МЕДІА-ЦЕНТР 
 
НОВИНИ 
 
АНОНСИ 
 
СТРУКТУРА АКАДЕМІЇ 
КЕРІВНИЦТВО::
ВЧЕНА РАДА::
ВІДДІЛИ::
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ::
ЦЕНТР НАУКОВИХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ::
ЦЕНТР РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ::
 
НАУКА 
Пріорітетні напрями наукових досліджень::
Наукова фінансово-економічна експертиза та впровадження результатів наукових досліджень::
АСПIРАНТУРА ТА ДОКТОРАНТУРА::
 
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА ДИСТАНЦІЙНА СИСТЕМИ 
 
ВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ 
ЖУРНАЛ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ»::
ЗБIРНИК «НАУКОВI ПРАЦI НДФI»::
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ::
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ::
 
ІНФОРМАЦІЯ 
Історія Академії::
 
КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ 
 
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ 
 
ICGFM Organizational Membership 
 
 
 
 
 
 Вiдвiдувачiв:  2911519
 
 
   

АКАДЕМІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ СПІЛЬНО З УСПП ПРОДОВЖУЄ РОБОТУ НАД УДОСКОНАЛЕННЯМ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Президент Академії фінансового управління Тетяна Єфименко взяла участь у розширеному засіданні Українського союзу промисловців і підприємців за участі членів Економічної ради УСПП та представників галузевих асоціацій, організацій роботодавців. Учасники засідання обговорили аспекти впливу Податкового кодексу на бізнес-клімат в Україні та на соціально-економічну ситуацію в країні загалом.

Відкриваючи засідання, президент УСПП Анатолій Кінах звернув увагу присутніх на необхідність підсилення моніторингу та контролю за впливом Податкового кодексу на практику підприємництва та соціально-економічний розвиток держави. Він висловив переконання, що зміни до податкового законодавства, ухвалені Верховною радою України, суттєво не поліпшили умови для підвищення ділової активності в Україні. Тому питання вдосконалення Податкового кодексу залишається відкритим. Тим паче, що за даними глобального рейтингу Міжнародної фінансової корпорації «Ведення бізнесу-2011» Україна посіла 145 місце серед 183 країн за ступенем сприятливості умов ведення бізнесу.

Президент Академії фінансового управління Тетяна Єфименко нагадала, що рейтинги у сфері бізнесу мають тісний зв'язок з системою оподаткування. Тому академія фінансового управління Міністерства фінансів, яка визначена провідним закладом з питань наукового супроводу впровадження Податкового кодексу, тісно співпрацює з Українським союзом промисловців і підприємців, міжнародними експертами, серед яких фахівці Світового банку та Німецької консультативної групи, над вдосконаленням головного податкового документа держави. «Ми з допомогою міжнародних експертів хочемо оцінити дію Податкового кодексу за практичними показниками», – сказала вона, підкресливши, що поліпшення низки норм законодавства дасть змогу Україні задовольнити амбіційне прагнення піднятися на 20-30 пунктів у міжнародних рейтингах ведення бізнесу.

Тетяна Єфименко також поінформувала присутніх про діяльність наукової установи з питань удосконалення положень чинного податкового законодавства. Вона, зокрема звернула увагу на те, що, наприклад, декларація податку на прибуток була перевантаженою. «Ми активно підтримали підприємців з цього питання, і Міністерство фінансів, податкова служба погодилися, що потрібно внести зміни», – зазначила Тетяна Єфименко і запропонувала активніше залучати фахівців Академії до вироблення змін у положеннях законодавства щодо податку на прибуток. На її погляд, у цій частині варто ширше застосовувати міжнародний досвід.

Президент Академії звернула увагу на те, що надходження до бюджету збільшилися на 22 відсотки. Це дало змогу внести зміни до бюджетних відрахувань, спрямувати додаткові кошти на погашення боргів. Однак, за її словами, поки не вдалося зафіксувати поліпшення ситуації у сфері подолання безробіття, реєстрація нових підприємств також не збільшилася. Тетяна Єфименко підкреслила, що фахівці Академії будуть відстежувати розвиток подій у цих сегментах з тим, щоб дати об’єктивну оцінку і разом з зарубіжними експертами знаходити шляхи поліпшення ситуації.

Торкаючись питання оподаткування малого і середнього бізнесу, президент Академії фінансового управління зазначила, що ця сфера нині певною мірою політизована. Тому, щоб знайти оптимальні шляхи розв’язання усіх проблем, на її думку, поруч з представниками бізнесових кіл до діалогу варто запросити політиків. Вона також висловила задоволення співпрацею з УСПП

За підсумком розширеного засідання його учасники домовилися підготувати звернення до Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів, у якому викласти своє бачення подальшого вдосконалення фіскальної політики держави через внесення змін до Податкового кодексу. Водночас створена робоча група, яка працюватиме над пропозиціями ділової спільноти з тим, щоб до початку осені систематизувати їх і оформити як законодавчі ініціативи.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

11 липня 2011 року






ІНФОРМАЦІЯ ПРО БЮДЖЕТ МАЄ БУТИ ВИЧЕРПНОЮ



Чому однією з ознак розвиненого, демократичного суспільства є рівень прозорості бюджетно-податкової сфери? Яким чином можна досягти відкритості в діяльності державних органів управління, відповідальних за народний «гаманець»? Які кроки у цьому напрямку здійснює Україна? Що корисного може запропонувати передовий міжнародний досвід? На ці запитання Медіа-центру Академії фінансового управління відповідає завідувач відділу економічно-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень, доктор економічних наук, професор В. Л. ПЛЕСКАЧ

— Валентино Леонідівно, всі, кому цікава тема нашої розмови, можливо, пам’ятають, що ще в 1998 році Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) представив «Кодекс практики щодо забезпечення прозорості в бюджетно-податковій сфері», який дав поштовх для появи Програми з реалізації його основних положень. Було також сформульовано основні принципи і положення щодо дотримання стандартів і нормативів прозорості і відкритості в бюджетно-податковій сфері. Цей чинник — важлива складова сучасного управління, мета якого — макроекономічна стабільність і соціально-економічне зростання. Отже, прозорість бюджету… Яким чином вона забезпечується?

— Практична реалізація прозорості настає тоді, коли надається відповідна вичерпна і надійна інформація за минулий та поточний періоди, коли чітко уявляється діяльність органів державного управління у фінансовій сфері на перспективу. Доступність такої інформації сприяє прийняттю більш обґрунтованих та якісних рішень в економічній політиці.

Прозорість бюджету також допомагає виявити потенційні ризики у подальшому розвитку бюджетно-податкової сфери і потім своєчасно реагувати на економічні виклики, коригувати податково-бюджетну політику, упереджати виникнення кризових ситуацій.

Завдяки максимальній, наскільки це можливо, відкритості у функціонуванні державних інституцій країна отримує доступ до міжнародних ринків капіталу на сприятливіших умовах. Посилення ж контролю з боку громадськості та міжнародних ринків значною мірою стимулює владні структури проводити виважену економічну політику, без якої неможливо забезпечити фінансову стабільність в державі.

Кодекс — це один з 12 фінансових стандартів, визнаних міжнародним співтовариством. Від часу його появи інтерес до такої важливої справи, як прозорість у бюджетно-податковій сфері, постійно зростає. Про це свідчить низка ініціатив, зокрема, ініціатива щодо прозорості бюджету (ІПБ). Вона реалізується громадською організацією Міжнародне партнерство по бюджету (МПБ) і є глобальною програмою ведення моніторингу дій, які сприяють реалізації принципів прозорості і підзвітності фінансових систем, а також участі різних організацій і громадськості в роботі з формування бюджетів країн.

МПБ вважає, що прозорість бюджету дозволяє громадськості мати думку про те, наскільки державні офіційні особи прагнуть ощадливо використовувати суспільні фонди. Більш того, прозорі бюджети, сформовані за широкої участі різних організацій і громадськості, звужують можливості для марнотратства, витрат, обумовлених корупцією, і, тим самим нарощують ресурси щодо боротьби з бідністю.

Зазначу, що ініціатива МПБ знайшла відгук і розуміння більш ніж у 100 країнах світу. І це зовсім невипадково: її практичне застосування означає такі «бойові», так би мовити, дії, як проведення рейтингових оцінок прозорості і можливості співпраці з урядом країни, адміністраціями окремих державних установ у формуванні бюджету, інформування державних фінансових організацій шляхом випуску дайджестів з питань прозорості бюджету. Це також оприлюднення результатів досліджень з виявлення причин і чинників, які впливають на забезпечення прозорості бюджету. Нарешті, це створення об’єднань з підтримки ухвалення міжнародних норм і стандартів прозорого ведення державного бюджету завдяки широкій участі у цьому громадськості.

Взагалі прозорість дій влади на будь-якому рівні сьогодні особливо актуальна, оскільки це одна з умов становлення та розвитку демократії в суспільстві.

— А хто конкретно виявляє зацікавленість у підвищенні прозорості бюджету, бюджетного процесу?

— Це, звичайно, міжнародні фінансові інститути, представники законодавчих і виконавчих структур і населення — та соціально активна частина громадян, що об'єднується в некомерційні організації і представляє інтереси в бюджетному процесі певних груп громадянського суспільства.

Інтереси різних суб'єктів, а, отже, і цілі, можуть бути різними. Тут і макроекономічна стабільність, і обґрунтованість рішень щодо взяття кредитів, і виборчий процес, і підвищення інвестиційної привабливості, і боротьба з корупцією, і контроль за витрачанням бюджетних коштів, і отримання коштів з бюджету.

— Давайте, Валентино Леонідівно, розкладемо по поличках усе те добре, корисне, що народжується в суспільстві від запровадження принципу відкритості у бюджетній сфері.

