МЕДІА-ЦЕНТР 
 
НОВИНИ 
 
АНОНСИ 
 
СТРУКТУРА АКАДЕМІЇ 
КЕРІВНИЦТВО::
ВЧЕНА РАДА::
ВІДДІЛИ::
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ::
ЦЕНТР НАУКОВИХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ::
ЦЕНТР РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ::
 
НАУКА 
Пріорітетні напрями наукових досліджень::
Наукова фінансово-економічна експертиза та впровадження результатів наукових досліджень::
АСПIРАНТУРА ТА ДОКТОРАНТУРА::
 
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА ДИСТАНЦІЙНА СИСТЕМИ 
 
ВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ 
ЖУРНАЛ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ»::
ЗБIРНИК «НАУКОВI ПРАЦI НДФI»::
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ::
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ::
 
ІНФОРМАЦІЯ 
Історія Академії::
 
КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ 
 
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ 
 
ICGFM Organizational Membership 
 
 
 
 
 
 Вiдвiдувачiв:  2950929
 
 
   

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ: ЯКИХ ЗМІН СЛІД ОЧІКУВАТИ?



Системи соціального захисту пострадянських країн, в тому числі і України, стикаються з проблемами перегляду сформованих параметрів надання соціальних послуг. Однією з причин такої ситуації стали демографічні зміни, які відбулися впродовж останнього десятиліття. Водночас це призводить до розбіжності інтересів платників внесків і тих, хто має право на допомогу.

Яким шляхом варто йти Україні, щоб можна було розширити можливості для здійснення соціального захисту населення і при цьому оптимально врахувати інтереси держави? Розмова про це – з завідувачем відділу бюджетних видатків соціальної сфери та економічного розвитку відділення бюджетної політики НДФІ ДННУ «Академія фінансового управління», кандидатом економічних наук, заслуженим економістом України Надією Ярославівною Юрків.

– Якою, на ваш погляд, має бути система соціального захисту в Україні?

– Зародження української системи соціального захисту та соціального забезпечення розпочалося з 1990-1993 рр. Ухвалені в цей період законодавчі акти мали на меті встановлення державних соціальних гарантій щодо існуючих на той час пільгових, а також найбільш соціально незахищених категорій населення (ветерани війни і праці, інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інші). Модернізація існуючої системи соціального захисту та соціального забезпечення припала на 2000-2003 рр. Точкою відліку для цього періоду було ухвалення Закону України «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії», який створив основу для послідовного вдосконалення діючої системи соціального захисту та соціального забезпечення згідно з європейською моделлю. Проте навіть після ухвалення цього закону в Україні було реалізовано низку законодавчих ініціатив, частина яких ґрунтувалася на попередніх підходах до розвитку системи соціального захисту і соціального забезпечення, зокрема:

- законодавство, яке стало вираженням піклування про найбідніші категорії населення (Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам»);

- законодавство, спрямоване на соціальну адаптацію та соціальну підтримку осіб з особливими потребами (Закон України «Про психіатричну допомогу» та Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»);

- законодавство, яке врегулювало деякі питання матеріального та соціального забезпечення окремих категорій службовців, а також депутатів місцевих рад (Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Закон України «Про дипломатичну службу», а також Закон України «Про статус депутатів місцевих рад»);

- законодавство, яке завершило процес формування власної системи загальнообов’язкового державного соціального страхування (Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням»).

Початок становлення нової системи соціального захисту та соціального забезпечення припадає на 2003-2008 рр. Цей період характеризується ухваленням низки законодавчих актів з використанням як нових підходів до розвитку системи соціального захисту та соціального забезпечення, спрямованих на подальше розширення застосування соціальних послуг, так і застарілих радянських підходів, для яких традиційними формами соціального захисту були пільги і соціальні витрати. Ухвалення 2003 року Закону України «Про соціальні послуги» стало переломним моментом у функціонуванні всієї системи соціального захисту та соціального забезпечення в Україні, адже було створено можливість ширше залучати до надання соціальних послуг недержавні організації та установи).

Державі нині нелегко збільшувати бюджетні призначення на соціальний захист та соціальне забезпечення. Тому для цих потреб необхідно активніше залучати кошти підприємств, роботодавців та працівників. Однак, якщо таке залучення здійснювати прямими зборами, то це фактично трактуватиметься як введення нових податків, що, м’яко кажучи, буде сприйнято не дуже позитивно. Водночас ні для кого не секрет, що сфера розширення поля обов’язкового страхування вже значною мірою вичерпана і полягає не в запровадженні нових видів платежів, а в удосконаленні наявних.

Перехідний стан розвитку соціальної сфери України відкриває можливості для використання найбільш вдалих і ефективних прикладів із досвіду розвинутих країн світу. Тут найкориснішим для України може стати досвід формування, організації і функціонування систем соціального захисту в країнах Європейського Союзу. Розвинені країни-члени ЄС мають максимально ідентифіковані методи державного регулювання, визначені відповідними директивами Союзу.

– Але ж у країнах ЄС застосовуються різні системи соціального захисту…

Соціальне страхування – це одна із організаційно-правових форм соціального захисту населення від ризиків, пов’язаних з втратою роботи, працездатності та доходів на основі колективної солідарності відшкодування збитків. У сучасному світі соціальним страхуванням охоплено більшість або майже все населення.

Німеччина і Франція – це країни, де соціальне страхування отримало найбільш ранній розвиток і набуло своєрідних класичних форм. У цих країнах передбачені такі види соціального страхування: пенсійне; медичне; на випадок безробіття; від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Згідно з принципом самоуправління, установи соціального страхування наділені правовою, фінансовою й організаційною незалежністю від інститутів державного управління. Проте держава створює правову основу та здійснює правовий нагляд і перевірки діяльності органів соціального захисту. Поряд із соціальним страхуванням передбачені механізми соціальної допомоги, яка надається в разі, якщо всі види страхових соціальних виплат вичерпано.

Фінансування соціального захисту в Німеччині здійснюється з внесків застрахованих осіб найманої праці та роботодавців, за рахунок державного бюджету, а також за рахунок комбінації обох видів фінансування. Гарантом виконання соціальних зобов’язань виступає держава, перерозподіляючи частину коштів на покриття видатків у вигляді державних дотацій (модель Бісмарка). Модель Бісмарка, у свою чергу, має жорсткий зв’язок між рівнем соціального захисту і тривалістю професійної діяльності. Окрім Німеччини, основні принципи цієї моделі притаманні Австрії, Люксембургу, Франції, Бельгії, Нідерландам.

