МЕДІА-ЦЕНТР 
 
НОВИНИ 
 
АНОНСИ 
 
СТРУКТУРА АКАДЕМІЇ 
КЕРІВНИЦТВО::
ВЧЕНА РАДА::
ВІДДІЛИ::
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ::
ЦЕНТР НАУКОВИХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ::
ЦЕНТР РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ::
 
НАУКА 
Пріорітетні напрями наукових досліджень::
Наукова фінансово-економічна експертиза та впровадження результатів наукових досліджень::
АСПIРАНТУРА ТА ДОКТОРАНТУРА::
 
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА ДИСТАНЦІЙНА СИСТЕМИ 
 
ВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ 
ЖУРНАЛ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ»::
ЗБIРНИК «НАУКОВI ПРАЦI НДФI»::
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ::
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ::
 
ІНФОРМАЦІЯ 
Історія Академії::
 
КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ 
 
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ 
 
ICGFM Organizational Membership 
 
 
 
 
 
 Вiдвiдувачiв:  2911537
 
 
   

АКАДЕМІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ СПІВПРАЦЮВАТИМЕ
З АМЕРИКАНСЬКОЮ КОМПАНІЄЮ SOLITON FINANCIAL ANALYTICS

Академія фінансового управління Міністерства фінансів України та американська компанія Soliton Financial Analytics підписали сьогодні Меморандум про взаєморозуміння у сфері науки, досліджень та технологій. Свої підписи під документом поставили: з української сторони – президент Академії Тетяна Єфименко, з американської – відомий фахівець з питань управління фінансовими ризиками, генеральний директор компанії Soliton Financial Analytics (SFA) доктор Джефрі Бон. Церемонія підписання відбулася в Академії фінансового управління у рамках міжнародного науково-практичного семінару «Прогнозування та аналіз фінансових ризиків».

Сторони домовилися розвивати науково-технічне співробітництво через обмін досвідом, проведення спільних наукових форумів та інших заходів. Для досягнення цих цілей заплановано залучати до співпраці вчених, професорів і дослідників, зацікавлених у спільних наукових проектах.

Документом також передбачено сприяння розвитку та зміцнення співробітництва у галузі науки і досліджень між науковими установами двох країн, створення спеціалізованих Інтернет-сайтів задля доступу викладачів та науковців обох країн до наукового потенціалу і обміну інформацією. Домовлено і про сприяння у створенні спільних інтелектуальних продуктів та їхнє втілення у відповідності до законодавства країн-користувачів.

Президент Академії фінансового управління Тетяна Єфименко підкреслила, що підписання такого серйозного документа відкриває можливість ширшої співпраці. Відповідно наступними кроками стануть спільні напрацювання вчених і дослідників обох країн. На зустрічі також ішлося про те, що щойно підписаний Меморандум є документом, який дасть змогу рухатися вперед у дослідницькій та аналітичній роботі, і саме він покликаний стати міцним фундаментом для розвитку двосторонніх відносин.

У церемонії підписання документа взяли участь перший віце-президент Академії фінансового управління Сергій Лондар та керуючий директор компанії Soliton Financial Analytics Олег Блохін.

14 квітня 2011 року



ЩОБ ФІНАНСОВА СИСТЕМА ДЕРЖАВИ
БУЛА ЗАХИЩЕНОЮ ВІД РИЗИКІВ

Світова фінансова криза прискорила перехід до глобальної економічної перебудови і формування нового світового порядку. Саме тому ключовими питаннями для бізнес-середовища стає аналіз уроків кризи та їх відображення у бізнес-стратегіях, використання ризик-менеджменту як інструменту захисту інтересів клієнтів та управління прибутковістю.

Яке майбутнє після кризи у ризик-менеджменту? Які нові уроки ми отримали? Як змінився ризик-менеджер в посткризовому світі? Пошук відповідей на ці питання відбувався на міжнародному науково-практичному семінарі «Прогнозування та аналіз фінансових ризиків», який проходив 13-14 квітня 2011 року. Організатором семінару виступила Академія фінансового управління Міністерства фінансів України.

Поділитися досвідом з українськими менеджерами прибув відомий фахівець з питань управління фінансовими ризиками доктор Джефрі Бон ( Dr. Jeffrey R. Bohn, США), який є співзасновником та генеральним директором компанії Soliton Financial Analytics (SFA). Він також очолював дослідницьку групу в Moody`s KMV, яка є підрозділом Moody`s Analytics з надання послуг ефективного управління кредитними ризиками. Джефрі Бон викладає у провідних університетах США та Японії. У роботі семінару взяв участь доктор Олег Блохін (США).

Учасники зібрання обговорили низку актуальних для сьогодення проблем, зокрема, питання оцінки банків, корпоративних позичальників і ринків, вступу до активного управління кредитним портфелем, регулятивного капіталу і Базельської угоди. У ході обговорення порушено питання аналізу ринків та ефективності управління. Присутнім було продемонстроване програмне забезпечення для комплексного управління кредитним портфелем.

Активну участь у засіданнях взяли фахівці Міністерства фінансів України, Національного банку України, Асоціації українських банків, державних та комерційних банків, страхових компаній, відомі науковці, аспіранти економічних факультетів Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.

