МЕДІА-ЦЕНТР 
 
НОВИНИ 
 
АНОНСИ 
 
СТРУКТУРА АКАДЕМІЇ 
КЕРІВНИЦТВО::
ВЧЕНА РАДА::
ВІДДІЛИ::
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ::
ЦЕНТР НАУКОВИХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ::
ЦЕНТР РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ::
 
НАУКА 
Пріорітетні напрями наукових досліджень::
Наукова фінансово-економічна експертиза та впровадження результатів наукових досліджень::
АСПIРАНТУРА ТА ДОКТОРАНТУРА::
 
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА ДИСТАНЦІЙНА СИСТЕМИ 
 
ВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ 
ЖУРНАЛ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ»::
ЗБIРНИК «НАУКОВI ПРАЦI НДФI»::
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ::
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ::
 
ІНФОРМАЦІЯ 
Історія Академії::
 
КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ 
 
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ 
 
ICGFM Organizational Membership 
 
 
 
 
 
 Вiдвiдувачiв:  2886313
 
 
   

«МЕНШЕ ЇЗДИШ - БІЛЬШЕ МАЄШ»
Дещо про нові правила оподаткування транспортних засобів

З настанням теплої пори року помітно збільшилася кількість звернень автолюбителів і власників різних транспортних засобів по консультації, пов’язаних з новими правилами їх оподаткування. Бо ж відомо: з початку 2011 року відповідно до нового Податкового кодексу українські автовласники мають сплачувати податки за новими правилами (розділ VII Податкового кодексу).

Про те, наскільки ці зміни відповідають інтересам власників транспортних засобів і який зиск від нововведень отримує держава, пояснює науковий співробітник відділу податкової системи Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Оксана Озерчук.

– Пані Оксано, у чому суть збору за першу реєстрацію транспортних засобів, а також у чому полягає різниця між ним і тим податком, який раніше сплачували автовласники?

– У зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України, з 1 січня 2011 року втратив чинність Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Замість нього запроваджено «Збір за першу реєстрацію транспортного засобу». Одна з ключових відмінностей цього збору від податку з власників транспортних засобів полягає в тому, що він стягується тільки при першій реєстрації транспортного засобу. Раніше ж, окрім податку, який сплачувався при першій реєстрації, був ще й податок при перереєстрації транспортного засобу, якщо змінювався власник, а також при проведені техогляду щорічно або один раз на два роки.

– Ті, хто розробляли це нововведення, наголошують, що нові правила ґрунтуються на досвіді європейських країн, перевіреному багаторічною практикою...

– В Європі давно запроваджено оподаткування власників транспортних засобів, за принципом: «сплачує більше той, хто більше споживає». Як це втілюється практично? Там встановлений акцизний податок на пальне, який використовується для забезпечення фінансування будівництва та ремонту доріг. Тепер такі правила містяться і в новому Податковому кодексі України. На думку авторів, вони дають змогу забезпечити додержання загальноприйнятого в світовій практиці принципу, а також компенсувати втрати бюджету від скасування транспортного податку. Новим документом передбачене певне підвищення ставок акцизного податку, зокрема на бензин та дизельне пальне, що стане своєрідною компенсацією втрат від ліквідації щорічного податку. Отже, тепер ті, хто більше їздять, відповідно, більше купують пального – будуть і податків сплачувати більше.

– У яких випадках сплачується збір за першу реєстрацію транспортного засобу і який механізм його обчислення та сплати?

– Платники транспортного збору - юридичні та фізичні особи – сплачують цей податок при першій реєстрації у двох випадках: коли реєструють новий, тільки-но придбаний у продавця транспортний засіб, виготовлений в Україні, або при реєстрації автомобіля, ввезеного з-за кордону - як нового, так і вживаного. Таким чином, збір при першій реєстрації додатково регулює імпорт автомобілів на території України. Сплачується збір при реєстрації автотранспорту безпосередньо у ДАІ. Якщо ж здійснюється купівля-продаж або переобладнання транспортних засобів, які вже стояли на обліку в ДАІ, збір за їхню реєстрацію (чи перереєстрацію) сплачувати вже не потрібно.

До речі, нові правила щодо сплати збору поширюються не лише на колісні транспортні засоби (крім машин та механізмів для сільськогосподарських робіт, причепів та напівпричепів, мопедів та велосипедів), а й на вертольоти та судна. Сплачувати транспортний збір необхідно до моменту реєстрації транспортного засобу за місцем реєстрації за ставками, які діють на день сплати. База оподаткування визначається окремо для кожного транспортного засобу – ці правила прописані у відповідній статті ПК.