У Німеччині, наприклад, роботодавець з початку трудових відносин страхує працівників від хвороби та безробіття і включає в передбачене законом пенсійне забезпечення. Внесок на соціальне страхування вноситься в рівних частках як наймачем, так і найманим. Частина внеску найманого віднімається з його заробітної плати і разом з частиною вкладу наймача вноситься на рахунок пенсійного фонду. Окрім цього, наймач зобов’язаний на час трудової діяльності застрахувати працівника від нещасного випадку. Всі витрати на страхування від нещасного випадку роботодавець бере на себе. Проте у сферу державної відповідальності не входить обов’язок з компенсації виробничих нещасних випадків. Його надають спеціальні структури – спеціалізовані страхові організації, які діють під контролем державних органів.

Особливість французької системи соціального захисту – дуже складна організаційна структура та висока частка видатків на соціальні програми, яка перевищує середній рівень по ЄС. Основним джерелом фінансування системи соціального захисту у Франції слугують страхові внески працівників і роботодавців. Виняток складає страхування від безробіття й сімейні виплати, частка державних дотацій у яких істотно вища, ніж в інших галузях соціального забезпечення, а також страхування від нещасних випадків, яке фінансується винятково за рахунок коштів роботодавця.

Основним принципом шведської системи соціального захисту є її універсальність, тобто охоплення всіх прошарків населення. Необхідним елементом у такій системі виступає держава, яка бере на себе функції перерозподілу соціальних благ від забезпечених до найбільш уразливих категорій населення. Рівень оподаткування у Швеції є одним із найвищих у світі, але така дорожнеча системи соціального захисту сповна компенсується високим ступенем соціальної захищеності населення, відсутністю приголомшливого контрасту між багатством і бідністю, і – відповідно – високою політичною й соціальною стабільністю.

– Яка з перелічених моделей може стати найбільш прийнятною для України?

– Найбільш перспективною і близькою до системи обов’язкового соціального страхування, прийнятої в Україні, може бути модель соціального захисту Німеччини (модель Бісмарка) із деякими елементами шведського досвіду. Вона поєднує в собі принципи державної і приватної форм соціального захисту. Окрім цього, основна концепція системи соціального страхування в Німеччині полягає в тому, що відповідальний за компенсацію у результаті настання страхового випадку повинен мати можливість вживати заходів щодо його запобігання. Простіше кажучи, підприємець має бути зацікавлений у зниженні професійних ризиків, прагнути до профілактики нещасних випадків. Роботодавці , підприємства та працівники вступають у гарантійно-цивільно-правові відносини, де страхова компанія бере зобов’язання отримати додатковий дохід завдяки розміщенню взятих коштів і провести ті виплати, під які взято зобов’язання.

– Чи можете розповісти детальніше про особливості цієї системи?

– Це, насамперед, незалежність бюджету страхових товариств від державного фінансування, організаційна самостійність окремих страхових товариств, самоврядність і постійний взаємоконтроль роботодавців і працівників на всіх рівнях. А ще – розширення поля діяльності, включення в сферу інтересів компенсації, реабілітації та профілактики, адже багаторічний досвід страхування свідчить, що профілактика є вигіднішою від компенсації, а реабілітація в разі страхового випадку – вигіднішою від пенсійного утримання.

Там фонди професійних товариств складаються із законодавчо встановлених страхових тарифних внесків. Вони мають цільове призначення і повністю оплачуються підприємцем. Ці витрати входять у собівартість продукції. Кошти фонду можуть бути в обігу, на них може бути придбане майно, яке вважається корпоративною власністю. Професійні товариства, як правило, мають значне майно: спеціалізовані клініки, санаторії, профілакторії, спортивні комплекси. Важливою особливістю німецької системи соціального страхування також є різноманітність її моделей, ефективне поєднання соціального та приватного страхування, оптимальне співвідношення страхових внесків між учасниками страхового процесу.

– Коли можна очікувати запровадження подібних схем в Україні?

– Україна, поступово стаючи повноправним членом найавторитетніших міжнародних організацій, оволодіває методами впливу держави на страховий ринок, які відповідають найвищим світовим стандартам. Реформування системи соціального страхування практично розпочато ухваленням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ. Це перший етап переходу від паралельного здійснення своїх функцій окремими установами соціального страхування до схеми, яка використовується в Німеччині та низці інших розвинутих країн.

Відповідно до цього документа функції реєстрації платників і застрахованих осіб, збору внесків, прийому та обліку звітності зі сплати внесків централізовано виконує одна установа. Значно спростилася система адміністрування внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Зокрема. замість чотирьох платежів до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку сплачується єдиний соціальний внесок.

Водночас, страхові виплати, ведення відповідних баз даних та обліку застрахованих осіб здійснюються окремо кожним із фондів соціального страхування, а єдиний соціальний внесок встановлений індивідуально для кожної категорії працюючих. Ставки єдиного соціального внеску для роботодавців встановлюються відповідно до 67 класів професійного ризику виробництва з урахуванням видів їхньої економічної діяльності – від 36,76% для 1 класу до 49,7 % для 67 класу. Для цивільно-правових договорів передбачена єдина ставка соціального внеску – 34,7 %. Фізичні особи, які виконують роботу за цивільно-правовими договорами, сплачуватимуть єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6 %, а державні службовці – за ставкою 6,1 %. При цьому максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб. Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом.

– Що дають такі зміни?

– Введення єдиного соціального внеску значно полегшує життя роботодавцям та підприємцям у частині адміністрування нарахування та сплати внесків на пенсійне та соціальне страхування. Водночас, це шлях до вдосконалення державної політики через регулювання співвідношення частин єдиного соціального внеску з метою максимального наближення до створення оптимального механізму соціального захисту всіх категорій працюючих громадян.

– У такому випадку з чого потрібно почати?

– Діюча в Україні система державних соціальних стандартів, пільг, соціальних та компенсаційних виплат, соціальних послуг, інших форм та видів соціального захисту потребує перегляду та суттєвої модернізації відповідно до європейської моделі соціального захисту та соціального забезпечення, що ґрунтується, перш за все, на нормах Європейської соціальної хартії (переглянутої). Насамперед, потрібно здійснити аудит всієї системи чинних пільг, соціальних та компенсаційних виплат, переглянути перелік критеріїв та підстав, на основі яких громадянам надається право на соціальний захист з боку держави. Такий перелік повинен відповідати конституційним гарантіям та міжнародним зобов’язанням України щодо забезпечення та реалізації соціальних прав людини.