— Знаєте, плюсів дуже багато. Наприклад, у кожного громадянина з’являється можливість оцінювати та аналізувати бюджет і його показники, бачити, на які цілі і наскільки ефективно використовуються видатки, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищенню культури стягнення податків — цієї основної складової дохідної частини державного «гаманця». Далі: створюються умови для громадського обговорення різних актуальних у цьому сенсі проблем, що дає змогу враховувати думку соціально активних членів суспільства у визначенні пріоритетів бюджетної політики, розподілі бюджетних ресурсів і т. і. Підвищується відповідальність органів виконавчої влади за розробку і виконання бюджету, оскільки посилюється можливість контролю з боку законодавчої влади і громадськості за якістю прийнятих бюджетних рішень, їх втіленням у життя. Прозорість надає можливість для контролю за цільовим витрачанням фінансових ресурсів бюджету, підвищує довіру населення і громадянських інститутів до влади, що створює передумови для суспільної згоди, сприяє підвищенню ефективності витрачання бюджетних коштів, удосконаленню соціальної політики.

Якщо взяти до уваги макроекономічну і фінансову стабільність у країні, то прозорість у бюджетно-податковій сфері створює певний плацдарм для оперативного прийняття рішень щодо запобігання кризових ситуацій, робить політику уряду і регіональних адміністрацій більш відкритою для світової спільноти. Це підвищує інвестиційну привабливість країни і її регіонів, нарешті, звужує можливості для корупційних схем і угод.

— Відомо, що у сучасному світі відбуваються глобалізаційні процеси. Національні економіки стають взаємозалежними, що спонукає міжнародні фінансові інституції контролювати прозорість фінансових процесів. Скажіть, будь ласка, яким конкретно чином це здійснюється?

— Перш за все — за допомогою індексу відкритості бюджету (ІВБ). Кілька слів про технологію оцінки й аналізу прозорості: це методично описана послідовність етапів, дій, прийомів, реалізація яких дозволяє переконатися, наскільки відкритим є бюджетний процес і сам бюджет, виявити ділянки «мінімальної прозорості», визначити ступінь активності громадян, суспільства.

Методичний інструментарій для оцінки прозорості включає анкету для опиту експертів. Це 123 запитання такої тематичної спрямованості: правові аспекти прозорості, характер відповідальності за використані фінансові ресурси, бюджетні інформація і документація, аналіз виконання бюджету, участь громадськості в бюджетному процесі.

— Як часто проводиться таке дослідження?

— Починаючи з 2006 року — кожні два роки. У ньому беруть участь. незалежні фахівці, що працюють у кожній країні і спеціалізуються на проведенні обстежень громадянського суспільства. Для оцінки прозорості бюджету і забезпечення можливості проведення порівняння між окремими країнами МБП розраховує індекс відкритості бюджету, що встановлюється на основі результатів даного дослідження. ІВБ містить оцінку кожної країни, що базується на обсязі інформації, яку уряд надає громадськості у ході бюджетного процесу.

Учасниками цього рейтингу в 2010 р. стали 94 держави, прозорість і демократичність бюджетного процесу яких було оцінено за шкалою від 0 до 100 балів. За кількістю отриманих балів країни розподілялися на п'ять рівнів: інформація про бюджет є невеликою або її зовсім немає (0-20 балів), мінімальною (21-40), певною (41-60), істотною (61-80), вичерпною (81-100). Дослідники констатували, що майже половина країн взагалі не надають певної значущої інформації про держбюджет. А більше 80 балів отримали сім країн: Південна Африка, Нова Зеландія, Велика Британія, Франція, Норвегія, Швеція і США. В іншому кінці рейтингу − Ірак, Чад, Екваторіальна Гвінея (0 балів). Бразилія (71) та Індія (67) віднесені до групи країн, що надають істотну інформацію.

У 40 країнах, що входили в попередні огляди (за 2006 і 2008 рр.), середній бал виріс на 9 пунктів — до 56. У 2010 році він дорівнював 42.

— На якому місці у цьому «змаганні» наша країна?

— Оцінка України щодо прозорості бюджету — 62 бали. Порівняно з країнами Східної і Центральної Європи − це середній показник. Наші сусіди по рейтингу − Чехія (62 бали), Польща (64), Росія (60), Словаччина і Туреччина (57), Італія і Португалія (58), Румунія (59).

Радує, що серед країн пострадянського простору Україна має найкращий результат. Наші 55 балів у 2008 році змінилися у минулому році на 62 бали в основному за рахунок публікації інформації про проект бюджету. Крім того, як зазначається в огляді, уряд України публікуватиме упродовж року бюджетні звіти, які відповідають міжнародним стандартам. Однак організація Міжнародне партнерство по бюджету висуває до України і деякі претензії. Основною з них є відсутність «громадянського бюджету», тобто уряд не дає пояснення щодо доходів і видатків у зрозумілій формі, як це було, наприклад, у 2007 році.

Необхідно сказати, що нині розробку рекомендацій щодо оприлюднення інформації про виконання Зведеного та Державного бюджетів України виконано з урахуванням вивчення досвіду таких країн, як Велика Британія, США, Австралія, країни Європейського Союзу і Казахстан (одна з перших країн СНГ, яка зробила спробу формування громадянського бюджету). Найбільш цікавим є досвід Великої Британії, яка разом із Францією займають провідне місце в рейтингу європейських країн щодо оцінки рівня прозорості бюджету.

За результатами обстежень, згідно із значенням ІВБ, до першої шістки країн світу, де бюджетна інформація надається з відміткою − «вичерпна», входять США. Що стосується, скажімо, Австралії, то у 1985 році вона прийняла законодавчий акт «Закон про фінансове адміністрування і аудит», який спрямований на забезпечення відкритості і прозорості бюджету.

— Валентино Леонідівно, а що ви можете сказати про загальні рекомендації щодо формату і періодичності публікації інформаційно-аналітичних звітів за результатами виконання бюджетів?

— Ці рекомендації розроблені, вони на озброєнні у тих, хто відповідає за прозорість бюджету. Але це, мабуть, тема окремої розмови.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

4 липня 2011 року





РЕЙТИНГ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ. ПОЛІПШЕННЯ МОЖЛИВЕ І РЕАЛЬНЕ


Академія фінансового управління спільно з експертами Світового банку підготувала пропозиції змін податкового законодавства України, спрямовані на якісне поліпшення та спрощення адміністрування податків і зборів в Україні, а також зменшення витрат часу суб’єктів господарювання на виконання своїх обов’язків з обчислення, декларування та сплати податків. Їхнє впровадження дасть можливість підвищити місце України у світовому рейтингу «Ведення бізнесу» за категорією «сплата податків». Про новації розповіла завідувач відділу адміністрування податкових та митних платежів Академії фінансового управління Людмила Олейнікова.

– Для України нині важливо впроваджувати європейські та світові норми ведення підприємницької діяльності. І податкове законодавство у цій системі відіграє чи не основну роль…

– Це дійсно так. Умови сплати податків відіграють особливо важливу роль нині, коли світові ринки нестабільні, а на теренах України впроваджуються масштабні реформи, які вносять тимчасову нестабільність у правила гри. З цієї точки зору дуже корисним як для представників бізнесу, так і для представників влади, експертів є, так би мовити, сторонній погляд фахових міжнародних структур. Для оцінки адміністративного і податкового навантаження Світовий банк розробив і використовує власну методологію, яка базується на трьох показниках. Враховуються, зокрема, кількість платежів упродовж року, витрати часу на підготовку податкової звітності та сплату податків для трьох основних податків (ПДВ, податку на прибуток підприємств та внесків на соціальне страхування) та узагальнена ставка податків (відсоток від корпоративного прибутку).

У рамках дослідження Doing Business оцінюються податки і обов'язкові відрахування, які середнє підприємство зобов'язане сплачувати щорічно, а також адміністративне навантаження на підприємства. У цьому дослідженні розглядаються наступні податки і обов'язкові відрахування:

- податок на доходи,

- відрахування до фонду соціального захисту,

- податок на робочу силу, який сплачує працедавець,

- податок на нерухомість,

- податок на передачу правового титулу,

- податок на дивіденди,

- податок на приріст капіталу,

- податок на фінансові угоди,

- податок на збір відходів,

- податок на утримання шляхів.

Дослідження Doing Business аналізує усі податки і відрахування, які введені урядом (на будь-якому рівні – федеральному, державному і місцевому), які сплачуються стандартизованою компанією і впливають на її доходи. В процесі дослідження застосовується розширене визначення податку.

З офіційної точки зору, податки – це обов'язкові виплати суб’єкта, що не підлягають поверненню та зараховуються до централізованих державних фондів. Основні відмінності торкаються пенсійних і страхових відрахувань і ПДВ. Дослідження включає офіційні відрахування працедавця до пенсійного фонду або до фонду страхування співробітників, які з наукової точки зору не є податками.

– Яка нині позиція України в міжнародному рейтингу «Ведення бізнесу»?

У дослідженні «Легкість ведення бізнесу», що опубліковане у 2011 році, Україна посідає 145 місце із 183 країн. Це на 2 пункти вище, аніж у попередньому звіті, де наша держава була 147-ою. Хоча такі показники важко назвати дуже престижними, адже Україна серед країн СНД випередила лише Узбекистан, який на 150 місці. При цьому, наприклад, Білорусь значиться на 68 місці, Російська Федерація – 123-я.

Аналіз свідчить, що зростання загального рейтингу «Легкості ведення бізнесу» України відбулося за рахунок підвищення у рейтингах за кількома категоріями. Зокрема, на 18 пунктів (з 136 місця у 2010 році до 118 місця у 2011 році) зріс рейтинг за категорією «реєстрація підприємств». На 2 пункти (з 181 місця у 2010 році до 179 місця у 2011 році) підвищено категорію «отримання дозволів на будівництво». Водночас знизилися рейтинги за критеріями «реєстрація власності» (на 4 пункти), «кредитування» (на 2 пункти), «захист інтересів» (на 1 пункт) та «ліквідація підприємств» (на 5 пунктів). Але за сукупністю показників ми отримали згаданий результат.