Принагідно зазначу, що в Податковому кодексі збережена градація розміру збору за об’ємом двигуна транспортного засобу, а також терміном його експлуатації. Не зазнало змін оподаткування мотоциклів, а от обрахунок суми сплати збору змінився. Тепер для ставок збору передбачені коефіцієнти в залежності від віку автомобілів: для нових транспортних засобів – 1; для транспортних засобів, які використовувалися до 8 років (крім електромобілів та тракторів) – 2; для суден, літаків і вертольотів, які використовувалися понад 8 років – 3; а для колісних транспортних засобів, які використовувалися понад 8 років (крім електромобілів та тракторів) – 40. Завдяки встановленню цих коефіцієнтів держава хоче заохотити купувати нові транспортні засоби та регулювати вік транспорту, який імпортується в Україну.

– Чи існують якісь пільги для власників транспортних засобів і на які категорії вони поширюються?

– Так, пільги існують для окремих категорій громадян. Зокрема, від сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об’ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. см, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів чи безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України. Пільги поширюються також на транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Проте, у разі відчуження вищезазначених транспортних засобів особи, які отримали їх у власність, зобов’язані сплатити збір за ставками у порядку та на умовах, передбачених податковим законодавством.

У положеннях Податкового кодексу також передбачено, що Кабінет Міністрів України уповноважений щорічно переглядати граничний обсяг ставок збору за першу реєстрацію транспортного засобу та ставок акцизного податку з урахуванням індексу інфляції. Таким чином, сума збору може змінюватися...

–Хто і яким чином здійснюватиме контроль за цим збором ?

– Як відомо, державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється підрозділами Державтоінспекції відповідно порядку, затвердженому урядовою постановою № 1388 від 07.09.98 року. В свою чергу, органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані повідомляти органи державної податкової служби про зареєстровані транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Це дає змогу податківцям здійснювати більш повний контроль за станом сплати збору за першу реєстрацію транспортних засобів.

– Які документи мають оформити власники транспортних засобів для сплати збору за першу реєстрацію транспортних засобів?

– Збір за першу реєстрацію транспортного засобу сплачується до моменту його реєстрації. Платники збору зобов’язані пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку, де вказана дата виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, – відповідний документ, який дає право на користування такими пільгами. У разі відсутності цих документів перша реєстрація в Україні не проводиться.

Юридичні особи повинні в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подати до державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за формою, встановленою податковою звітністю. До розрахунку обов’язково додаються завірені копії реєстраційних документів.

4 квітня 2011 року



ПОДАТОК НА ПРИБУТОК:
НОВИЙ ПІДХІД ДО СТАРОЇ ПРОБЛЕМИ

З першого квітня 2011 року набирають чинності нові правила оподаткування податком на прибуток, що встановлені у ІІІ Розділі «Податок на прибуток підприємств» нового Податкового кодексу України. Що зміниться у системі оподаткування, і яку користь від нововведень матимуть платники цього податку та податківці? Про це – розмова із заступником директора з наукової роботи НДФІ Академії фінансового управління, радником Міністра фінансів України д.е.н., проф. Людмилою Ловінською.

– Пані Людмило, ви брали безпосередню участь у розробці ІІІ Розділу «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України. Яке першочергове завдання ставила перед собою робоча група, яка працювала над цим розділом?

– Насамперед, при підготовці кодексу розробники прагнули вирішити чи не найболючішу проблему чинного Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» – проблему податкового обліку. Тому ІІІ Розділ нового Податкового кодексу, що має назву «Податок на прибуток», містить найбільше нововведень порівняно з попереднім податковим законодавством.

Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий облік – це окремий вид господарського обліку, спрямований на узагальнення даних про доходи та видатки підприємств з метою визначення об’єкту оподаткування. Але, разом з тим, наше чинне законодавство не визначало його методологію та не регламентувало методику ведення, отже суб’єкти господарювання складали необхідні податкові розрахунки на власний розсуд. Такий підхід часом призводив до відсутності зв’язку доходів і витрат із прибутком, а також давав можливість маніпулювати даними податкового обліку у визначенні валових доходів та валових витрат. У цьому випадку мало місце штучне формування збитків бізнесом, а з іншого – необґрунтоване донарахування податкових зобов’язань податківцями. Не дивно, що за таких обставин конфлікти підприємців та представників податкової адміністрації були буденною практикою.

– Як змінять ситуацію нові правила оподаткування податком на прибуток?

– Насамперед, ми намагалися усунути основні причини ситуації, що склалася, доопрацювавши прогалини чинного законодавства. Зокрема, скасували такі категорії як «Валові витрати» і «Валові доходи», що не є об’єктами бухгалтерського обліку. Свої нюанси були і з розрахунками амортизації – це теж складова розрахунку податкового прибутку, але методи її нарахування раніше здійснювалася за іншими правилами, ніж це встановлено стандартами бухгалтерського обліку.