Слід переглянути всю систему пільг, соціальних та компенсаційних виплат, щоб виявити і скасувати ті з них, які є малоефективними, не діють чи втратили актуальність. Водночас потрібно покласти на системну основу фінансування тих заходів соціального захисту, які показали свою ефективність, але з певних причин фінансувалися недостатньо. Призначення соціальних виплат, окрім встановлених Конституцією України соціальних гарантій, державного стимулювання у певних законодавчо визначених сферах а також сприяння вирішенню деяких актуальних соціальних проблем повинне проводитися з урахуванням доходів громадян (домогосподарств), які претендують на такі заходи соціального захисту.

Необхідно розробити систему державних стандартів соціальних послуг та їхній класифікатор. Це дасть змогу урядові чітко визначити основні складові кожної соціальної послуги і розрахувати її вартість. Найбільш доцільно розраховувати обсяг видатків на сферу соціального захисту та соціального забезпечення, виходячи з вартості соціальних послуг та кількості осіб, що їх отримують.

Тому твердо переконана – розв’язання існуючих проблем розвитку системи соціального страхування в Україні з урахуванням запропонованого зарубіжного досвіду слід розпочати з внесення відповідних змін до нормативних та законодавчих актів. Змінивши законодавство, ми розпочнемо працювати за новими правилами і зможемо досягти ефективного поєднання соціального та приватного страхування, а також оптимального співвідношення страхових внесків між учасниками страхового процесу.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

15 вересня 2011 року






ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ РОЗ’ЯСНЮВАТИМУТЬ У ЛЬВОВІ

Науково-практичний семінар «Особливості визначення витрат та калькування собівартості продукції в контексті оподаткування прибутку підприємств» відбудеться 29 вересня 2011 року у Львові. Він організований за сприяння Міністерства фінансів України, Академії фінансового управління та Державної податкової служби України на виконання плану урядових заходів щодо реалізації Програми економічних реформ та імплементації Бюджетного та Податкового кодексів України на 2011 рік.

Основними доповідачами визначені фахівці Міністерства фінансів України, Державної податкової служби та Державної казначейської служби. У роботі семінару вже погодилися взяти участь фахівці Федерації та Конфедерації роботодавців України, ВГО «Спілка податкових консультантів України», ВПГО «Спілка аудиторів України», ВПГО «Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України», інших громадських професійних об’єднань.

Передбачається, що семінар відвідають насамперед платники податків, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань підприємств та бізнесових кіл, громадських організацій, експерти, науковці тощо. Загалом очікується понад 250 учасників.

Семінар відбудеться в конференц-залі готелю «Гетьман» за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 50.

Початок о 10:00.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

12 вересня 2011 року






ВИВЧЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ Є СПРИЯТЛИВИМ ПІДҐРУНТЯМ ДЛЯ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ

Понад 150 учасників зібрала науково-практична конференція «Удосконалення методологічного та нормативного забезпечення бухгалтерського обліку, розширення інформаційних можливостей для складання податкової звітності», яка відбулася 30 серпня 2011 року в Одесі. Вона проводилася за дорученням ДННУ «Академія фінансового управління» у рамках заходів Міністерства фінансів України з імплементації Бюджетного та Податкового кодексів України на 2011 рік.

У ході пленарного засідання зі змінами в оподаткуванні прибутку в умовах дії Податкового кодексу України присутніх ознайомив заступник начальника управління – начальника відділу справляння податку на прибуток департаменту оподаткування юридичних осіб ДПА України Олег Ангелов. Про проект наказу Міністерства фінансів України про затвердження нової форми декларації з податку на прибуток розповіла начальник відділу оподаткування прибутку та майна організацій департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України Олена Маркевич. У коментарі вона підкреслила, що при практичному застосуванні норм Податкового кодексу виникло чимало суперечностей, які нині потребують економіко-юридичного обґрунтування та внесення відповідних змін до головного податкового документа.

Під час роботи у секціях були розглянуті питання удосконалення методологічного забезпечення бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи та розширення інформаційних можливостей для складання декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, а також особливості ведення бухгалтерського обліку та оподаткування діяльності, що здійснюється за договором управління майном. З цієї тематики з учасниками конференції спілкувалися керівник групи експертів Спілки податкових консультантів України, член Методологічної ради з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності при Міністерстві фінансів України Людмила Рубаненко, член Спілки аудиторів України Тетяна Сергєєва, представник IHB Indastrie, Handels-und Dtneiligungsgeselleschaft mbH (установник управління ЦМК готелю «Гранд-Петтін», резидент Німеччини) Ігор Новак, судовий експерт з правом проведення економічних експертиз Сергій Хомутенко.

Учасники конференції дійшли висновку, що вивчення положень Податкового кодексу, аналіз практики його застосування та внесення необхідних змін у документ за результатом моніторингу запровадження його норм створюють сприятливе підґрунтя та умови для реалізації податкової реформи в Україні. Вони вирішили підтримати запропоноване Міністерством фінансів України скорочення переліку додатків до податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Прийнято також рішення звернутися до Міністерства фінансів та Державної податкової служби з пропозицією, щоб одночасно з внесенням змін до податкової декларації з податку на прибуток підприємств внести аналогічні зміни до форми податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженої наказом ДПС України №113 від 28.02.2011р. Учасники запропонували провести семінари для працівників податкової служби, на яких би були детальніше розглянуті питання особливостей оподаткування витрат, та підтримали ухвалені Методологічною радою з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності при Міністерстві фінансів України Методологічні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи. Ці пропозиції викладені у відповідній резолюції, яку ухвалили за підсумком конференції.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

31 серпня 2011 року






РОЗШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ ОБГОВОРЯТЬ В ОДЕСІ

Науково-практична конференція «Удосконалення методологічного та нормативного забезпечення бухгалтерського обліку, розширення інформаційних можливостей для складання податкової звітності» відбудеться 30 серпня 2011 року в Одесі. Захід проводиться у рамках широкої інформаційної кампанії, організованої Міністерством фінансів України, Академією фінансового управління та Державною податковою службою України з метою імплементації та роз’яснення норм Податкового та Бюджетного кодексів України.