– Проте за категорією «сплата податків», яка є дуже важливою для представників бізнесу, рейтинг України досі залишається без змін…

– Справді, тут поки що хвалитися нічим. На жаль, за рейтингом у категорії «Сплата податків» у звіті-2011, як і в звіті-2010, Україна посідає 181 місце із 183 країн, тобто є заледве не останньою. Замикає список Білорусь, яка посіла 183 місце, а наша найближча сусідка – Російська Федерація, наприклад, вийшла на 105 позицію.

За кількістю платежів, а їх у нас 135, ми маємо 181 місце, за витратами часу – 174-і (657 годин у рік), а за узагальненою ставкою податку – посідаємо 149 місце (55,5% корпоративного прибутку).

– У чому криється причина таких показників?

– Для з’ясування усіх моментів ми й провели експертне дослідження спільно з фахівцями Світового банку. Що виявилося? Так, рейтинг Doing Business-2011 не враховував реформи, що були впроваджені в 2010 та 2011 роках. Для цього рейтингу до уваги брали період з червня 2009 по червень 2010 років. Це період, коли реформування податкової системи було ще на початковому етапі. Рейтинг Doing Business-2012 буде формуватися на основі даних за червень 2010-травень 2011 р. Таким чином, лише частина запроваджених реформ будуть враховані, а частина даних для рейтингу будуть базуватися на попередньому законодавстві та системі адміністрування і будуть враховані в рейтингах наступних років.

Кодифікація податкового законодавства значно зменшила витрати часу платників на пошук та аналіз податкового законодавства. Однак, форми звітності та процедури адміністрування практично не змінилися, а тому знівелювали ефект від впровадження Кодексу за даним показником. В Україні один з найвищих показників витрат часу на дотримання податкового законодавства, що складає 657 годин на рік, та визначає рейтинг України за цим показником на рівні 174 зі 183 країн. Впровадження Податкового кодексу майже не вплинуло на витрати часу платників на дотримання податкового законодавства.

Окремої уваги потребує проблема подачі звітності через електронні засоби зв’язку. Незацікавленість податкової служби в дистанційному спілкуванні з платниками значно затримує ті позитивні зрушення, які впроваджені ПКУ. Та й підприємства мають бути зацікавлені добровільно подавати звітність в електронній формі через Інтернет, або, принаймні, поштою. В цьому випадку необхідно забезпечити їм правові гарантії.

– Що ви пропонуєте?

– Ми запропонували запровадити механізм забезпечення правових гарантій платників у проекті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України….», який зареєстрований у Верховній Раді за №2117 21.03.2011 р. Новації мають на меті не лише скоротити процедуру подачі звітності для платників, а й підвищити продуктивність роботи адміністратора податків, тобто податкової служби. Подані в електронній формі звіти легше перевіряти і на основі цього узагальнювати інформацію. При цьому також не потрібно вручну вводити інформацію до баз даних контролюючих органів. Зокрема, наші експерти пропонують уточнити редакцію п.49.15 ст.49 ПК України, встановивши, що декларація вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п.48.3 та 48.4 ст.48 ПК України, та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Окремою розмовою є положення про плату за землю. Внесення авансових внесків з податку на землю щоквартально (а не щомісячно, як тепер) дасть можливість скоротити кількість платежів у 2012 році до 22 (на 8 платежів). Щоб врегулювати ці питання, знову ж таки розроблені пропозиції зі зміни законодавства. Зокрема, варто викласти в іншій редакції п.п.287.3 та 287.4 ст.287 Податкового кодексу.

Подальшим перспективним напрямом підвищення ефективності системи податкових платежів є реформування системи внесків на соціальне страхування. Наприклад, згідно з рекомендаціями, виробленими спільно з експертами Світового банку, доцільно буде об’єднати платежі за усіма фондами. Для досягнення зменшення кількості платежів з податку на прибуток підприємств згідно з Методологією Світового банку необхідно забезпечити популяризацію електронної форми звітності, що дасть змогу рахувати кількість виплат, наприклад за податком на прибуток, як одну на рік.

У 2010 році звітування до фонду тимчасової втрати працездатності, фонду нещасних випадків та фонду безробіття відбувалося щоквартально, а не щомісячно. Нині цей принцип змінений. Такий підхід має бути врахований у звіті-2012 року, що також дасть змогу поліпшити показники України. Загалом впровадження запропонованих змін дасть змогу скоротити до 2013 року кількість платежів в Україні до 33 та піднятися у рейтингу до 100-го місця за критерієм «кількість платежів».

Значно зменшиться кількість платежів у результаті впорядкування податків та кодифікації податкового законодавства: зі 135 в звіті-2011 року (за розрахунками Світового банку) до 58 в звіті-2012 року, та до 30 платежів в звіті-2013 року (коли проведені реформи увійдуть до обрахунку рейтингу). Тому основним інструментом поліпшення позицій України за категорією «сплата податків» є кількість платежів та адміністрування податків.

– Рейтингові розрахунки проводять ще й за кількістю витраченого часу на дотримання податкового законодавства. Чи проводили ви дослідження, що можна поліпшити у цій сфері?

– Окрім застосування електронної форми звітності та звітування через Інтернет, яке скоротить витрати часу на подачу звітності, необхідно спростити форми звітності, зокрема через спрощення декларації з податку на прибуток підприємств. Це дасть змогу скоротити витрати часу на підготовку звітності. Для цього потрібно привести інформацію, що міститься в додатках до податкової декларації у відповідність з вимогами п.п.72.1.1. ст.72 ПК України.

Підвищення ефективності роботи контролюючих органів через запровадження автоматизованого обігу інформації третіх сторін та забезпечення електронного звіряння даних може усунути потребу в отриманні великих обсягів інформації безпосередньо від самих платників податків. Встановлення тривалішого періоду сплати авансових внесків з даного податку також скоротить час, що витрачається на підготовку та подачу звітності. А впровадження електронної форми звітності до Пенсійного фонду та дистанційне звітування дадуть можливість скоротити одну з найбільших статей з витрат часу. Консолідація та спрощення платежів має супроводжуватися спрощенням форм звітності з Єдиного соціального внеску.

Впровадження усіх пропозицій дасть змогу спростити складність перехідного періоду для платників та не збільшить адміністративне навантаження на них. Незначні зміни часу, необхідного на дотримання податкового законодавства призведуть до того, що Україна зможе піднятися в рейтингу за категорією «витрати часу» хоча б до 168 місця в 2013 році. Важливо, щоб кількість реформ забезпечувала і їх якість, а спрощення ведення бізнесу в Україні, в тому числі і спрощення дотримання податкового законодавства, реально полегшували ведення бізнесу.

– Ви говорили, що рейтинги України також обчислюють за індикатором «ставка оподаткування». Які нововведення намічені тут, щоб можна було стверджувати про підвищення місця нашої держави і за цим критерієм?

– Загальну ставку оподаткування в Україні (55,5%) не можна вважати високою. Для прикладу, загальна ставка оподаткування в Індонезії складає 37,3%; в Румунії – 44,9%; Японії – 48,6%; Швеції – 54,6%. Австрії – 55,5%; Італії – 68,6%. Але для країни, яка має велику кількість податків та складні процедури дотримання податкового законодавства, така ставка не додає привабливості для інвесторів та не робить ведення бізнесу більш комфортним.

З ухваленням Податкового кодексу відбулося зменшення кількості податків та ставок основних податків, очікується зменшення витрат часу на формування податкової звітності та зменшення податкового тиску внаслідок зближення податкового та бухгалтерського обліку та кодифікації податкового законодавства. Також передбачене суттєве зниження ставок основних податків (податок на прибуток та податок на додану вартість), яке буде враховане в розрахунках Світового банку в звітах 2013 року і далі. За нашими розрахунками, загальна ставка оподаткування в Рейтингу-2012 може знизитися до 55,3 % , що забезпечить рейтинг за даним показником на рівні 147 (зараз 149), а загальна ставка оподаткування в Рейтингу-2013 може знизитися до 52,65 %, що забезпечить рейтинг за цим показником на рівні 141.

– Чому при такому значному зниженні ставки податку на прибуток рейтинг загальної ставки оподаткування в Україні підвищиться дуже мало?

– Левову частку податкового навантаження на підприємства в Україні складають внески до Пенсійного фонду та інших соціальних фондів – 43,2%. Податок на прибуток має частку лише 10,4% . Ставка єдиного соціального внеску, навіть у перспективі не зміниться, а частка податку на прибуток незначна, що не дає змоги суттєво вплинути на загальний показник. Тому основні пропозиції з поліпшення рейтингу України за категорією «сплата податків», спрямовані на критерії «кількість платежів» та «час на дотримання податкового законодавства» і стосуються вони, переважно, адміністрування податків та адміністративних процедур.

Якщо будуть враховані усі надані нами рекомендації, то цілком імовірно, що Україна зможе змінити загальні показники у рейтингу за категорією «Сплата податків». Впровадження Податкового кодексу України дасть змогу піднятися за цим критерієм у рейтингу зі 181 місця, визначеного Світовим банком у 2011 році, до 150 сходинки у 2013 році. А врахування наших пропозицій щодо зменшення кількості платежів та зниження витрат часу платників на дотримання податкового законодавства через удосконалення адміністрування і введення нових положень до Податкового кодексу, поліпшить показники рейтингу до 123 місця.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

29 червня 2011 року






НІМЕЦЬКІ ЕКСПЕРТИ ОБГОВОРИЛИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ ТА ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ В УКРАЇНІ



Відбулася зустріч фахівців Міністерства фінансів України, Академії фінансового управління та Державної податкової служби з представниками Німецької консультативної групи. Відкриваючи захід, директор Центру наукових фінансово-економічних експертиз Академії фінансового управління Володимир Загородній наголосив на важливості співробітництва з іноземними експертами та необхідності обміну досвідом, консультативній допомозі досвідчених європейських фахівців.