Президент Академії фінансового управління Тетяна Єфименко наголошує, що цей семінар – один з перших у низці заходів, які проводяться академією у межах програми економічного реформування України. «АФУ визначена ключовою навчально-науковою установою Міністерства фінансів, яка покликана вивчати і переймати кращий світовий досвід та практики у сфері фінансового управління, і впроваджувати його у вітчизняну фінансову систему», – наголошує вона.

14 квітня 2011 року



УПРАВЛІННЯ ПОДАТКОВИМ БОРГОМ ПО-НОВОМУ


Зменшення податкового боргу залишається одним з головних завдань державних податкових органів. Проте заходи, які досі застосовувалися до неплатників податків, не давали бажаного ефекту – щороку значні суми нарахованих податкових зобов’язань залишалися непогашеними.
Новим Податковим кодексом істотно змінено підходи щодо впливу на фіскальну поведінку боржників та механізми примусового стягнення боргу. Про те, які нововведення почали діяти у цій сфері, і якого ефекту можна очікувати, розповіла на прохання Медіа-центру Академії фінансового управління доктор економічних наук, доцент, професор кафедри фінансів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Олена Тимченко.

– Пані Олено, на які новації ви б звернули першочергову увагу?

–У разі несплати узгодженої суми податкового зобов’язання платникові спочатку надається можливість самостійно погасити податковий борг. Такий підхід є абсолютно правильним, бо відповідає політиці гармонізації інтересів держави і платників. Останні можуть вчасно не сплатити до бюджету через тимчасові фінансові ускладнення, тому треба надати їм час мобілізувати кошти для виконання податкових зобов’язань. У цей період податкові органи обмежуються направленням податкової вимоги, мета якої – нагадати платникові про виникнення податкового боргу й необхідність погасити його самостійно, щоб уникнути примусового стягнення заборгованості з боку податкових органів. При цьому велике значення має часовий проміжок, упродовж якого податкові органи не будуть застосовувати примусових дій.

Нині згідно з Податковим кодексом термін дії податкової вимоги становить 60 днів. Зауважмо, що до 2011 року, тобто до ухвалення нового податкового законодавства, діяла норма, коли платникові, у якого виникла заборгованість, направляли дві податкові вимоги, термін дії кожної з яких становив 30 днів. Тобто, загалом з ухваленням документа термін для самостійного погашення платником податкового боргу не змінився, і цього часу цілком достатньо для розв’язання проблеми. А скасування другої податкової вимоги є доцільним моментом, оскільки надає можливість уникнути зайвої паперової роботи та продуктивніше використати вивільнений час на адміністрування податкового боргу.

Паралельно з направленням вимог до боржника застосовуються заходи фінансового впливу через нарахування пені. Розмір пені встановлено з розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення податкового боргу або його погашення, при цьому для розрахунку використовується більша з двох указаних ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми податкового боргу за кожен календарний день прострочення платежу, включаючи день погашення. Такий розмір пені діє для всіх видів податків і зборів, за винятком пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Хоча нарахування пені збільшує суму погашення і мало б спонукати боржника до якнайшвидшого виконання податкового зобов’язання, практика свідчить, що після закінчення терміну, встановленого для самостійного погашення платником, залишаються значні суми заборгованості. Це значить, що такий захід впливу є недостатньо дієвим.

– А як же можна вирішити це питання?

– До 2006 року (за винятком 2001-го) погашалося менше ніж 10 % нарахованої пені. Потім ситуація поліпшилася. Втім, погашення навіть близько третини нарахованої суми свідчить про те, що пеня зі штрафної санкції перетворюється на борг: платники-боржники не сплачують як основну суму боргу, так і пеню. Дієвість такого важеля впливу на боржників фактично залежить лише від розміру пені. Але навряд чи можна говорити, що зі збільшенням розміру останньої підвищиться рівень її погашення. Збільшені суми пені так само зависатимуть на особових рахунках платників, як і суми несплачених податків. Тому, думаю, що у найближчий перспективі розраховувати на те, що такий захід впливу дасть бажаний результат, недоцільно. Більш ефективним, на мій погляд, було б застосування інших методів впливу на фіскальну поведінку боржника.

– Одним з методів погашення боргів є податкова застава. Чи ефективний такий підхід?

– Податкову заставу як метод забезпечення погашення платником податкової заборгованості встановлено з 1998 року. Він полягає у тому, що за невиконання зобов’язання зі сплати податків податковий орган має право продати певну частину майна боржника з подальшим спрямуванням коштів, виручених від реалізації, на погашення заборгованості. Тому через податкову заставу можна впливати на податкову поведінку платника, щоби спонукати його погасити податковий борг.

До 1 січня 2011 року об’єктом податкової застави були активи платника, які перебували в його власності на момент виникнення права податкової застави з урахуванням суми податкового боргу. При цьому механізм установлення співвідношення суми податкового боргу й вартості активів у заставі та порядок визначення активів, на які поширювалося право податкової застави, не були регламентовані на законодавчому рівні, і до кожного боржника застосовувався індивідуальний підхід. Треба було тільки правильно визначитися зі складом закладених активів.