Відкриє конференцію керівник групи експертів Спілки податкових консультантів України, член Методологічної ради з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності при Міністерстві фінансів України Людмила Рубаненко. З вітальними словами до учасників звернуться директор Центру наукових та фінансово-економічних експертиз ДННУ «Академія фінансового управління» Володимир Загородній, віце-президент Спілки аудиторів України, член Методологічної ради з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності при Міністерстві фінансів України Вікторія Лісіна, президент Спілки податкових консультантів України Леонід Рубаненко.

Конференція складатиметься з двох частин – пленарного засідання та секційної роботи. У ході пленарного засідання про зміни в оподаткуванні прибутку в умовах дії Податкового кодексу України розповість заступник начальника управління – начальника відділу справляння податку на прибуток департаменту оподаткування юридичних осіб ДПА України Олег Ангелов. З проектом наказу Міністерства фінансів України про затвердження нової форми декларації з податку на прибуток присутніх ознайомить начальник відділу оподаткування прибутку та майна організацій департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства Фінансів України Олена Маркевич, а представник Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України – з порядком складання декларації з податку на прибуток за даними бухгалтерського обліку.

На першій секції планується розглянути питання удосконалення методологічного забезпечення бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи та розширення інформаційних можливостей для складання декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи. У цьому контексті про проект методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи розповість керівник групи експертів Спілки податкових консультантів України, член Методологічної ради з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності при Міністерстві фінансів України Людмила Рубаненко. Член Спілки аудиторів України Тетяна Сергєєва розкриє тему окремого балансу та окремої фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи, як інформаційного джерела для складання податкової декларації про результати спільної діяльності на території України.

На другій секції обговорять особливості ведення бухгалтерського обліку та оподаткування діяльності, що здійснюється за договором управління майном. Представник IHB Indastrie, Handels-und Dtneiligungsgeselleschaft mbH (установник управління ЦМК готелю «Гранд-Петтін», резидент Німеччини) Ігор Новак розповість про договір управління цілісним майновим комплексом, як один із засобів залучення іноземних інвестицій в Україну. З новими підходами до складання податкової звітності з податку на прибуток юридичними особами, що здійснюють функції з управління майном, ознайомить судовий експерт з правом проведення економічних експертиз Сергій Хомутенко.

Початок конференції о 10 год. 00 хв.

Місце проведення: м. Одеса, пров. Маячний, 8

Медіа-центр
Академії фінансового управління

25 серпня 2011 року






ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ЦІКАВИТЬ…



Заступник директора з наукової роботи НДФІ Академії фінансового управління, радник Міністра фінансів України доктор економічних наук, професор Л. Г. ЛОВІНСЬКА, яка була в числі розробників Податкового кодексу, нині проводить велику роз’яснювальну роботу щодо застосування його положень на практиці. Вона дає розгорнуті відповіді на декілька найбільш популярних запитань з боку підприємницької спільноти.

– Чи варто вважати витратами витрати на оренду оргтехніки, та які документи є підтверджувальними стосовно таких витрат?

– У частині класифікації видів оренди Податковим кодексом України та законом «Про оподаткування податком на прибуток підприємств» передбачено оперативний лізинг (оренду). Це – передача орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем (підпункт 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) на умовах інших, аніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою). Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) передбачено пунктом 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, відповідно до якого передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

У цьому випадку витрати на оперативну оренду згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України відносяться до інших витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, зокрема:

- у складі загальновиробничих витрат, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (абз. «г» підпункт 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України);

- у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які включають витрати на оперативну оренду (у т.ч. оренду легкових автомобілів) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (абз. «в» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України);

- у складі витрат на збут, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абз. «д» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України);

- у складі інших витрат, у т.ч. витрат, визначених відповідно до статті 153 Податкового кодексу України, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України (підпункт 138.12.1 пункт 138.12).

Водночас, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються платником податку для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. При визначенні оподатковуваного прибутку необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

– Як відобразити у витратах II кварталу 2011 року таку операцію:

Передоплата отримана від одержувача у сумі 20 000 грн. включена до валового доходу. Валові витрати 0 грн. Відвантаження товару у II кварталі 2011 року на суму 50 000 грн.

Дохід складає: 50 000 – 20 000 = 30 000грн.

Чи вся сума придбаного товару у такому разі входить до складу витрат II кварталу 2011 року?

– Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 Податкового кодексу України, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 кодексу. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (пункт 137.1 статті 137 Податкового кодексу України). Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України). При цьому собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III Податкового кодексу України – це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих упродовж звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.228 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Одночасно, згідно з пунктом 7 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III Податкового кодексу України в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Верховною Радою України 7 липня 2011 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України». Там пункт 7 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено новим абзацом, яким визначено порядок визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у разі відвантаження таких товарів (робіт, послуг) після набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України в рахунок авансів, отриманих до такої дати, за умови, що ці витрати не були включені до складу валових витрат. Прийняті зміни будуть застосовуватися платниками при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набуття чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України (пункт 2 розділу ІІ Закону).

– Чи враховується у складі витрат, починаючи з 01.04.2011 року, від’ємне значення (збитки), які обліковуються на 01.01.2011 року?

– Враховуючи, що відповідно до підпункту 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» норми розділу III Податкового кодексу України застосовуються, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, до вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток, у разі якщо об’єкт оподаткування має від’ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. Зокрема, згідно з ними, починаючи зі звітного податкового періоду (3 квартали), у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., включається до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року.

Тому, починаючи з 01.04.2011 року, слід керуватися положенням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Там зазначається, що коли результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення цього від’ємного значення.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

15 серпня 2011 року






Людмила Олейнікова: «МИ ВИЙШЛИ НА НОВИЙ РІВЕНЬ У СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ»



Інтерв’ю завідувача відділу адміністрування податкових та митних платежів Академії фінансового управління Людмили Олейнікової для програми «Актуально!» телеканалу «УТР» 10 серпня 2011 року

– 6 серпня Президент України Віктор Янукович підписав нещодавно прийняті Верховною Радою України зміни до Податкового кодексу. Про ці зміни, про те, що було внесено, і як змінився Податковий кодекс, ми сьогодні будемо говорити з нашою гостею – Людмилою Олейніковою, завідувачем відділу адміністрування податкових та митних платежів Академії фінансового управління Міністерства фінансів України.

Податковий кодекс був ухвалений вісім місяців тому, і вже зараз внесено 600 поправок, а готувалося декілька тисяч. Пані Людмило, скажіть будь-ласка, чому виникла необхідність внесення поправок, і чому вони не були впроваджені зразу?