Голова Німецької консультативної групи з питань економічних реформ Рікардо Джуччі говорив про плідність співпраці з Міністерством фінансів України та Академією фінансового управління, підкресливши, що ця співпраця налагоджена завдяки ініціативі президента Академії Тетяні Єфименко. Він ознайомив присутніх з технологією проведення реформ загалом і на прикладі України зокрема, зробивши наголос на необхідності послідовної політики реформування. Про впровадження антикризових заходів у ЄС та Німеччині розповів економіст Німецької консультативної групи Александр Кнут. Про систему розподілу повноважень щодо формування і виконання бюджетів на різних рівнях йшлося у виступі експерта-радника Міністерства фінансів України Матіаса Моргнера.

Учасники зустрічі обговорили низку питань, які стосувалися результатів роботи за новим податковим законодавством, податкової культури загалом. Німецькі експерти ще раз зазначили, що, за їхніми дослідженнями, Податковий кодекс є «гарним кроком уперед» в українському законодавстві. Однак, за словами Рікардо Джуччі, підприємці нарікають на документ, оскільки виявилися проблеми у податковому адмініструванні, зокрема, став відчутнішим тиск податкових органів на сферу бізнесу. З цього експерти зробили висновок, що «поки не буде реформ у податковому адмініструванні, переваги інших кроків будуть непомітними».

У зустрічі взяли участь від Міністерства фінансів України: головний економіст-фінансист відділу оподаткування доходів та майна фізичних осіб Т. Савченко, начальник відділу податку на додану вартість Л. Невінчана, головний економіст-фінансист відділу оподаткування прибутку та майна організацій І. Нестеренко, начальник відділу ресурсних платежів Л. Мельниченко, начальник відділу фінансів в галузях енергетики В. Кукла, начальник відділу з питань валютного регулювання А. Свистун, провідний економіст відділу фінансів соціального захисту населення Г. Турбіна; начальник Управління аналізу бюджету та макроекономічних показників О. Жак О.

Від Академії фінансового управління учасниками були заступник директора Центру наукових фінансово-економічних експертиз С. Сороко, завідувач відділу адміністрування податкових та митних платежів НДФІ Л. Олейнікова, старші наукові співробітники центру наукових та фінансово-економічних експертиз – О. Озерчук, М. Цибізов, відділу економіко-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень – Т. Зінчук, В. Волощенко. Державну податкову службу представляла Т. Єгорова.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

22 червня 2011 року






ПІДПРИЄМЦІ ОТРИМУЮТЬ ВІДПОВІДІ НА НАЙБІЛЬШ ЗЛОБОДЕННІ ЗАПИТАННЯ

Академія фінансового управління спільно з Міністерством фінансів України та Державною податковою службою України завершує серію регіональних семінарів для платників податків з проблемних питань оподаткування прибутку підприємств.

На них розглядаються такі актуальні питання, як зміни в оподаткуванні прибутку в умовах дії Податкового кодексу України, особливості адміністрування податку на прибуток, спрощену систему бухгалтерського обліку для малих підприємств, порядок складання декларації з податку на прибуток за даними бухобліку, бухоблік як інформаційну базу оподаткування прибутку підприємств та інші аспекти, які стосуються застосування нового податкового законодавства.

Заходи вже відбулися у Києві, Львові, Харкові. Кожен із семінарів збирав понад 500 учасників. На черзі – Сімферополь, де зберуться підприємці та податківці, щоб ознайомитися з новаціями законодавства та навчитися правильно застосовувати на практиці нові податкові норми.

Як повідомив директор Центру наукових фінансово-економічних експертиз Академії фінансового управління Володимир Загородній, за результатами кожного із семінарів опрацьовували по 250-300 запитань. У підсумку Академією фінансового управління підготовлено відповіді на найбільш поширені запитання підприємців стосовно практичного застосування норм Податкового кодексу.

Матеріали, де зібрані пояснення стосовно різноманітних моментів оподаткування прибутку в умовах дії Податкового кодексу, розповсюджуються серед учасників семінарів, а також розміщені на сайті Академії фінансового управління, де з ними може ознайомитися кожен бажаючий. Широка інформаційна кампанія організована на виконання урядових заходів щодо реалізації Програми економічних реформ та імплементації Бюджетного та Податкового кодексів України.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

20 червня 2011 року






Тетяна Єфименко:
«ФОРМУЮТЬСЯ ЯКІСНО НОВІ, ПАРТНЕРСЬКІ ВІДНОСИНИ МІЖ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ І ДЕРЖАВОЮ»



Інтерв’ю президента Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Тетяни Єфименко для програми “Актуально!” телеканалу “УТР” 31 травня 2011 року

– Пані Тетяно, кажуть, що будь-який закон, кодекс потрібно доробляти й переробляти фактично з моменту його ухвалення. Скажіть, будь-ласка, як відбувається цей процес нині – після набрання чинності Податковим кодексом України, та як ви намагаєтеся його покращити?

– Податковий кодекс працює з початку 2011 року, й доходи бюджету свідчать про те, що реформування податкової системи було ефективним. Разом із тим є деякі проблеми, які потрібно розв’язувати. Передусім це стосується розділів, які набирають чинності в середині року, зокрема з податку на прибуток підприємств. Необхідно також зробити аналіз за підсумками роботи п’яти місяців, аби зрозуміти, що є незручним для платників податків, що потрібно змінити з точки зору підвищення інвестиційної привабливості України для поліпшення умов ведення бізнесу в державі.

– Ознайомлення з новим Кодексом показало, що в документації збільшилася кількість граф для заповнення. Є випадки, коли фахівці, скажімо бухгалтер зі стажем, не знають, куди яку цифру вписувати, та фактично вимушені просити інспектора податкової про допомогу.

– Ви маєте рацію. Саме над цим ми сьогодні працюємо. Дійсно, потрібно змінити обсяг тих граф, про які ви кажете, й витрати часу, потрібного для заповнення та подання податкової декларації. Загалом цей показник – час, який витрачає платник податків для сплати податку – є одним із основних індикаторів у міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу, де Україна посідає 145-те місце. Чим менше часу витрачається для оформлення документів і подання декларації, тим вищі рейтинги й вищий індикатор має податкова система. Отже, наша мета – скорочувати цей час.

– Але найбільше незадоволення платників викликала зміна системи щодо сплати єдиного податку. Був навіть такий термін – спрощене оподаткування. Тож виходить, що при переведенні зі спрощеної на загальну систему ми ускладнюємо систему?

– Розумієте, практично в жодній податковій системі, особливо в розвинутих країнах, немає системи спрощеного оподаткування, яка сьогодні існує в Україні. Цю систему було введено в 1997 році як механізм для перехідного періоду. У нас цей період затягнувся, й щоби перейти до нормальної системи оподаткування, потрібен час. Ми побачили, що платники не сприйняли такий різкий перехід. Я маю на увазі технологію реформування, адже громадяни звикли до певних пільг, підходів у оподаткуванні. Були намагання зробити це революційним, шоковим шляхом, що виявилося помилковим у технології реформування. Ми повинні йти еволюційно, крок за кроком…

– У нас існує думка, що податкова служба – це агресор, який приходить і забирає чесно зароблені гроші. Як ви вважаєте, наскільки компромісною має бути робота податкової служби?

– Справді, така думка існує практично в усіх країнах світу, є навіть жарти навколо податків, що спочатку сплати податки й так далі… Немає жодної людини, яка хотіла б сплачувати податки, але це дійсно є зобов’язанням, коли ти повинен віддати частину своєї власності державі. Річ у тім скільки віддати, а головне, я хочу наголосити, для цього громадяни мають усвідомити: коли вони віддають частину своєї власності, держава повертає відповідні речі, потрібні їм. Це так звана скандинавська модель оподаткування, коли з’ясовані практично всі питання щодо податкового навантаження. І на запитання, чи потрібно зменшувати податкове навантаження, платники в Норвегії чи Швеції відповідають «ні», адже бажають мати відповідний рівень соціального захисту й державних послуг.

– Коли йдеться про Податковий кодекс, кажуть, що це дуже об’ємний документ, а бухгалтерам і керівникам фактично потрібно детально його вивчити. І не просто вивчити, а зрозуміти. Проте роз’яснення не завжди є ґрунтовними, точніше, вони безпосередньо не торкаються сфери, потрібної платнику на цей момент. Чи передбачено якийсь період навчання, тобто перехідний період?

– До запровадження Податкового кодексу, щоб вивчити всі податкові норми, необхідно було опрацювати декілька сотень різних податкових документів, і потрібно було знати не лише базову частину, а й усі зміни кожного з них. Нині, й це відзначають передусім іноземні інвестори, всі податкові правила зведено в єдиний документ – 600 стандартних сторінок. Для того щоб краще вивчити цей документ, потрібно проводити навчання. Нині в Міністерстві фінансів діє спеціальна програма імплементації податкового законодавства, в рамках якої Державна податкова служба й Міністерство фінансів безкоштовно проводять і проводитимуть семінари. Заходи вже відбулися в Києві й Харкові, згодом плануються у Криму, Львові та інших містах.

– Як туди потрапити?

– Семінари проводитимуться у великій залі, будуть вільний доступ, оголошення податкової служби. І, знаєте, підприємці стежать за цим…

– Ви сказали, що в Києві було проведено перші семінари. Вже є якісь результати?

– Є, на сьогодні ми отримали майже триста запитань. Нині всі вони відпрацьовані, й можу сказати: майже 250 з них потребують навчання громадян того, що викладено в Податковому кодексі.

– Тобто виходить, що люди не до кінця розібралися в документі?