– Але очевидно, що сенс у використанні податкової застави як засобу забезпечення податкових зобов’язань платника є лише тоді, коли закладені активи можна реалізувати й погасити борг…

– Саме так. Та коли у заставу взято неліквідні активи, дієвість цього заходу практично зводиться до нуля. Крім того, податкова застава має створювати певні незручності, адже платнику треба узгоджувати кожну операцію з податковим органом для будь-яких дій із закладеними активами. Цього не трапляється, якщо у заставу потрапляє майно, з яким платник не збирається проводити якихось операцій. Тоді податкова застава взагалі ніяк не впливатиме на фіскальну поведінку боржника.

Раніше, а точніше до 24 березня 2005 року, право податкової застави поширювалося на будь-які активи платника, включаючи ті, право власності на котрі він набував у майбутньому, до моменту погашення податкового боргу. У такому разі навіть за незначної заборгованості все майно боржника потрапляло до податкової застави. І це, начебто, суперечить самій сутності заставних відносин та порушує права платника як власника майна. Але такий підхід є значно дієвішим, оскільки унеможливлює втручання платника у процес визначення активів, що потраплять у податкову заставу (платник-боржник, звісно ж, намагається заставити ті активи, з якими не збирається проводити якісь операції).

Нині згідно з Податковим кодексом право податкової застави поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу. Мені здається, що це значно звужує потенціал такого методу управління податковим боргом. По-перше, якщо майно все таки доведеться продати, то виручених коштів може виявитися недостатньо для погашення боргу. По-друге, опис майна в податкову заставу здійснюється податковим керуючим, і тільки від правильності його дій фактично залежатиме, чи буде податкова застава мотивувати платника погасити борг, чи ні.

– Як, на вашу думку, тут можна вийти з ситуації?

– До податкової застави необхідно включати усі активи платника, незалежно від сум боргу. Інакше ефективність податкової застави залежатиме тільки від дій податкового керуючого, а зробити правильний вибір активів для неї досить непросто. Адже це має бути майно, з яким платник зацікавлений здійснювати операції протягом 60 днів – терміну дії податкової вимоги.

Загалом же оцінити дієвість податкової застави доволі складно. Серед визначених законодавством методів управління податковим боргом цей застосовується найдовше, оскільки право податкової застави виникає в перший день, що йде за граничним строком сплати зобов’язання, та триває до закінчення терміну дії податкової вимоги (60 днів), коли виникає право податкових органів стягувати кошти з рахунків платника або продавати активи. Упродовж цього періоду платник податків володіє й користується майном і майновими правами на власний розсуд, забезпечуючи при цьому їх збереження.

Існування податкового боргу на момент закінчення терміну дії податкової вимоги свідчить про недостатню дієвість податкової застави як методу впливу на фіскальну поведінку платників. Частково це можна пояснити тим, що 90 % підприємств, у яких виникає податковий борг, не мають ані активів, ані грошових коштів, ані землі, ні транспортних засобів, тобто ці підприємства є потенційними банкрутами, оскільки банкрутство – єдиний можливий спосіб погасити заборгованість.

Цей факт передусім указує на недосконалість законодавства, коли суб’єкти господарської діяльності можуть створюватися з незначним капіталом або ж узагалі працювати без нього. За словами податківців, податкова застава нині менш дієва, ніж банківська. І взагалі, взяття активів платника в заставу ще не означає, що заборгованість буде погашена найближчим часом, а податкові органи не вживатимуть інших заходів стягнення.

– Які методи у такому разі ви вважаєте більш ефективними?

– Як не парадоксально, але саме податкова застава є найбільш ефективним методом, оскільки протягом терміну дії права податкової застави погашається більша частина боргу. Щодо інших методів зауважу, що винятковим методом забезпечення можливості погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів платника. Це заборона платникові здійснювати будь-які дії з активами, які підлягають арешту, крім дій із їхньої охорони, зберігання й підтримки в належному функціональному та якісному стані.

Арешт активів може бути повним і умовним. Повний арешт передбачає беззаперечну заборону платнику здійснювати операції з активами. При цьому можливе їх тимчасове вилучення, в разі якого ризик, пов’язаний із їх зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, що прийняв рішення про вилучення. Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій із активами, котре полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію. Проте, на мій погляд, з огляду на вплив умовного адміністративного арешту активів на податкову поведінку платника він дублює податкову заставу, оскільки платник працює в аналогічних умовах.

Результати розрахунків свідчать, що надходження внаслідок застосування арешту активів становлять лише близько 1 % загальної суми надходжень за рахунок вжитих заходів. Отже, адміністративний арешт активів справді є винятковим (у тому сенсі, що забезпечує погашення незначної суми) методом забезпечення погашення податкового боргу. Неефективність впливу цього методу на фіскальну поведінку платника зумовлена непродуманістю механізму арешту активів у частині терміну застосування. За інформацією податківців, боржники часто чекали на закінчення терміну арешту (96 годин) і потім продовжували свою діяльність, так і не розрахувавшись із боргами.

– Що ж тоді потрібно змінити, щоб удосконалити цей сегмент законодавства?