– Дуже складно ввести в суспільство такий великий нормативний документ, як Податковий кодекс. Чому? Тому що кодекс не пишеться під кожного платника, а є схемою дій для всіх платників, незалежно від того, у якій сфері вони працюють. Це практика будь-якої країни світу, коли великий нормативний документ впроваджується в дію з одночасним моніторингом того, як він працює, де не спрацьовує, на яких ланках економіки не має відповідної реакції, або навпаки – де реакція є занадто гострою. Звісно, лише після набрання чинності цим документом, можна говорити про його удосконалення.

– Чи можна порівнювати з іншими країнами кількість і якість внесених правок? Вона суттєво відрізняється від того, що вноситься в інших країнах чи зовсім не відрізняється? Чи така практика є звичайною?

– Ви знаєте, не можна сказати, суттєво відрізняється чи не відрізняється. Однак це – загальноприйнята практика впровадження таких документів і в Європі. Наприклад, є та ж сама Біла книга і Зелена книга. Біла книга – це документ, який оприлюднюється з метою, врахування пропозиції всіх зацікавлених сторін для його подальшого удосконалення. І, в принципі, за цією ж схемою пішла Україна. Я вважаю, що це найбільш оптимальний шлях для того, аби отримати через якийсь певний період нормальний працюючий документ у сфері оподаткування.

– Як структура, яка не належить до Податкової служби, як ви оцінюєте перші півроку дії Податкового кодексу? Бо податкова каже, що вони задоволені – прийшли надходження, а от люди, які безпосередньо платять податки, не дуже задоволені…

– Цю ситуацію справді необхідно оцінювати з двох боків. Тому що Кодекс має враховувати інтереси усіх сторін процесу. І в даному випадку це не лише платники і адміністратори з боку податкової служби. Це й суспільство, тому що податки – це суспільний компроміс. Отже, це не варто розцінювати, як відбирання кровно заробленого, а як суспільний компроміс, який дає змогу державі виконувати свої функції.

Наскільки я розумію, основне невдоволення викликане не тим, що податки надто високі, а тим, що суспільство не отримує належної якості послуг держави. Сплачуючи податки, люди не завжди розуміють, на що вони отримують. І це, мабуть, основна проблема, яка нині існує у нашому суспільстві. Наприклад, податкове навантаження на бізнес, зокрема, наші ставки оподаткування не є високими не лише для старої Європи, але й для нових членів Євросоюзу.

– Але багато хто каже, що у нас податки загалом найвищі в усій Європі…

– Це не так. Скажімо, якщо розглядати ту ж саму Швецію, то там податкове навантаження значно вище, навіть якщо взяти до уваги наші виплати до соціальних фондів і Пенсійного фонду. Якщо розглядати, наприклад, такі країни, як Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, то податкове навантаження у нас спів ставне, а з окремих податків є значно нижчим. Тому необхідно казати не стільки про податкове навантаження, скільки про адміністративний тягар, який нині лягає на наших платників.

– Це правильне оформлення і правильна виплата заробленого?

– Не зовсім так. Це – можливість правильно оформити і правильно виплатити зароблене, або не платити, якщо це не підлягає виплаті. Тобто йдеться про те, що платнику необхідно забезпечити умови, щоб він не лише хотів і мав можливість сплатити, але і не міг відмовитися від цієї сплати, враховуючи послуги, які він отримує від держави, і покарання, яке буде навідворотним після того, як він не сплатив податків. Загалом, це має бути дійсно суспільний компроміс.

– Я знаю, що Академія фінансового управління займається аналізом більшості поправок до Податкового кодексу. Скажіть будь-ласка, яких галузей стосувалася найбільша кількість поправок, але не тільки тих, які були прийняті, а й тих, які подавалися на розгляд?

– Найбільша кількість поправок, яка подавалися до Міністерства фінансів, стосувалася загалом податку на додану вартість, податку на прибуток і основне – загального розділу і адміністрування податків, тобто першого і другого розділів Податкового кодексу. Саме стосовно них було найбільше нарікань та найбільше поправок.

– Чи можна сказати, що після прийняття цих шестиста поправок нарікань буде менше або зовсім не буде?

– Вірю, що буде дійсно так. Дуже багато поправок було внесено від бізнесу. Доклав зусиль той же Український союз промисловців і підприємців, депутати, які спільно працювали з різними галузевими об’єднаннями. Багато поправок подавалося і для того, щоб врахувати особливості певних галузей, і для того, аби удосконалювати ті норми, які, наприклад, мали неоднозначне тлумачення, або були нечіткими.

– Тобто йдеться про нечітке виписання норм, деталей?

– Саме так. Більшість поправок, які були внесені й прийняті, стосуються не стільки механізмів чи способів сплати, скільки технічного удосконалення норм, які вже виписані у Кодексі. Тобто ті правки, які нині внесені, не змінюють докорінно норм Кодексу. Вони лише направлені на удосконалення нормотворчої техніки.

– Багато хто нарікає, що оформлюючи документи для сплати податків, не розуміє техніки обліку, і були випадки, коли інспектор завертав документи через те, що десь чи переплатили, чи неправильно оформили…

– Потрібно налагодити роботу з допомоги платникам податків. Така робота зараз розпочата. Працюють телефонні служби допомоги платникам, консультацію з правильності оформлення декларацій можна отримати і особисто. Крім того, потрібно відходити від практики, коли при подачі звітності інспектор одразу проводить перевірку. Платник зобов’язаний подати документи, а перевірка має відбуватися потім, а не під час їх подання. Але у нас зараз склалася ситуація, що у платника можуть не прийняти звітність.

– А якщо вона неправильно оформлена…

– Для того, щоб таких ситуацій більше не було, стаття 49 Кодексу регламентує порядок відмови у прийнятті декларації. І причиною такої відмови може бути лише неправильно оформлена декларація, яка не відповідає чітко виписаним параметрам. Але якщо у ній забагато або замало прибутку, то це не є приводом для її відхилення. Це по-перше. А по-друге, ми убезпечили нині наших платників від необґрунтованої відмови у прийнятті декларації.

– Це щоб не було покарання, що платники взагалі нічого не сплачували?