– Так. І ми повинні провести серйозне навчання щодо механізму формування бази оподаткування. Це стосується насамперед бухгалтерського обліку. Розумієте, немає проблем із тим, щоб обчислити податок, скажімо, простими методами, коли треба взяти заробітну плату, помножити на відсоток і отримати суму, котру треба сплатити. Труднощі полягають у тому, що потрібно знати, які є пільги, як підрахувати базу оподаткування. Це технічні питання, щодо яких видаються спеціальні документи в Міністерстві фінансів, і передусім для малого бізнесу, щоб допомогти розібратися в непростих речах на схемах і прикладах. Наприкінці червня буде видано невеличкий підручник для практичного використання.

– Це буде роз’яснення?

– Так, роз’яснення механізму, конструкції оподаткування. Цю інформацію буде викладено в Інтернеті, будуть диски й інші засоби інформаційного забезпечення. Нині працює Інтернет-форум Міністерства фінансів, Державної податкової служби. Отже, я дуже прошу всіх, хто хоче розібратися в будь-яких нормах оподаткування, будь-ласка, долучайтеся. Також працює окремий форум у Федерації роботодавців, спільно з якою ми проводимо дуже велику роботу з роз’яснення положень Податкового кодексу. Співпрацюємо ми й із Українським союзом промисловців та підприємців. Тож звертайтеся з будь-якими питаннями…

– Чи є питання регулювання податкової системи, котрі ще не виписані в Кодексі?

– Є принципове запитання щодо системи оподаткування. Наприклад, відомо, що сьогодні в Європі існує спеціальний податок для фінансового сектору – у Великій Британії, Бельгії, Угорщині, інших країнах. Тож запитують, чи буде в нас такий податок, а отже, додаткове навантаження на фінансовий сектор. На таке системне запитання можу відповісти: наша позиція полягає в тому, що сьогодні Україна виходить із кризи, й фінансовий сектор дійсно став дуже вразливим. Тому, на мій погляд, ми повинні не вводити додаткові податки в цьому секторі, а стимулювати його розвиток. І лише десь із 2016-2017 років запроваджувати той інструмент, який нині працює в Європі, щоб гармонізувати вітчизняну систему оподаткування із загальноєвропейською.

– Кодекс фактично відпрацював п’ять місяців. Які новації, на ваш погляд, були найефективнішими? Ви сказали, що основний результат – це збільшення податкових надходжень до бюджету. Які саме положення цьому сприяли та що ще треба зробити?

– На мій погляд, головним ефектом є зменшення тіньового сектору економіки: люди почали сплачувати податки, тому що нині є багато різних пільг, які надають можливість це робити, не ховатися в тіні, вести легальний бізнес, думати про його розвиток та не мати жодних справ із податковою адміністрацією.

– А що не вдалося реалізувати?

– Наприклад, якщо взяти рентні платежі, то сьогодні маємо механізм рентного оподаткування, який базується на натуральних показниках. Усі підходи полягають у тому, щоб запроваджувати цей податок щодо вартісної оцінки видобутих корисних копалин. Окрім цього, дуже важливою є така регулююча складова в оподаткуванні, яка стосується заощадження матеріальних ресурсів, загалом спрямована на заощадження, – скажімо, акцизний податок на електроенергію. У першій редакції Кодексу ми запропонували такий податок, але, проаналізувавши ситуацію разом із фахівцями з енергетичного сектору, зрозуміли, що це передчасно, й потрібно спочатку привести наші системи енергопостачання до відповідного економічного рівня, а вже потім вводити важелі заощадження, важелі заохочення.

– Скажіть, будь-ласка, скільки часу потрібно, щоб вивчити всі ці «плюси» й «мінуси», та коли можна очікувати внесення змін до Податкового кодексу

– Я думаю, що зміни до Податкового кодексу вноситимуться щорічно, перед розробкою й поданням до Верховної Ради проекту бюджету на наступний рік. Сьогодні Міністерство фінансів працює разом із Верховною Радою, адже в першій редакції зміни до Кодексу вже ухвалені й у цілому підтримані суспільством, бізнес-середовищем. Вважаю, що цей крок дасть змогу вдосконалити деякі технічні питання та ухвалити бюджет на 2012 рік уже на зміненій податковій базі.

– Багато платників неоднозначно ставляться до нової, електронної форми звіту. Можливо, вона має величезні переваги, але роботу з технікою – комп’ютером, Інтернетом ще не всі освоїли. Кажу не про великі міста, а про регіони, де працює більшість населення.

– Ще раз хочу наголосити: щоб скласти податкову звітність і подати її в податкову інспекцію, потрібен час. Цей показник є дуже важливим для рейтингу України, вагомим індикатором для іноземних інвесторів, тому що витрати часу на складання цієї звітності та подання її в електронному вигляді є меншими, ніж на те, щоб написати на папері, потім піти до інспекції, вистояти чергу і т. д. Це вже вчорашній день…

– Ви проводите семінари для бухгалтерів, тобто фахівців, котрі безпосередньо оформляють, нараховують, виплачують і відповідають за виплати. Разом із тим потрібно навчити й інспектора, щоб він орієнтувався в цифрах

– Річ у тім, що нині існують спеціальні методи перевірки податкової декларації, що базуються на так званому методі попередження ризиків, коли інспектор не повинен перевіряти кожну цифру, як аудитор. Це стосується й аудиторських перевірок. Подібна система працює нині в усій Європі. Тому ми аналізуємо європейський підхід, згідно з яким, скажімо, коли співпрацюють спілка податкових консультантів, відповідні спілки аудиторів, вони мають договір про те, що аудитори, зі свого боку, підтверджують податкову декларацію, і згодом вони разом із платником податків несуть відповідальність за її достовірність.

– Ми торкнулися такої цікавої теми, як відповідальність і допомога. Після перших п’яти місяців роботи багато хто каже, що збільшилася кількість штрафів, нарахувань за порушення саме тих норм, які люди, можливо, ще не до кінця вивчили. Чи можна очікувати, що податківці йтимуть у таких випадках на компроміс та чи є компромісом затримка при нарахуванні штрафів?

– У першому півріччі штрафи за порушення в багатьох випадках дорівнюють одній гривні. Отже, кількість штрафів не стала більшою, а навпаки, зменшилася, й це можна довести, що ми обов’язково зробимо. Водночас ефективність таких штрафів, на наш погляд, підвищиться, адже є система попередження. Раніше штрафи нараховували за перше порушення, друге чи третє, й усі платили однаково. Нині система працюватиме таким чином: за перше порушення сума буде невеликою, за друге – трохи більшою, на третій раз – як кажуть, за повною програмою.

– Чи можна тоді говорити, що з боку держави буде якесь послаблення у сплаті податків? Наприклад, ви сказали, що на півроку діє мораторій на штрафи…

– Я б не хотіла оперувати такими категоріями, як «послаблення», «погіршення» чи «посилення». Має бути чесна гра, партнерські відносини з платниками. Зрозуміло, що їх не можна побудувати за півроку, але, на наш погляд, передусім треба формувати атмосферу довіри. Тоді платник податку зрозуміє, що, сплативши, він отримує соціальну підтримку, тобто те, що стосується виконання державою своїх функцій. Отже, формуватимуться зовсім інші відносини між платником і державою та відпаде потреба в такій термінології – «погіршення», «посилення» чи «послаблення».

– Ви багато розповідали про міжнародний досвід, системи податків, що існують у різних країнах. Зрозуміло, що просто перенести його в українські умови фактично неможливо, навіть із перехідним періодом. Як ви вивчаєте й запроваджуєте цікаві, а головне працюючі моделі?

– Наше головне завдання – спростити податкову систему загалом. Наприклад, у Грузії працюють лише шість податків, у Європі – зо два десятки. Але всі інші збори, які стосуються, скажімо, використання природних ресурсів, є окремими спеціальними зборами, тобто неподатковими платежами.

– Вони на всіх не поширюються?

– Поширюються, але мають інший характер, та й відповідальність за сплату також інша. Ми анонсували, що прагнемо бути європейською державою. У нас є спеціальні програми гармонізації вітчизняного законодавства з європейським. На мою думку, це правильний шлях, адже коли інвестор приходить працювати в нашу державу, він передусім зважає на наші правила оподаткування. Якщо вони збігаються з директивними європейськими, наприклад, із податку на додану вартість, то йому зрозуміло, як нараховувати і сплачувати податки, де автоматичні, а де ручні процедури. Якщо ми обрали цю модель, давайте будемо обґрунтовувати цей вибір. Скажімо, в Японії чи Сполучених Штатах Америки взагалі немає податку на додану вартість. Чи потрібен нам такий податок? Можливо, варто ввести податок на обіг. Це є предметом наукової дискусії, й ми можемо показувати, доводити. Але головний аргумент – те, що ми прагнемо гармонізації вітчизняного законодавства з європейськими, й податок на додану вартість працює.

– Ми говорили про внутрішній ринок для українців, так би мовити. Разом із тим і Президент Віктор Янукович, і Прем’єр-міністр Микола Азаров стверджують, що наша країна з кожним роком стає дедалі привабливішою для іноземних інвесторів насамперед у плані бізнесу. Як ви вважаєте, новий Податковий кодекс полегшує роботу іноземних інвесторів в Україні, чи все залишилося на тому ж рівні?

– Я згодна з їхньою думкою, адже маємо офіційні відгуки від інвесторів, разом із якими постійно працюємо, – це фахівці з Німецької консультативної групи, робочої групи Світового банку. Ми чітко бачимо, що є позитив і бажання співпрацювати.

– Як іноземні експерти оцінюють наші зміни, нововведення?

– Згідно з рейтингом ведення бізнесу Україна з 2010-го до 2011 року залишилася на тому самому місці. При цьому слід враховувати, що експертна оцінка відбувається за показниками, які відображають діяльність економіки двома роками раніше, тобто у 2011 році – за 2009-й, у 2012-му буде за 2010-й, у 2013 році – за 2011-й. Тому нашою амбіційною метою є перехід країни із другої сотні в рейтингу ведення бізнесу до першої сотні. Нині разом із експертами Світового банку можемо сказати, що рейтинг нашої країни підвищився на 20 пунктів. Вважаємо це непоганим результатом і продовжуємо працювати над досягненням нашої мети.