– Нинішній Податковий кодекс вже усунув цей недолік, установивши підставою для припинення арешту усунення його причини. До речі, саме таку зміну я неодноразово пропонувала внести до законодавства, як таку, що підвищує ефективність впливу на платника податків. Стосовно ж установлення терміну для перевірки судом обґрунтованості рішення податкового органу щодо правомірності арешту, то 96 годин, на мою думку, може бути замало.

– Положення стосовно продажу майна для погашення податкового боргу також зазнали змін?

– Новації Податкового кодексу стосовно продажу майна для погашення податкового боргу спрямовані, насамперед, на захист інтересів платників. Адже тепер стягнення коштів із рахунків платника та прийняття рішення про продаж майна, що перебуває в податковій заставі, можуть здійснюватися тільки за рішенням суду. Але на прийняття судового рішення потрібен час, отже, навряд чи можна розраховувати на підвищення дієвості продажу майна як методу погашення податкового боргу.

До речі, крім продажу майна, податкові органи можуть стягувати кошти платника до погашення для погашення податкового боргу. Так, до 1 січня 2011 року стягнення коштів здійснювалося на підставі платіжної вимоги, що направлялася до банку платника не раніше 30-го календарного дня після направлення платнику другої податкової вимоги. Тепер стягнення коштів може здійснюватися тільки за рішенням суду.

Проте динаміка виставлених податкових вимог і суми надходжень свідчить, що цей захід погашення податкового боргу фактично не має перспектив: знаючи про право податкових органів стягувати кошти з рахунків із метою погашення податкового боргу, боржники не будуть їх там тримати. Дещо результативнішим є вилучення готівки. Утім, хоча вилучення готівки забезпечує більші надходження до бюджету, цей метод у системі менеджменту також не є вирішальним.

– Які методи впливу на платників податків, на ваш погляд, варто запровадити для більшої ефективності?

– Переконана, що для мінімізації не внесеної в установлений термін узгодженої суми податкового зобов’язання є декілька методів впливу на фіскальну поведінку боржника і їх необхідно активно застосовувати. Але передусім потрібно диференціювати платників-боржників залежно від величини податкового боргу, частоти його виникнення і тривалості періоду, впродовж якого він залишається непогашеним. Варто також отримати від боржників письмові пояснення, у яких би вони вказували причини виникнення податкової заборгованості та подавали план заходів, спрямованих на її погашення. При цьому слід проводити моніторинг виконання запропонованих боржником заходів для погашення боргу в разі незначних сум заборгованості з несистематичним характером виникнення.

А от до боржників, котрі систематично порушують терміни сплати податків або мають значні суми заборгованості, варто застосовувати більш суворі методи – податкову заставу, адміністративний арешт активів. У разі невиконання ними розробленого графіка погашення податкового боргу можна переходити до кардинальніших дій – продажу активів, стягнення коштів із їхніх рахунків та вилучення готівки. Проте має бути й передбачений момент списання податкового боргу, що виник унаслідок форс-мажорних обставин (чітко визначених законодавством), та в разі недостатності коштів померлої фізичної особи, що перейшли у спадок.

– Підсумовуючи нашу розмову, узагальніть, будь-ласка, яким чином потрібно діяти, щоб підвищити дієвість податкової застави, адміністративного арешту чи продажу майна.

– Дослідивши цю тему, вважаю, що доцільними були б кілька моментів, які варто враховувати податковим органам у своїй роботі. Зокрема, ефективним буде до податкової застави включати або всі активи платника, або ті з них (із урахуванням суми податкового боргу), в операціях з якими зацікавлений боржник. Варто застосовувати продаж активів одразу ж після закінчення терміну дії податкової вимоги або в разі недотримання графіка погашення податкового боргу, розробленого боржником. Засновникам збанкрутілих підприємств, податковий борг яких не було погашено при процедурі банкрутства, упродовж п’яти років не дозволяти засновувати нові підприємства, або ж зобов’язати їх у разі здійснення нової діяльності в першу чергу розрахуватися з попередніми боргами. А ще варто на законодавчому рівні закріпити відповідальність засновників за погашення податкового боргу підприємств-банкрутів у разі недостатності коштів останніх, отриманих від продажу активів при процедурі банкрутства.

Загалом нове податкове законодавство в частині, що стосується управління податковим боргом, не дасть повною мірою реалізувати увесь потенціал заходів впливу на фіскальну поведінку боржників та примусового стягнення заборгованих сум. Передусім слід розробити концепцію управління податковим боргом, заклавши в її основу диференційований підхід до боржників залежно від обставин, що призвели до заборгованості та ставлення платників до виконання зобов’язань перед бюджетом, і тільки після цього продумати технології і механізми управління податковим боргом.

14 квітня 2011 року



АКАДЕМІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ЗАПОЧАТКУВАЛА ДИСКУСІЙНУ СТУДІЮ
З ПИТАНЬ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ

У рамках «Київської міжнародної школи аналітики», заняття якої щорічно проходить на базі Національної академії управління, відбулося засідання дискусійної студії з питань імплементації Податкового кодексу України. Захід ініційовано Академією фінансового управління Міністерства фінансів України.