– Одна з поправок передбачає, що податкова має надіслати платнику обґрунтоване письмове повідомлення про те, що його декларація не прийнята. Якщо такого обґрунтованого письмового повідомлення немає, то декларація вважається прийнятою. Чому така ситуація виникла? Дуже багато нарікань було, коли платники відправляли декларацію поштою, з повідомленням, з описом вкладення, так як це передбачено, а податкова просто відправляла ці листи назад…

– Багато хто розповідає, що перші місяці, коли вони тільки почали працювати, створилися величезні черги з охочих сплатити податок, і тоді була запропонована електронна форма…

– Правильно. Більшість змін, які нині прописані у Кодексі, спрямовані на те, щоб дистанціювати платника від адміністратора. Платник не має витрачати багато часу на подання декларації. Він має, можливо, витрачати якусь певну кількість часу на те, щоб її заповнити, але, щоб її здавати, не потрібно витрачати півдня чи день для стояння у черзі. Це неправильно. І весь цивілізований світ іде шляхом дистанційного прийняття декларації – через електронні засоби або поштою.

Але платник має правильно заповнити декларацію і відправити її. Яким чином? Це вже процедурні моменти, але у платника не повинна боліти голова, що лист не дійшов, або його відправили назад, не розпакувавши, або після закінчення терміну подання декларації він з’ясовує, що його декларація не прийнята, і одночасно отримує штраф. Це неправильно, тому більшість поправок було спрямовано на удосконалення адміністративних процедур для того, аби адміністратор не міг, скажімо, перебільшити свої повноваження, і щоб платник чітко знав, чого від нього вимагають.

– Але ж може скластися ситуація, що людина відправила декларацію, а потім через деякий час з’ясовується, що відправлено неправильно, щось трохи не те і не так…

– З цього приводу тут на сьогоднішній день є чітко розмежовані повноваження – за що відповідає адміністратор, і за що відповідає платник. Наприклад, якщо платник змінив адресу і повідомив про це адміністратора, а адміністратор продовжує надсилати листи на стару адресу, звісно, що це не вина платника. Але якщо платник зобов’язаний зробити певні процедури, то знову ж таки чітко виписано, що він має робити і як він за це відповідає.

– Тобто якщо не відправив декларацію,, то, будь-ласка, заплати штраф…

– А якщо вже відправив і не отримав письмової обґрунтованої відмови, то декларація подана. А те, що хтось не прийняв і не надіслав письмове повідомлення платнику, то це вже його проблеми, бо платник декларацію подав.

– У мене ще одне запитання. Перші півроку було накладено мораторій на будь-які штрафи, перевірки. Нині пройшов місяць після скасування цього мораторію. Чи можна говорити про те, що ця процедура допомогла адаптуватися платникам до нових умов роботи?

Це був дуже важливий момент, тому що Кодекс – документ достатньо великий, об’ємний, проте він має певні переваги порівняно з попереднім податковим законодавством. Наприклад, ви знаєте, що до цього податкові норми були розібрані по більш ніж ста нормативних документах. Нині платник купляє одну книжку або заходить на сайт Верховної Ради, чи знаходить іншу можливість отримати цей нормативний документ і працює лише з ним, не заглядаючи більше нікуди. І це дуже зручно. Це позитивний момент.

Однак, Кодекс є достатньо великим документом, і на його опанування потрібен був час як платникам так і податківцям, аудиторам, юристам… Документ, як я вже зазначала, потребував моніторингу практики впровадження, я б сказала тестування. Тому введення мораторію на перевірки на певний період був виправданим і дуже правильним кроком. Це дало можливість суспільству протестувати практичне застосування Кодексу, не викликаючи негатива.

– А вистачить терпіння вивчити увесь цей документ?

– Тепер про терпіння. Не всім платникам потрібно читати весь Кодекс. Наприклад, є платники, які не працюють з підакцизними товарами. Вони не читають акцизи. Є платники, які не сплачують ПДВ. Вони не читають цей розділ. Чому кодекс виписаний по розділах? Саме для того, щоб кожний платник читав саме той розділ, який йому необхідний. Єдиним універсальним розділом, який в принципі мають читати всі, є розділи «Адміністрування» і «Загальні положення». Нині це дуже зручно для платників. І те, що платники мають можливість захищати власні інтереси, це, безперечно, у кодексі закладено. Інша справа, що платники мають навчитися користуватися тими перевагами і тими інструментами, які закладено у Кодексі, для захисту своїх прав і інтересів.

– Знаю, що Академія фінансового управління проводила курси навчання, як правильно оформляти податкові документи, для бухгалтерів і тих, хто готує звітності. Вони відбувалися в Києві, в інших містах. Що найбільше цікавить тих, хто безпосередньо працює з оформленням податкових документів, і наскільки вони не розуміють, чи можливо не зовсім усвідомлюють, як це треба робити?

– «Не розуміють», «не усвідомлюють». Я б такими категоріями не оперувала. Як правило, на такі курси приходять фахівці або підприємці, які знають суть проблеми. І вони вже нині попрацювали за новими правилами. Попрацювали і побачили, де вони можуть допустити помилку, де їм щось незрозуміло. Тому мораторій на перевірки і штрафи став істотною підмогою у їхній роботі. Одна справа – прочитати кодекс, а інша – спробувати працювати за його правилами. І коли люди вже попрацювали, вони побачили, що є неврегульованим, що викликає неоднозначне сприйняття, тобто визначили усі недосконалі моменти. Коли ми маємо певну кількість людей на семінарах, як правило, вони вже «у темі», і ставлять доволі конкретні питання і стосовно обліку, і стосовно того, яким чином заповнювати декларацію. Але основний момент, який би я виділила з усього сказаного, це те, що, на жаль, ті переваги, які ми отримали у кодексі, нівелюються складністю податкової звітності.

– Тобто потрібно правильно все оформити?

– Дуже багато часу забирає складання податкової декларації. Наприклад, до декларації з податку на прибуток маємо 17 додатків і ці додатки майже повністю дублюють всю систему бухгалтерського обліку, яка є на підприємстві. Спрощення ж декларації вимагає збалансованого підходу. В іншому випадку можна отримати ситуацію, коли податкова не буде мати можливості реалізовувати свої функції, через брак інформації. Тут потрібний дуже виважений підхід, і ми зараз над цим працюємо. Зокрема, аналізуємо форми податкової звітності зарубіжних країн – Німеччини, Британії, Чехії, Болгарії. Необхідно удосконалити форми звітності у напрямку спрощення для платника, але при цьому не знизити їх інформативність для податківця, зробити інформацію в декларації оптимальною для усіх користувачів.