– Дякую, пані Тетяно. Дозвольте ще декілька запитань. Яким ви бачите майбутнє Податкового кодексу, які зміни будуть внесені?

– Насамперед зміни вноситимуться до системи адміністрування, щоби платник, як кажуть, не знав податкового інспектора в обличчя.

– Тобто склав декларацію, відправив її…

– Саме це маю на увазі. Наприклад, коли я хочу сплатити податок на нерухомість, то можу взяти свій «айпод», набрати номер банківського рахунку, подивитися, якою є сума до сплати та отримати в електронному вигляді відповідь.

– І не доводити інспектору, що ви сплатили?

– Так, нічого не писати, не подавати документи, не витрачати час. Вважаю, що такий революційний крок ми повинні зробити в нашій системі адміністрування, адже це – час ведення бізнесу. За витратами часу Україна сьогодні посідає 174-те місце серед 183 країн: на складання різних декларацій платник податку витрачає в середньому 657 годин на рік. Отже, маємо головний показник, над яким ми повинні працювати.

– Декларація з податку на прибуток містить 39 сторінок. Як вважаєте, її обсяг теж потрібно скорочувати?

– Абсолютно й негайно.

– І останнє запитання. Ми говорили про бухгалтерів, податкових інспекторів. А що має знати пересічний громадянин про нинішній Податковий кодекс? Чи це не повинно його хвилювати?

– Я думаю, це стосується освіченості людини загалом щодо економічної й фінансової систем, адже податкові знання є частиною загальних. Наведу приклад. У мене є сусідка, яка продала квартиру. Я їй порадила зберігати гроші в банку, та вона не хоче. Люди нині бояться, не знають законів, не довіряють. Отже, насамперед потрібно змінити економічну, фінансову й податкову культуру кожного з нас. Тоді, крок за кроком, прийде розуміння того, що це – ринкова економіка.

– Дякую Вам. На цій оптимістичній ноті про довіру завершуємо нашу програму. Залишайтеся з нами на каналі УТР.

Стенограма
31 травня 2011 року






ТЕТЯНА ЄФИМЕНКО:
МИ ПОТРЕБУЄМО КОНСУЛЬТАЦІЙ З ТЕХНОЛОГІЙ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ, ОСОБЛИВО В ПИТАННЯХ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПІДХОДІВ



Конкретні пропозиції щодо поліпшення низки норм Податкового кодексу розглянуто під час ділової зустрічі президента Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Тетяни Єфименко з представниками Німецької консультативної групи з питань економічних реформ. Це друга зустріч з німецькими фахівцями у рамках виконання урядових заходів щодо реалізації Програми економічних реформ та продовження співробітництва з імплементації Бюджетного та Податкового кодексів України.

У ході розмови керівник Німецької консультативної групи з питань економічних реформ Рікардо Джуччі ще раз висловив позицію незалежних експертів – український Податковий кодекс є прогресивним документом, більш зрозумілим для іноземних інвесторів, оскільки більшість закладених у ньому норм відповідають європейським стандартам. Водночас, за його словами, є певні моменти, які, за підсумком аналізу діяльності бізнесових структур, потребують удосконалення.

Представники Німецької консультативної групи з питань економічних реформ надали українській стороні свої пропозиції та зауваження. У ході обговорення сторони, зокрема. торкнулися питань, пов’язаних з реєстрацією платників ПДВ, пропорційним віднесенням сум ПДВ до податкового кредиту, митної, звичайної та ринкової ціни імпортованих товарів, собівартості товарів для оподаткування податком на прибуток підприємств, норм витрат на брак, обмежень витрат при сплаті ППП. У розділі податкового адміністрування сторони обговорили питання відповідальності платників податків за порушення податкових норм до набуття чинності Податковим кодексом та відповідальності з 2011 року та подання податкових звітів, а також торкнулися аспектів визначення термінології, яка б була зрозумілою для всіх, у тому числі й для іноземних інвесторів.

Президент Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Тетяна Єфименко підкреслила особливу цінність пропозицій німецьких фахівців, оскільки це позиція незалежних експертів, побудована на європейському досвіді з питань оподаткування. Вона наголосила на необхідності надалі вивчати цей досвід з тим, щоб найкращі норми законодавства які випробувані у Європі, запровадити у вітчизняні закони. «Ми потребуємо консультацій з технологій реформування податкової політики, особливо в питаннях, пов’язаних з застосуванням європейських підходів», – підкреслила президент Академії фінансового управління.

Водночас вона звернула увагу європейських експертів на той факт, що нині умовах кризи багато країн ухвалюють законодавчі норми, які не відповідають європейським директивам, наприклад підвищують акцизи, податки для багатих тощо. Вона переконана, що у цій ніші також потрібні коментарі європейських фахівців, щодо того, наскільки це правильно і чи можливі відхилення від європейських стандартів у такій ситуації. «Для нас це надзвичайно важливі речі», – зазначила Тетяна Єфименко.

Після завершення зустрічі президент Академії фінансового управління повідомила, що пропозиції німецької сторони будуть оперативно опрацьовані науковцями очолюваної нею навчально-наукової установи. Тетяна Єфименко особливу увагу звернула на те, що німецькі консультанти детально вказали на практичні недоліки, зазначивши, що «негативна інформація – це також інформація, яка спонукає до ухвалення рішень». Узагальнені напрацювання будуть передані до Міністерства фінансів. Також заплановане громадське обговорення запропонованих поправок та внесення змін у податкове законодавство.

У зустрічі також взяли участь керівник консалтингової компанії «Оттен Консалтинг» Томас Оттен, заступник директора Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління з наукової роботи, радник міністра фінансів України Людмила Ловінська, заступник директора Центру наукових фінансово-економічних експертиз Академії фінансового управління Світлана Сороко, завідувач відділу адміністрування податкових та митних платежів НДФІ Академії фінансового управління Людмила Олейнікова.

9 червня 2011 року






ВПЕРШЕ ПРОВЕДЕНО КУРСИ НАВЧАННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

У ДННУ «Академія фінансового управління» завершилися курси підвищення кваліфікації з питань фінансового моніторингу. Вони тривали упродовж двох тижнів – з 23.05.2011 р. по 03.06.2011 р. – і проводилися на виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та відповідно до «Положення про організацію навчання та підвищення кваліфікації працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.03.2011 № 384.

Слухачами курсів стали переважно аудитори. Типова програма була розроблена фахівцями ДННУ «Академія фінансового управління» за сприяння співробітників сектору державного фінансового моніторингу Міністерства фінансів України та Державної служби фінансового моніторингу України. Згодом на підставі цієї програми сформовані навчально-тематичні плани, основна увага в яких концентрувалася на питаннях міжнародних стандартів і національного законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, структури системи фінансового моніторингу та її суб’єктів тощо.

Особливе місце посідала тематика організації та порядку проведення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, враховуючи практичну орієнтацію цих занять. З огляду на той факт, що викладачами були представники Мінфіну та Держфінмоніторингу, то аудиторія отримала повні та вичерпні відповіді на поставлені питання, оскільки розглядався весь комплекс питань з організації первинного фінансового моніторингу. Паралельно із загальною та функційною складовою, відповідно до специфіки функціонування суб’єктів господарювання, науковці Академії присвятили окремі аудиторні заняття тематиці імплементації норм Податкового та нової редакції Бюджетного кодексів. Ці питання викликали жваву дискусію серед учасників курсів.

За підсумком курсів було проведено анонімне добровільне анкетування учасників. Слухачі схвально оцінили тематику занять і високий рівень професійної підготовки викладачів — співробітників Департаменту податкової, митної політики, доходів, моніторингу адміністрування платежів та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України та Державної служби фінансового моніторингу України, а також фахівців самої Академії. Вони наголошували, що отримали можливість здобути кваліфіковані теоретичні, нормативно-методичні та практичні знання стосовно діяльності суб’єктів господарювання як суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Анкетування також засвідчило високий рівень сприйняття матеріалу та прийнятність запропонованої організаційної схеми проведення курсів та складання екзамену, який був підставою для видачі учасникам сертифіката про підвищення кваліфікації з питань фінансового моніторингу. Саме цей документ, строк дії якого — три роки з дати видачі, згідно із законодавством, має бути у працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів України.

Тематика фінансового моніторингу є новою як для Академії, так й для слухачів курсів. Проте це навчання є необхідним, оскільки у 2010 р. в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» з’явилася вимога щодо проведення первинного фінансового моніторингу аудиторськими фірмами, суб'єктами господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронні (віртуальні) казино, а також суб'єктами господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них. Саме тому актуальність курсів є беззаперечною як з позицій вимог законодавства, так і з огляду на практику господарювання. Це також підтверджується чималою кількістю заявок на наступний набір слухачів, який запланований на липень 2011 р.

9 червня 2011 року






ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ КРАЇНИ МАЄ БУТИ РЕАЛІСТИЧНИМ І ПРОЗОРИМ



На запитання Медіа-центру Академії фінансового управління щодо сучасних вимог до формування бюджету країни, зокрема, забезпечення його реалістичності, прозорості відповідає завідувач відділу економічно-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень, доктор економічних наук, професор В. Л. ПЛЕСКАЧ

— Валентино Леонідівно, ніхто, мабуть, не заперечуватиме, що прийняти реалістичний державний бюджет, підкреслимо — реалістичний, можна тільки з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку країни, тих взаємозв'язків, які на даний момент є між держбюджетом і національною економікою.