Відкриваючи роботу студії, президент Академії фінансового управління Тетяна Єфименко, зокрема, зауважила: «Незважаючи на дискусії довкола податкового законодавства, новий кодекс працює і про це свідчать, насамперед, надходження до бюджету у межах передбачень». Вона наголосила, що нині є «різні позиції» стосовно імплементації податкового законодавства та вдосконалення окремих положень Податкового кодексу. Однак шляхи оптимізації, на її погляд, вимальовуються у відкритій боротьбі ідей, аргументів, інтелекту.

Загалом же, підкреслила Тетяна Єфименко, потрібно подивитися, що варто практично змінити в положеннях документа, визначити, як чинний податковий інструмент сприяє економічним реформам. «Ми, як держава, яка прагне бути конкурентоспроможною у світі, маємо створити таку податкову систему, яка б мала стимулюючий характер», – зазначила вона. Проте, на її думку, для цього для кожної галузі економіки, а також для малого і середнього бізнесу потрібно побудувати окрему модель оподаткування, яка б стимулювала розвиток виробництва.

Учасники дискусії погодилися з твердженням, що чинний Податковий кодекс України є прогресивним кроком порівняно з минулим податковим законодавством. Так, народний депутат України Олег Царьов наголосив, що для бізнесу дуже важливо, щоб податкове законодавство було стабільним і визначало прозорі правила гри. Саме таким документом, на його думку, і є Податковий кодекс, до розробки якого було залучено немалу кількість науковців та практиків. Водночас він закликав попрацювати над вдосконаленням документа, адже його застосування на практиці показало, де і що варто «підправити».

Про переваги Податкового кодексу відносно попереднього законодавства розповіла професор Алла Соколовська з Академії фінансового управління. Вона звернула увагу на закладені в документі норми, впровадження яких призведе до зменшення податкового тиску. Знижувати податки заплановано поетапно, щоб пом’якшити навантаження на бюджет, а пік зниження запланований на 2014 рік. Своїми міркуваннями щодо роботи в нових податкових умовах поділився аналітик Федерації роботодавців України Борис Контролевич. Він звернув увагу на спірні моменти у питанні повернення ПДВ. Про окремі неузгодженості Податкового кодексу говорив також член ради Спілки податкових консультантів України Олег Додукало. Водночас він вважає документ прогресивним і передбачає, що за 1-2 роки у ньому можна впорядкувати всі неузгодженості. Таку думку підтримав і керівник департаменту Державної податкової служби Григорій Синиця.

До дискусії долучилися також міжнародні експерти. Зокрема, професор Воронезького державного університету (Росія) Дмитро Ломсадзе назвав похвальним те, що в процесі підготовки Податкового кодексу його положення могли публічно обговорювати, а думку громадськості розробники прагнули врахувати в роботі над документом. Професор Омар Гюльсевен з Близькосхідного університету (м. Анкара, Туреччина) підтримав свого колегу, він також ознайомив присутніх зі специфікою податкового законодавства Туреччини.

На завершення ректор Національної академії управління, доктор економічних наук Сергій Єрохін зауважив, що в рамках роботи дискусійної студії обговорення такої суспільно важливої і багатогранної теми як імплементація Податкового кодексу буде продовжено. Упродовж засідання студії відбувалася телезйомка. Найближчим часом телевізійна версія дискусії буде продемонстрована на кількох загальнонаціональних каналах.

13 квітня 2011 року



НАУКА І БІЗНЕС ПОЄДНУЮТЬ ЗУСИЛЛЯ
В ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ



Меморандум про співпрацю у контексті реалізації Програми економічних реформ “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” підписаний сьогодні між Академією фінансового управління Міністерства фінансів України та Федерацією роботодавців України. Свої підписи під документом поставили президент Академії Тетяна Єфименко та голова ради Федерації Дмитро Олійник.

Після церемонії підписання Тетяна Єфименко повідомила, що документ є першим кроком у реалізації широкої програми допомоги науки бізнесу в імплементації Податкового кодексу, створеної на засадах практичного досвіду та інтелекту і позбавленої будь-яких політичних нашарувань. «Думаю, що наукова спільнота гідно оцінить довіру бізнесу до її напрацювань», – підкреслила вона.

Сторони домовилася, що наступними кроками у співпраці стануть підписання відповідної угоди та створення спільної робочої групи, яка розпочне активну роботу над удосконаленням Податкового кодексу. На переконання Тетяни Єфименко, такі документи, які мають відчутний вплив на функціонування усього державного механізму, потрібно не просто ухвалювати на законодавчому рівні, а постійно працювати над їхнім удосконаленням, використовуючи наукові розробки у поєднанні з практичним досвідом.

Дмитро Олійник додав, що вважає Меморандум дуже своєчасним документом, оскільки минув перший квартал роботи бізнесових структур за новим Податковим кодексом, і за підсумком цього проміжку часу можна зробити перші висновки, в яких сегментах потрібно ввдосконалювати чинний кодекс з тим, щоб створити комфортні умови для роботи. А поєднання наукової позиції з позицією практиків дасть тільки позитивний результат. Він наголосив, що Федерація роботодавців має певні напрацювання з організації та функціонування робочої групи. Тому, на погляд голови ради Федерації, доцільним буде організувати роботу за кількома напрямками – регіональними, галузевими тощо.