– А як збираються правки? Громадянин повинен сісти і написати, що він вважає саме так, а не інакше, і так, на його погляд, буде краще, потім відправити вам, а ви його обґрунтовуєте?

– І так теж. По-різному. Наприклад, на сайті Міністерстві фінансів та Податкової служби діють форуми, спеціальні електронні ресурси для зауважень платників, спеціальні колл-центри, куди платники могли звертатися зі своїми пропозиціями. На публічних обговореннях надходило багато пропозицій у письмовій формі. Потім ці пропозиції структурували і ми проводили наукове обґрунтування усіх запропонованих поправок. Велика кількість пропозицій платників були дуже доречними.

– А тепер відкрийте секрет – вони були прийняті, чи зависли у повітрі?

– Більшість правок, які були направлені на удосконалення нормативного документа, а не на привілеї певної групи платників, знайшли своє відображення у прийнятих Верховною Радою поправках до Кодексу.

– У Податковому кодексі є безліч речей, які, можливо, комусь не потрібні. Це, наприклад, акцизний збір, екологічний податок, сільськогосподарський і ще багато інших. Чи передбачені привілеї для певної категорії платників, чи, можливо, вони стикаються з якимись жорсткішими умовами оподаткування або оформлення документів?

Я вже казала, що оподаткування – це компроміс. Дійсно адміністрування стало більш жорстким, але не лише для платника, а й для адміністратора. Саме тому, це – баланс інтересів. Якщо платник зацікавлений у тому, щоб у нього не було проблем з податковим законодавством, він вирішить труднощі, які в нього виникли на першому етапі. Документ, потребує вивчення, додаткових зусиль для того, щоб його освоїти. Але будь-яка сфера людського життя потребує додаткових знань. Ви купили нову пральну машину- як мінімум потрібно прочитати інструкцію з її використання, і це не сприймається як щось надзвичайне.

Привілеї для платників є. Це і знижка для певних категорій громадян при оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб, певні податкові пільги для окремих напрямів діяльності з податку на прибуток тощо. Однак, податкове регулювання і підтримка вітчизняних виробників це практика світова і направлена на стимулювання внутрішнього виробництва.

– Ви знаєте, у середньовіччі ще був податок на церкву – десятина називалася, одну десяту віддав, і все буде добре…

– Загалом, на це спрямовані усі правки, які нині внесені до Податкового кодексу в частині адміністрування. Тобто, якщо ти сумлінний платник і сплатив те, що повинен сплатити за законом, подав декларацію, то маєш бути спокійний. Тебе незаконно не оштрафують, не будуть вимагати чогось зайвого, не приходитимуть кожні півроку з перевіркою і тому подібне. На це спрямована система.

Інша річ, що нормативний документ сьогодні виписаний трішечки з випередженням нинішньої соціально-економічної ситуації. Хочу сказати, що цей документ відповідає кращій світовій практиці, але…

– Не працює у наших реаліях?

– Не те, що не працює. Для того, щоб він запрацював, ми маємо створити у суспільстві певні умови. Це і навчання, і роз’яснення застосування певних норм, обмеження готівкових розрахунків тощо. Змін потребує і робота самого адміністратора, що нині дуже важливо, тобто створення умов платнику для зручного виконання ним своїх обов’язків.

– Якщо ми говоримо про зручність, то може треба ввести якусь практику, наприклад, хай буде п’ять податків, і фактично людина буде сплачувати цю суму а не 36, 26 чи іншу кількість.

– Давайте почнемо з того, що у нас не 36, а 10 місцевих податків і 14 загальнодержавних, причому не всі платники сплачують усю кількість. Не можна сказати – давайте, зробимо п’ять. Ще раз наголошую, що наша податкова система доволі виважена і відповідає кращими світовими стандартами. Звичайно, можна піти за принципом Грузії, де шість податків, але для цього необхідно створити знову ж таки умови. Це як зерно – поки ти не підживиш грунт, воно не виросте.

Зручність, це, насамперед, відсутність черг, можливість подавати звітність дистанційно та в електронному вигляді, доступ до інформації щодо змін податкового законодавства, простота форм податкових декларацій, можливість отримати допомогу при заповненні декларації тощо.

– Чи можна говорити, що Податковий кодекс хоч і не написаний з нуля, але це якась нова віха, надбудова над тим, що вже було, працювало …

–Дійсно, певні норми перейшли з тих законів, які у нас працювали напередодні. Але це нова віха з іншого погляду. Ми вийшли на новий рівень у системі оподаткування. І Кодекс – це дійсно новий рівень. По-перше, він одразу дає уявлення про всю податкову систему, яка існує у цій країні. Не треба додатково вивчати безліч нормативних документів. По-друге, так, як нині прописаний Кодекс і так, як над ним попрацювали і підприємці, і спілки, і об’єднання, і Кабмін в особі Міністерства фінансів і Податкової служби, можна сказати, що це нова віха, тому що при підготовці цього нормативного документа і при його удосконаленні ми отримали колосальний соціальний відгук. А це говорить про те, наскільки він важливий для суспільства.

– Ви стверджували, що найчастіше люди скаржаться чи просять удосконалювати документ, то це тому, що у них є певні незручності при сплаті податків.

– Це дійсно так.

– Як, на ваш погляд, потрібно поставитися до нововведень: їх треба вивчити і впроваджувати, чи шукати якісь інші системи, які б були кращими, сприяли зменшенню податків, адже бізнес до цього часу багато говорить про те, що все одно ще потрібно вносити зміни, що цих змін мало…

– Ви знаєте, цей процес можна порівняти з правилами дорожнього руху – або ти їх приймаєш, сідаєш за кермо і їздиш, або не приймаєш, і тоді ти не їздиш. Кодекс поганий або хороший -це реальність, з якою необхідно жити. Інша справа – якщо документ недосконалий, то давайте його вдосконалювати. І для цього відкриті всі двері. Тим паче, що це не остання зміна документа, і в майбутньому над ним робота триватиме.

– Коли чекати наступного пакета правил. Це може бути ще цього року?

– Важко сказати. Я не можу відповідати за профільний Комітет Верховної Ради. Але новий пакет поправок обов’язково буде. 1 липня закінчується мораторій на перевірки. А це означає, що почнуться і перевірки, і оскарження, і суди. Швидше за все, практика адміністративного й судового оскарження вимагатиме певних змін. Я так гадаю, що у цьому сегменті буде робота на найближчі два-три роки. Це по-перше. А по-друге, економіка не статична, вона постійно розвивається, змінюється, і це означає, що певні зміни економічної ситуації вимагатимуть змін податкових правил.