— Так, з цією тезою не посперечаєшся. Розміри бюджету та його дефіцит, характер податкової політики і структура видатків допомагають визначити темпи економічного розвитку, тенденції зміни зайнятості, відсоткові ставки та цінові коливання. Без адекватних моделей та прогнозів, здатних достовірно відображати розвиток національної економіки і бюджету, тут не обійтися. Зауважу, що реформування бюджетно-податкової системи, яке набуває дедалі більшої актуальності, має базуватися на знанні реалій, що склалися на сьогодні, а також середньостроковому плануванні бюджету, для чого потрібні обґрунтовані та реалістичні прогнози. Один із основних показників, що характеризують економічну потужність національного господарства і визначають здатність виконувати державою свої функції та рівень їх фінансового забезпечення, це розмір доходів та видатків державного бюджету.

Скептики скажуть: прогнози, як правило, є ненадійними і рідко збуваються повністю. Інші додадуть, що прогнози — справа невдячна, досить згадати синоптиків з їх погодою та футбольних оракулів. І все ж таки використання відповідним чином сформованої адекватної прогнозної моделі доходів і видатків державного бюджету має велике значення, оскільки дає можливість здійснити моделювання і достовірне прогнозування доходів і видатків державного бюджету, які засновані на реальних припущеннях про хід і стратегію соціально-економічного розвитку країни.

Отже, державний бюджет України 2011 року... Його основна місія — створити підґрунтя для економічного зростання та забезпечити успішне реформування системи державних фінансів, керуючись стратегією від економіки «терпіння» до економіки сталого економічного розвитку.

Звіт про виконання Державного бюджету України станом на 1 січня 2011 р. за показниками доходів і видатків свідчить, що негативне відхилення склало 14,38 млрд. грн. та 4,16 млрд. грн. відповідно. Стає зрозумілим, що поставлені перед країною завдання і плани були нереальними.

Доходи цьогорічного Державного бюджету України, спрямованого на фінансове забезпечення реалізації Програми економічних реформ на 2010-2014 рр., створення належних умов для соціально-економічного розвитку, подальшого втілення у життя податкової та бюджетної реформ, у січні-квітні становили 89,808 млрд. грн.. що на 15 млрд. 486,8 млн. грн., або на 20,8% більше, ніж за відповідний період минулого року. За даними Державної податкової служби України, надходження до державної казни з початку нинішнього року склали 44 млрд. грн. при плані 40,5 млрд. грн., що означає його перевиконання на 8,9%.

У січні-березні 2011 року реальний внутрішній валовий продукт (ВВП) підвищився на 5,2% порівняно з аналогічними періодом 2010 р. (у постійних цінах 2007 року).

Таким чином, є всі підстави стверджувати, що стабілізовані основні складові системи державних фінансів – збір доходів, фінансування видатків, створення резерву коштів на єдиному казначейському рахунку.

Хочеться ще раз наголосити: державний бюджет, майже кожний показник якого залежить від того, як трансформуються суспільно-економічні відносини і що відбувається з національною економікою, має формуватися на основі реалістичного макроекономічного прогнозу.

— Які труднощі виникають на цьому шляху?

— На перший погляд, достатньо чітко розписати, як розвиватиметься національна економіка, а потім вибрати кілька макропоказників – таких, наприклад, як ВВП, показник індексу промислової продукції, інфляції, рівня безробіття, і застосувати їх для нормативного розрахунку інших показників бюджету, які особливо чутливі до змін. Спрощений, здається, підхід, але при цьому не враховуються різні взаємозв'язки між бюджетом і розвитком національної економіки.

Така річ, як аналіз бюджетних показників, дозволяє виявити тенденцію переходу від використання експертних оцінок, трендових моделей, пов’язаних з обробкою динамічних рядів, до багатофакторних регресійних моделей у поєднанні з нормативними методами. Крім того, результати нововведень не обов'язково проявляються повною мірою найближчим, так би мовити, часом, нерідко ефект буває відкладеним, розтягнутим на кілька років, — візьмемо хоча б податкові надходження після ухвалення Податкового кодексу в контексті Програми економічних реформ на 2010-2014 рр.

Якість розроблених економетричних моделей певною мірою залежить від достовірності статистичної інформації, її коректної обробки, аналізу, тестування та агрегування. Одна з перших та основних труднощів в такому моделюванні бюджетних процесів полягає в агрегуванні статей дохідної та видаткової частин державного бюджету, які є вхідною інформацією для розробки економетричних моделей.

— Досвід країн – членів Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) свідчить, що найбільш прийнятним і коректним є бюджетний період в умовах середньострокового планування, який охоплює найближчий бюджетний рік і два подальших роки. Назвіть, будь ласка, причини, що зумовили таку необхідність.

— По-перше, попередньо вже були ухвалені управлінські рішення, які впливають на доходи і видатки бюджету. У процесі роботи над ним приймаються нові рішення про зміни у податковому та бюджетному законодавстві і здійснюється оптимізація витрат за бюджетними програмами, які мають невеликий вплив (або взагалі не мають ніякого), на перший бюджетний рік, але повною мірою позначаться на державному бюджеті наступних років. Виникнення таких ефектів має враховуватися в реалізації бюджетного процесу при середньостроковому плануванні.

По-друге, з часом змінюються суспільно-економічні передумови. Рівень зайнятості населення і динаміка цін зазнають змін час від часу, що безпосередньо впливає на доходи і видатки державного бюджету.

По-третє, якщо несприятливий розвиток подій у майбутньому враховується заздалегідь, то є реальний час спланувати заходи, які зменшать негативний вплив цих явищ.

Як з політичної, так і з технічної точок зору важко швидко ввести обмеження у вигляді зменшення видатків держави і водночас забезпечити зростання податкових надходжень. Щоб мати можливість здійснювати моніторинг бюджетного процесу, уряду необхідно у режимі реального часу його контролювати на основі новітніх технологій та проектно-орієнтованого управління, виходячи з уже ухвалених рішень.

Головні розпорядники коштів складатимуть план діяльності на наступні заплановані два бюджетні періоди відповідно до середньострокових пріоритетів. За нестачі коштів з’являється можливість менш пріоритетні пропозиції переносити на пізніший термін. Недоліком є те, що майбутнє бюджетного простору виявляється зв'язаним вже на ранньому етапі, що зменшує дії уряду на випадок непередбачених викликів (нових хвиль світової кризи, дестабілізуючих впливів економічних циклів) у процесі суспільно-економічного розвитку і необхідності задовольнити запити майбутнього.

— Валентино Леонідівно, якщо зупинитися докладніше на головних особливостях середньострокового бюджетного планування, то це…

— … це в першу чергу прогнозування доходів і видатків бюджету на середньострокову перспективу. Показники середньострокового бюджетного плану можуть у цьому сенсі слугувати системою раннього виявлення відхилень, невідповідностей і дисбалансів, які матимуть місце у реалізації середньострокової фінансової стратегії. Крім того, прогнозні показники доходів і видатків можуть задаватися таким чином, щоб досягалася певна мета, наприклад, щоб бюджетний дефіцит не перевищував певного рівня або податкове навантаження не перевищувало певної межі. Прогнозні оцінки доходів і видатків у рамках середньострокового бюджетування можна також використовувати як засіб, що дозволяє підсилити прозорість й ефективність процесу розподілу бюджетних ресурсів.

Ще один важливий момент: формування бюджету наступного року базується на прогнозах попереднього року. Цей метод планування, що використовує раніше отримані прогнозні оцінки як основу для складання майбутнього бюджету, називають ковзним бюджетом, оскільки торішній прогноз зміщується на один рік вперед у процесі підготовки бюджету наступного року.

Вміння прогнозувати доходи і видатки на трьохрічний період є важливим компонентом процесу багаторічного бюджетного планування. Прогноз надає висхідну інформацію, за якою отримують прагматичне судження про здійсненність витрат щодо середньострокових завдань державної фінансової політики. Таку інформацію мати дуже важливо з метою своєчасного перегляду розвитку бюджетної стратегії, внесення змін до бюджетно-податкового законодавства.

Основою середньострокових прогнозів є точні початкові дані, вимоги до яких достатньо жорсткі, оскільки середньострокові моделі повинні охоплювати ефекти зворотного зв'язку. Необхідно також враховувати і можливість того, що структурні економічні залежності можуть в середньостроковій перспективі змінюватися. Не існує універсального методу середньострокового прогнозування, тому найбільш прийнятним є підхід застосування комбінації різних методів.

— Бюджет країни повинен бути не тільки реалістичним, а й прозорим…

— Ви маєте рацію. Питання прозорості бюджету нині також на порядку денному. Практична реалізація прозорості бюджетної інформації настає тоді, коли надається відповідна вичерпна і надійна інформація за минулий та поточний періоди, коли чітко уявляється діяльність органів державного управління у фінансовій сфері на перспективу. Доступність такої інформації сприяє ухваленню більш обґрунтованих та якісних рішень в економічній політиці.

Прозорість бюджету також допомагає виявити потенційні ризики у подальшому розвитку бюджетно-податкової сфери і потім своєчасно реагувати на економічні виклики, коригувати податково-бюджетну політику, упереджати виникнення кризових ситуацій.

Завдяки максимальній, наскільки це можливо, відкритості у функціонуванні державних інституцій країна отримує доступ до міжнародних ринків капіталу на сприятливіших умовах. Посилення ж контролю з боку громадськості та міжнародних ринків значною мірою стимулює владні структури проводити виважену економічну політику, без якої неможливо забезпечити фінансову стабільність у державі.

7 червня 2011 року



ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ В БЮДЖЕТНІЙ СФЕРІ: РИЗИКИ, ЗАГРОЗИ, ШЛЯХИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ



На запитання Медіа-центру Академії фінансового управління щодо актуальних проблем фінансової безпеки в бюджетній сфері України відповідає завідувач відділу макроекономічного регулювання Академії, доктор економічних наук, доцент Л. Г. ШЕМАЄВА

— Людмило Григорівно, мабуть, далеко не всі відвідувачі нашого сайту чітко уявляють собі, що таке фінансова безпека в бюджетній сфері держави. Розкрийте, будь ласка, зміст цього поняття.