У свою чергу Тетяна Єфименко зауважила, що імплементація Податкового кодексу тісно пов’язана з іншими документами, зокрема, розробкою Митного кодексу. У цьому контексті вона нагадала, що в європейському законодавстві відповідного спрямування вже вироблені усталені правила. Тому доцільно вітчизняні розробки стандартизувати до митного законодавства Європи, а наукова спільнота Академії готова до поєднання зусиль з Федерацією роботодавців у розробці пропозицій до проекту Митного кодексу.

Вона також висловила думку, що до роботи над такими важливими для економіки держави документами доцільно залучити представників профспілок. Тристороннє поєднання зусиль, на її погляд, дало б повнішу картину, адже врахування позиції роботодавців і тих, хто захищає інтереси працівників, поставлене на наукове підґрунтя, охопить інтереси кожної зі сторін і відобразить це у дієвих законодавчих актах.

Тетяна Єфименко поінформувала свого співрозмовника про те, що в Академії відбувається чимало наукових досліджень, які стосуються розвитку економічної та фінансової сфер. В установі також напрацьовані ґрунтовні бази даних із законодавства, як ухваленого, так і проектів, нормативних документів, експертних висновків, загалом останніх урядових рішень економічного характеру. Дмитро Олійник зазначив, що Федерація роботодавців також має певні напрацювання, згруповані за напрямками. А обмін напрацюваннями та інформацією дасть змогу чітко визначитися, які норми чинного законодавства є реальними, а де потрібно вносити зміни. На завершення сторони побажали створюваній робочій групі попутного вітру та оптимальних рішень, адже, як зазначила Тетяна Єфименко, «за нами економіка держави».

У церемонії підписання документа взяли участь: від Академії фінансового управління – директор Науково-дослідного фінансового інституту ДННУ «Академія фінансового управління» Сергій Гасанов, директор Інституту післядипломної освіти ДННУ «Академія фінансового управління» Ярослав Котляревський, головний редактор журналу «Фінанси України» Володимир Ступак, від Федерації роботодавців України – генеральний директор Федерації роботодавців України Руслан Іллічов, голова ради Федерації роботодавців м. Києва Руслан Демчак, голова ради Всеукраїнського галузевого об’єднання організацій роботодавців хімічної промисловості України Олексій Голубов, голова Сумської обласної організації роботодавців «Сумський регіон» Євген Лапін.

7 квітня 2011 року



«МЕНШЕ ЇЗДИШ - БІЛЬШЕ МАЄШ»
Дещо про нові правила оподаткування транспортних засобів

З настанням теплої пори року помітно збільшилася кількість звернень автолюбителів і власників різних транспортних засобів по консультації, пов’язаних з новими правилами їх оподаткування. Бо ж відомо: з початку 2011 року відповідно до нового Податкового кодексу українські автовласники мають сплачувати податки за новими правилами (розділ VII Податкового кодексу).

Про те, наскільки ці зміни відповідають інтересам власників транспортних засобів і який зиск від нововведень отримує держава, пояснює науковий співробітник відділу податкової системи Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Оксана Озерчук.

– Пані Оксано, у чому суть збору за першу реєстрацію транспортних засобів, а також у чому полягає різниця між ним і тим податком, який раніше сплачували автовласники?

– У зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України, з 1 січня 2011 року втратив чинність Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Замість нього запроваджено «Збір за першу реєстрацію транспортного засобу». Одна з ключових відмінностей цього збору від податку з власників транспортних засобів полягає в тому, що він стягується тільки при першій реєстрації транспортного засобу. Раніше ж, окрім податку, який сплачувався при першій реєстрації, був ще й податок при перереєстрації транспортного засобу, якщо змінювався власник, а також при проведені техогляду щорічно або один раз на два роки.

– Ті, хто розробляли це нововведення, наголошують, що нові правила ґрунтуються на досвіді європейських країн, перевіреному багаторічною практикою...

– В Європі давно запроваджено оподаткування власників транспортних засобів, за принципом: «сплачує більше той, хто більше споживає». Як це втілюється практично? Там встановлений акцизний податок на пальне, який використовується для забезпечення фінансування будівництва та ремонту доріг. Тепер такі правила містяться і в новому Податковому кодексі України. На думку авторів, вони дають змогу забезпечити додержання загальноприйнятого в світовій практиці принципу, а також компенсувати втрати бюджету від скасування транспортного податку. Новим документом передбачене певне підвищення ставок акцизного податку, зокрема на бензин та дизельне пальне, що стане своєрідною компенсацією втрат від ліквідації щорічного податку. Отже, тепер ті, хто більше їздять, відповідно, більше купують пального – будуть і податків сплачувати більше.

– У яких випадках сплачується збір за першу реєстрацію транспортного засобу і який механізм його обчислення та сплати?