До речі, попередні спроби пристосувати бухгалтерський облік в Україні до обчислення об’єкту оподаткування податком на прибуток провалилися. Причиною цього була недосконалість тодішнього законодавства.

– Отже, спроби змінити правила оподаткування податком на прибуток уже були?

– Так. Але, на жаль, вони були приречені… Пригадаймо хоча б історію «Положення про бухгалтерський облік податкових різниць», яке набрало чинності з 1 січня 2007 року. Запропоновані його авторами методологічні принципи розрахунку прибутку для оподаткування базувалися на підґрунті показників фінансової звітності, що використовуються в багатьох країнах світу, зокрема, США та Великобританії, і були оголошені в Україні «бухгалтерським модернізмом». Вони тільки додали проблем, і вже на початку 2008 року цей документ був скасований Міністерством фінансів перед поданням річної фінансової звітності за 2007 рік.

З цієї історії ми винесли певні уроки. По-перше, достовірність визначення податкового прибутку залежить від механізму його розрахунку, закладеного в законодавстві про оподаткування прибутку, та можливостей забезпечити реалізацію цього механізму в системі бухгалтерського обліку. По-друге, прибуток як об’єкт оподаткування повинен бути максимально наближеним до фінансового (бухгалтерського) прибутку з мінімальною економічно обґрунтованою відмінністю.

Як відомо, порядок визначення прибутку як фінансового результату на підприємствах України та відображення його у звітності регламентується стандартами бухгалтерського обліку. Це фактичний приріст власного капіталу протягом звітного періоду. Методика його розрахунку відпрацьована розвиненими країнами упродовж десятиліть і спрямована на те, щоб власники, які відокремлені від управління підприємством, могли отримувати правдиву інформацію про прибуток, на частку якого вони мають право. Достовірність цієї інформації легко можуть підтвердити зовнішні аудитори, тому що в бухгалтерському обліку, принаймні в тій його частині, що складає фінансовий облік, відображаються лише ті доходи і витрати, які можуть бути точно визначеними і обчисленими.

– Тоді в чому криється принципова відмінність нових правил оподаткування податком на прибуток?

– Насамперед, оподаткування прибутку підприємств має суттєві концептуальні відмінності від попереднього законодавства в методологічному аспекті. Третій розділ Податкового кодексу базується на методології розрахунку прибутку, визначену стандартами бухгалтерського обліку і запроваджену для усунення суперечностей та спрощення складання звітності. Відмінності, які можуть виникати, відображають так звані податкові різниці – вони мають характер економічно обґрунтованих обмежень стосовно доходів та витрат підприємства з боку держави при визначенні об’єкту оподаткування.

Позитивним є те, що новий Податковий кодекс зводить до мінімуму виникнення податкових різниць і доводить цей показник до рівня розвинених країн. Іншими словами, зменшення податкових різниць і є головним надбанням нового законодавчого податкового поля. Це має призвести до зниження рівня конфліктності у стосунках між підприємствами та податківцями, і загалом до побудови більш прозорих, зрозумілих та передбачуваних взаємин між бізнесом та державою.

Ще однією важливою новацією Податкового кодексу є підходи до нарахування амортизації необоротних активів. Зауважу, що амортизація – це стаття витрат при розрахунку податкового прибутку, за якою практично в усьому світі формуються податкові різниці. Це обумовлено тим, що держава комплексно проводить через рівень амортизаційних відрахувань певну інвестиційну та бюджетну політики. Відповідно до нових правил, податкову різницю по амортизації формуватимуть три обмеження: мінімально допустимий термін використання об’єктів, встановлений по групах основних засобів, переоцінка об’єктів з урахуванням чинника інфляції та розмежування витрат на ремонт і поліпшення необоротних активів між витратами звітного періоду та капіталізацію (10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного року – межа розподілу). Між іншим, у США та країнах ЄС обмеження по амортизації значно суворіші, винятком є хіба що Японія і то лише за мінімально допустимими термінами використання.

– Які ще позитивні нововведення ви можете відзначити в ІІІ Розділі ПК?

– Їх декілька, але вони не пов’язані прямо з методологією бухгалтерського обліку. Це – надання податкових канікул для новостворених підприємств, переведення страховиків на оподаткування прибутку за загальними правилами зі збереженням комбінованої системи сплати податку на 1 рік. Серед нововведень також – скасування сплати авансових внесків при виплаті дивідендів для окремих суб’єктів, зокрема фізичних осіб тощо. У комплексі всі новації значно полегшать роботу фахівців Державної податкової служби і, найголовніше, спростять процедуру складання декларації для платників податку.

29 березня 2011 року







 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29
©2003