— Якщо коротко, то це спроможність бюджетної системи держави забезпечити її фінансову самостійність та ефективне використання бюджетних коштів у процесі виконання своїх функцій. Серед них —соціальний захист, державне управління і міжнародна діяльність, національна безпека та оборона, реалізація інвестиційної та екологічної політики, фінансування науки, освіти, культури і охорони здоров‘я.

Значний внесок у дослідження проблем фінансової безпеки держави зробили вітчизняні та зарубіжні науковці: О. І. Барановський, О. С. Власюк, М. М. Єрмошенко, Т. І. Єфименко, В. П. Кудряшов, В. К. Сенчагов, В. Т. Шлемко. Однак оцінювати та прогнозувати загрози у бюджетному секторі, що з’являються під час реформування економіки в умовах нестійкої макроекономічної ситуації, обґрунтувати заходи, які б сприяли стабільності вітчизняної фінансової системи, треба постійно. Тому робота в цьому напрямку не припиняється.

Зауважу, що накопичення системних проблем у бюджетній сфері попереднім урядом та ігнорування викликів, пов’язаних зі світовою фінансово-економічною кризою, призвели до розбалансування системи державних фінансів і, як наслідок, до виникнення загрози фінансовій і, зокрема, бюджетній безпеці України.

— Назвіть, будь ласка, критерії, якими можна визначити стан бюджетної безпеки держави.

— Це рівень перерозподілу внутрішнього валового продукту через зведений бюджет (без урахування доходів Пенсійного фонду), відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, відношення профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, обсяг трансфертів з державного бюджету до ВВП.

Аналіз свідчить, що деякі з цих показників виходять за межі порогових значень. Зупинимося, наприклад, на такому індикаторі, як дефіцит бюджету. Причинами його виникнення є падіння доходів в умовах кризового стану економіки, зменшення приросту внутрішнього валового продукту, збільшення бюджетних витрат, непослідовна фінансово-економічна політика. Дефіцит бюджету — це один із основних інструментів забезпечення державної фінансової безпеки. Оскільки за своєю суттю він виступає як додаткове джерело збільшення видатків бюджету, то з’являється можливість фінансувати додаткові інвестиції та соціальні програми.

Взагалі-то існує ризик надмірного збільшення обсягу дефіциту та його покриття за рахунок внутрішніх позик. Результатом є відтік фінансових ресурсів для розвитку приватного сектора економіки. Зазначу також, що збільшення соціальних виплат за рахунок дефіциту обов’язково призведе до інфляційних процесів.

Фінансування дефіциту бюджету в основному здійснюється за рахунок запозичень (внутрішніх і зовнішніх) і залишків бюджетних коштів на рахунках. Сучасні умови диктують необхідність проводити політику активного дефіциту державного бюджету, тобто кошти, акумульовані від бюджетних позичок, спрямовуються на стимулювання розвитку підприємництва. Протягом останнього періоду (2005-2010 рр.) динаміка дефіциту була досить непослідовною, що значною мірою зумовлено впливом світової фінансової кризи.

Минулого року були здійснені перші кроки для стабілізації бюджетного сектору й підвищення стабільності фінансової системи. Проте залишаються проблеми, пов’язані з відволіканням значних ресурсів на фінансування невластивих бюджету функцій. Йдеться про надання дотацій НАК «Нафтогаз України», підтримку банківської системи, Пенсійного фонду тощо. Це створює умови для зростання рівня дефіциту сектору загальнодержавного управління.

— Ознайомлення з результатами виконання Держбюджету в першому кварталі поточного року свідчить про появу тенденції до збільшення темпів приросту доходів, переважно, за рахунок зростання податкових платежів — майже у 1,5 рази. Таким чином посилюється фіскальне навантаження, а це, очевидно, може викликати незадоволення, протестні настрої у населення.

— Так, загальні доходи Держбюджету збільшилися на 28,4% і склали 66,4 млрд. грн. проти 51,7 млрд. грн. за аналогічний період минулого року. З них податкові надходження становлять 57,3 млрд. грн.,( вони збільшилися на 50,3 %), неподаткові – 8,4 млрд. грн. (зменшилися на 26,1%). Стосовно загального фонду Державного бюджету, то тут теж відслідковується зростання доходів на 45,1 % — з 39,047 млрд. грн. до 56,670 млрд. гривень. Питома вага доходів загального фонду збільшилася з 75,5 % до 85,3 %.

Водночас зберігається практика збирання податків наперед. Так, на початок березня п. р. переплати податків до зведеного бюджету складали майже 12,1 млрд. грн., (проти 11,4 млрд. грн. за аналогічний період минулого року), що становить 18,2 % доходів першого кварталу.

Негативно впливає на виконання доходної частини бюджету несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість підприємствам, адже у держбюджеті-2011 на ці цілі передбачено лише 37 млрд. грн. (24,9 млрд. грн. – у 2010 році), а щомісяця заявляється близько 4 млрд. грн. ПДВ.

Станом на 1 квітня п. р. бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами здійснено в обсязі 8,9 млрд. грн., що становить 23,8 % річного плану (37,5 млрд. грн.), залишки ж невідшкодованого податку на кінець кварталу складали 7,4 млрд. гривень. Отже, коштів для відшкодування цього податку не вистачає. Через це виникає загроза розбалансування державного бюджету. Нейтралізувати її можна, збільшивши планові показники відшкодування на 14,6 % або на 5,5 млрд. гривень.

— Згідно з Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік», граничний рівень державного боргу встановлено на рівні 375,6 млрд. грн., що з урахуванням надання державних гарантій та сум відшкодування нарахування на оплату боргів може збільшити загальну заборгованість до 500 млрд. грн. (39,9% ВВП). Разом з тим уряду надається право здійснювати запозичення понад вказані параметри.

— Держбюджет-2011 передбачає залучення державою за рахунок розміщення облігацій зовнішньої державної позики 4,5 млрд. доларів, а також 500 млн. доларів від Світового банку. Крім того, у поточному році уряд планує розмістити облігації внутрішньої державної позики на 48,6 млрд. гривень, (6,1 млрд. дол.) без урахування їхнього випуску за програмами капіталізації НАК «Нафтогаз України», націоналізованих банків і фінансування Аграрного фонду.

Загалом, до кінця цього року уряду необхідно погасити 32 млрд. грн. і залучити 48 млрд. грн. ОВДП з урахуванням додаткового запланованого випуску в 5 млрд. гривень для Державного аграрного фонду.

На початок березня сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 13,5 млрд. грн. (3,12 %) і складає 445,7 млрд. грн. (35,6% ВВП). За три роки вона зросла майже у 5 разів (на початку 2008 року складала 88,7 млрд. грн.). Якщо взяти зовнішній борг держави, то він збільшився на 13,8 млрд. грн. (7,58%) — до 195,6 млрд. грн., а внутрішній зменшився на 733,8 млн. грн. (0,52%) — до 140,9 млрд. грн.

За оцінками Міжнародного валютного фонду, державний та гарантований державою борг України у 2011 році збільшиться до 42,4% ВВП у порівнянні з 41,7% на кінець 2010 року і з 35,3% – на кінець 2009 року. Наступного року він може досягти 43,7% ВВП. Підкреслю, що безпековий рівень для економік перехідного типу за окремими експертними оцінками не повинен перевищувати 40 % ВВП.

— Людмило Григорівно, не секрет, що коштів для обслуговування надмірного зовнішнього боргу бракує. Уряд у цих умовах змушений вдаватися до подальших запозичень для виплат за попередніми зобов`язаннями. Така перспектива не дає змоги проводити модернізацію економіки, адже всі кошти спрямовуються на обслуговування боргів.

— Дійсно, відповідно до нового Меморандуму про співпрацю з МВФ, підписаного 6 червня 2010 року, Україна впродовж 2,5 років отримає 10 траншів кредиту на загальну суму 15,6 млрд. дол. При цьому третій транш кредиту мав надійти на рахунки Мінфіну в березні п. р. Але позики треба повертати. Згідно з оновленим графіком виконання урядових зобов’язань у 2011-2014 роках уряду слід спрямувати на виплати за державним боргом майже 29,9 млрд. дол. А в цьому році — 10,06 млрд. доларів, або 88 млрд. грн., що складає щонайменше чверть доходів бюджету і є найбільшим навантаженням у найближчі чотири роки.

Ситуація не з легких. Вона ставить під загрозу фінансову безпеку держави і змушує зробити висновок — можливості нарощування боргових зобов’язань вичерпані.

Наостанок ще декілька цифр: у поточному році за рахунок запозичень на 19% збільшилося фінансування державного бюджету. Обсяги чистих запозичень (запозичення мінус погашення) склали 8,322 млрд. грн., що становить 12,5% надходжень, при запланованих річних показниках 10,4%.

Зрозуміло, що темпи виконання плану фінансування держбюджету (покриття дефіциту) за рахунок запозичень випереджають темпи виконання плану за доходами.

Отже, підсумуємо: до низки негативних чинників, що можуть вплинути на виникнення та формування загроз у сфері державних фінансів, слід віднести зростання державного боргу, фінансування держбюджету за рахунок запозичень, значні суми переплат податків і зборів, заборгованість по відшкодуванню ПДВ та низький рівень капітальних видатків.

Нейтралізувати ж загрози у цій сфері можна за рахунок підвищення ефективності бюджетно-податкової політики, забезпечення стабільності фінансування урядом поточних та капітальних зобов’язань, обумовлених потребами економічного зростання. Необхідно також вжити заходів, спрямованих на погашення заборгованості по невідшкодованому податку на додану вартість, посилити контроль за формуванням державного боргу.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

25 травня 2011 року


 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29
©2003