– Платники транспортного збору - юридичні та фізичні особи – сплачують цей податок при першій реєстрації у двох випадках: коли реєструють новий, тільки-но придбаний у продавця транспортний засіб, виготовлений в Україні, або при реєстрації автомобіля, ввезеного з-за кордону - як нового, так і вживаного. Таким чином, збір при першій реєстрації додатково регулює імпорт автомобілів на території України. Сплачується збір при реєстрації автотранспорту безпосередньо у ДАІ. Якщо ж здійснюється купівля-продаж або переобладнання транспортних засобів, які вже стояли на обліку в ДАІ, збір за їхню реєстрацію (чи перереєстрацію) сплачувати вже не потрібно.

До речі, нові правила щодо сплати збору поширюються не лише на колісні транспортні засоби (крім машин та механізмів для сільськогосподарських робіт, причепів та напівпричепів, мопедів та велосипедів), а й на вертольоти та судна. Сплачувати транспортний збір необхідно до моменту реєстрації транспортного засобу за місцем реєстрації за ставками, які діють на день сплати. База оподаткування визначається окремо для кожного транспортного засобу – ці правила прописані у відповідній статті ПК.

Принагідно зазначу, що в Податковому кодексі збережена градація розміру збору за об’ємом двигуна транспортного засобу, а також терміном його експлуатації. Не зазнало змін оподаткування мотоциклів, а от обрахунок суми сплати збору змінився. Тепер для ставок збору передбачені коефіцієнти в залежності від віку автомобілів: для нових транспортних засобів – 1; для транспортних засобів, які використовувалися до 8 років (крім електромобілів та тракторів) – 2; для суден, літаків і вертольотів, які використовувалися понад 8 років – 3; а для колісних транспортних засобів, які використовувалися понад 8 років (крім електромобілів та тракторів) – 40. Завдяки встановленню цих коефіцієнтів держава хоче заохотити купувати нові транспортні засоби та регулювати вік транспорту, який імпортується в Україну.

– Чи існують якісь пільги для власників транспортних засобів і на які категорії вони поширюються?

– Так, пільги існують для окремих категорій громадян. Зокрема, від сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів чи безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України. Пільги поширюються також на транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Проте, у разі відчуження вищезазначених транспортних засобів особи, які отримали їх у власність, зобов’язані сплатити збір за ставками у порядку та на умовах, передбачених податковим законодавством.

У положеннях Податкового кодексу також передбачено, що Кабінет Міністрів України уповноважений щорічно переглядати граничний обсяг ставок збору за першу реєстрацію транспортного засобу та ставок акцизного податку з урахуванням індексу інфляції. Таким чином, сума збору може змінюватися...

–Хто і яким чином здійснюватиме контроль за цим збором ?

– Як відомо, державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється підрозділами Державтоінспекції відповідно порядку, затвердженому урядовою постановою № 1388 від 07.09.98 року. В свою чергу, органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані повідомляти органи державної податкової служби про зареєстровані транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Це дає змогу податківцям здійснювати більш повний контроль за станом сплати збору за першу реєстрацію транспортних засобів.

– Які документи мають оформити власники транспортних засобів для сплати збору за першу реєстрацію транспортних засобів?

– Збір за першу реєстрацію транспортного засобу сплачується до моменту його реєстрації. Платники збору зобов’язані пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку, де вказана дата виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, – відповідний документ, який дає право на користування такими пільгами. У разі відсутності цих документів перша реєстрація в Україні не проводиться.

Юридичні особи повинні в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подати до державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за формою, встановленою податковою звітністю. До розрахунку обов’язково додаються завірені копії реєстраційних документів.

4 квітня 2011 року



ПОДАТОК НА ПРИБУТОК:
НОВИЙ ПІДХІД ДО СТАРОЇ ПРОБЛЕМИ

З першого квітня 2011 року набирають чинності нові правила оподаткування податком на прибуток, що встановлені у ІІІ Розділі «Податок на прибуток підприємств» нового Податкового кодексу України. Що зміниться у системі оподаткування, і яку користь від нововведень матимуть платники цього податку та податківці? Про це – розмова із заступником директора з наукової роботи НДФІ Академії фінансового управління, радником Міністра фінансів України д.е.н., проф. Людмилою Ловінською.

– Пані Людмило, ви брали безпосередню участь у розробці ІІІ Розділу «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України. Яке першочергове завдання ставила перед собою робоча група, яка працювала над цим розділом?

– Насамперед, при підготовці кодексу розробники прагнули вирішити чи не найболючішу проблему чинного Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» – проблему податкового обліку. Тому ІІІ Розділ нового Податкового кодексу, що має назву «Податок на прибуток», містить найбільше нововведень порівняно з попереднім податковим законодавством.

Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий облік – це окремий вид господарського обліку, спрямований на узагальнення даних про доходи та видатки підприємств з метою визначення об’єкту оподаткування. Але, разом з тим, наше чинне законодавство не визначало його методологію та не регламентувало методику ведення, отже суб’єкти господарювання складали необхідні податкові розрахунки на власний розсуд. Такий підхід часом призводив до відсутності зв’язку доходів і витрат із прибутком, а також давав можливість маніпулювати даними податкового обліку у визначенні валових доходів та валових витрат. У цьому випадку мало місце штучне формування збитків бізнесом, а з іншого – необґрунтоване донарахування податкових зобов’язань податківцями. Не дивно, що за таких обставин конфлікти підприємців та представників податкової адміністрації були буденною практикою.

– Як змінять ситуацію нові правила оподаткування податком на прибуток?

– Насамперед, ми намагалися усунути основні причини ситуації, що склалася, доопрацювавши прогалини чинного законодавства. Зокрема, скасували такі категорії як «Валові витрати» і «Валові доходи», що не є об’єктами бухгалтерського обліку. Свої нюанси були і з розрахунками амортизації – це теж складова розрахунку податкового прибутку, але методи її нарахування раніше здійснювалася за іншими правилами, ніж це встановлено стандартами бухгалтерського обліку.

До речі, попередні спроби пристосувати бухгалтерський облік в Україні до обчислення об’єкту оподаткування податком на прибуток провалилися. Причиною цього була недосконалість тодішнього законодавства.

– Отже, спроби змінити правила оподаткування податком на прибуток уже були?

– Так. Але, на жаль, вони були приречені… Пригадаймо хоча б історію «Положення про бухгалтерський облік податкових різниць», яке набрало чинності з 1 січня 2007 року. Запропоновані його авторами методологічні принципи розрахунку прибутку для оподаткування базувалися на підґрунті показників фінансової звітності, що використовуються в багатьох країнах світу, зокрема, США та Великобританії, і були оголошені в Україні «бухгалтерським модернізмом». Вони тільки додали проблем, і вже на початку 2008 року цей документ був скасований Міністерством фінансів перед поданням річної фінансової звітності за 2007 рік.

З цієї історії ми винесли певні уроки. По-перше, достовірність визначення податкового прибутку залежить від механізму його розрахунку, закладеного в законодавстві про оподаткування прибутку, та можливостей забезпечити реалізацію цього механізму в системі бухгалтерського обліку. По-друге, прибуток як об’єкт оподаткування повинен бути максимально наближеним до фінансового (бухгалтерського) прибутку з мінімальною економічно обґрунтованою відмінністю.

Як відомо, порядок визначення прибутку як фінансового результату на підприємствах України та відображення його у звітності регламентується стандартами бухгалтерського обліку. Це фактичний приріст власного капіталу протягом звітного періоду. Методика його розрахунку відпрацьована розвиненими країнами упродовж десятиліть і спрямована на те, щоб власники, які відокремлені від управління підприємством, могли отримувати правдиву інформацію про прибуток, на частку якого вони мають право. Достовірність цієї інформації легко можуть підтвердити зовнішні аудитори, тому що в бухгалтерському обліку, принаймні в тій його частині, що складає фінансовий облік, відображаються лише ті доходи і витрати, які можуть бути точно визначеними і обчисленими.

– Тоді в чому криється принципова відмінність нових правил оподаткування податком на прибуток?

– Насамперед, оподаткування прибутку підприємств має суттєві концептуальні відмінності від попереднього законодавства в методологічному аспекті. Третій розділ Податкового кодексу базується на методології розрахунку прибутку, визначену стандартами бухгалтерського обліку і запроваджену для усунення суперечностей та спрощення складання звітності. Відмінності, які можуть виникати, відображають так звані податкові різниці – вони мають характер економічно обґрунтованих обмежень стосовно доходів та витрат підприємства з боку держави при визначенні об’єкту оподаткування.

Позитивним є те, що новий Податковий кодекс зводить до мінімуму виникнення податкових різниць і доводить цей показник до рівня розвинених країн. Іншими словами, зменшення податкових різниць і є головним надбанням нового законодавчого податкового поля. Це має призвести до зниження рівня конфліктності у стосунках між підприємствами та податківцями, і загалом до побудови більш прозорих, зрозумілих та передбачуваних взаємин між бізнесом та державою.

Ще однією важливою новацією Податкового кодексу є підходи до нарахування амортизації необоротних активів. Зауважу, що амортизація – це стаття витрат при розрахунку податкового прибутку, за якою практично в усьому світі формуються податкові різниці. Це обумовлено тим, що держава комплексно проводить через рівень амортизаційних відрахувань певну інвестиційну та бюджетну політики. Відповідно до нових правил, податкову різницю по амортизації формуватимуть три обмеження: мінімально допустимий термін використання об’єктів, встановлений по групах основних засобів, переоцінка об’єктів з урахуванням чинника інфляції та розмежування витрат на ремонт і поліпшення необоротних активів між витратами звітного періоду та капіталізацію (10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного року – межа розподілу). Між іншим, у США та країнах ЄС обмеження по амортизації значно суворіші, винятком є хіба що Японія і то лише за мінімально допустимими термінами використання.

– Які ще позитивні нововведення ви можете відзначити в ІІІ Розділі ПК?

– Їх декілька, але вони не пов’язані прямо з методологією бухгалтерського обліку. Це – надання податкових канікул для новостворених підприємств, переведення страховиків на оподаткування прибутку за загальними правилами зі збереженням комбінованої системи сплати податку на 1 рік. Серед нововведень також – скасування сплати авансових внесків при виплаті дивідендів для окремих суб’єктів, зокрема фізичних осіб тощо. У комплексі всі новації значно полегшать роботу фахівців Державної податкової служби і, найголовніше, спростять процедуру складання декларації для платників податку.

29 березня 2011 року







 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29
©2003