– Тобто навіть якщо кодекс був ідеальним, але ситуація помінялася, його все одно потрібно переробляти?

– Доопрацьовувати, коригувати з врахуванням змін в економічному і фінансовому секторі. Всі країни Європи відреагували на фінансову кризу певними податковими важелями. Важливо забезпечити стабільність системи, але не законсервувати її. Тобто зміни мають вноситися, але не кожного місяця або півроку. Платник повинен чітко розуміти, за якими правилами він працює з податковою службою.

– Я вам дуже вдячний за нашу розмову. Нагадую, ми говорили про Податковий кодекс, про зміни, які внесені та які вносяться, і які ще готуються. Нашою гостею була Людмила Олейнікова – завідувач відділу адміністрування податкових та митних платежів Академії фінансового управління.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

12 серпня 2011 року






ПЛАТНИКАМ ПОДАТКІВ НА ДОПОМОГУ



В усіх регіонах України проходять семінари з питань роз’яснення положень Податкового кодексу з тим, щоб платники податків змогли грамотно застосовувати їх у своїй діяльності. За підсумком діалогу в Академії фінансового управління систематизували коло питань, які найбільше цікавлять підприємницьке середовище у їхній роботі за новою податковою системою. Відповіді на ці запитання дає заступник директора з наукової роботи НДФІ Академії фінансового управління, радник Міністра фінансів України доктор економічних наук, професор Л. Г. ЛОВІНСЬКА.

– Багато підприємців просять роз’яснити, коли конкретно можуть виникати податкові різниці?

– Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансовій звітності визначає положення бухгалтерського обліку «Податкові різниці», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.01.2011 № 27, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.02.2011 за № 212/18950. Там зазначається, що податкова різниця – це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними податковим законодавством. Таким чином податкова різниця виникає при визнанні доходів, витрат, активів, зобов'язань, або за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або відповідно до податкового законодавства. Тому при систематизації інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, в регістрах синтетичного та аналітичного обліку обов'язково проводиться аналіз господарської операції на наявність податкових різниць.

Враховуючи те, що податкові різниці не є самостійним об’єктом обліку, а пов’язані з конкретними активами, зобов’язаннями, доходами і витратами, інформація про них накопичуватиметься в регістрах бухгалтерського обліку, у яких відображаються такі дані. Для їх відображення (за відповідною класифікацією – тимчасова або постійна) виділяються окремі графи таких регістрів або застосовується інший спосіб, що забезпечуватиме реєстрацію і накопичення відповідної інформації для її розкриття у фінансовій звітності.

Тимчасові податкові різниці розподілятимуться між звітними періодами та активами і зобов’язаннями, пов’язаними з ними, для врахування при визначенні податкового прибутку і відображення сум тимчасових податкових різниць, що припадають на звітний період, у відповідних регістрах бухгалтерського обліку, наприклад з обліку нарахування і розподілу амортизації тощо. Дані про тимчасові та постійні податкові різниці (які будуть ураховуватися при визначенні податкового прибутку (збитку) звітного періоду), наведені у відповідних регістрах бухгалтерського обліку, узагальнюватимуться у зведеному регістрі за відповідними класифікаційними групами.

Таким чином до існуючої на підприємстві системи регістрів для обліку податкових різниць додається ще один регістр для узагальнення інформації про податкові різниці звітного періоду. Відповідна інформація має бути представлена в розрізі класифікаційних груп податкових різниць із виділенням постійних та тимчасових податкових різниць.

– У Податковому кодексі простежується намагання привести формування податкового обліку з бухгалтерського. Оскільки до 01.04.2011 в державі існувало два обліки, то чи можна стверджувати, що відтепер є лише один облік – бухгалтерський і регістри податкового обліку не потрібно формувати?

– Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень Податкового кодексу України.

Тому варто вважати, що бухгалтерський облік є єдиною інформаційною базою для складання фінансової звітності та визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і відповідно складання податкової декларації з податку на прибуток. Проте щодо визначення об’єкту оподаткування податком на додану вартість Податковий кодекс України містить норми щодо використання даних податкового обліку та ведення окремого податкового обліку.

– Як відобразити в декларації з податку на прибуток повернення авансу, сплаченого платником податку в рахунок придбання товару до 01.04.2011 року та повернутого після 01.04.2011?

– Верховною Радою України 7 липня 2011 року ухвалено Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 6 серпня 2011 року. Там пункт 7 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено новим абзацом, яким визначено, що у разі повернення авансів (інших платежів), отриманих до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу та врахованих у складі валових доходів, на суму такого повернення відбувається коригування доходу звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті в порядку, передбаченому цим Кодексом. Для авансів, отриманих в іноземній валюті, таке коригування відбувається за курсом, що діяв на дату здійснення повернення.

У разі повернення авансів (інших платежів), виданих до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу та врахованих у складі валових витрат, на суму такого повернення відбувається коригування витрат звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвалені зміни будуть застосовуватися платниками при визначенні податкових зобов’язань з податку на прибуток, починаючи з дня набуття чинності розділу ІІІ Податкового кодексу України (пункт 2 розділу ІІ Закону).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Однак він може не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, упродовж якого такі помилки були виявлені самостійно.

Якщо ж платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання уточнюючого розрахунку або ж відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку. Та коли після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Листом ДПА України від 26.05.2011 №14847/7/15-0317 надано роз’яснення щодо порядку подачі уточнених декларацій з податку на прибуток, в якому зазначено, що виправлення самостійно виявлених помилок, які містяться у раніше поданих платником податкових деклараціях, шляхом подання нової декларації за минулі податкові періоди здійснюється до 01.07.2011 за формою декларації, передбаченої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271. Там також вказується, що виправлення самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданих платником податкових деклараціях, через подання нової декларації за минулі податкові періоди здійснюється після 01.07.2011 за формою декларації, передбаченої наказом № 114 (абзац 1 пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України).

Медіа-центр
Академії фінансового управління

5 серпня 2011 року






ВІДБУВСЯ ДРУГИЙ ВИПУСК КУРСІВ НАВЧАННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

За сприяння Міністерства фінансів України та Державної служби фінансового моніторингу України Академія фінансового управління провела черговий випуск слухачів курсів підвищення кваліфікації з питань фінансового моніторингу. Упродовж двох тижнів – з 18.07.2011 р. по 29.07.2011 р. – півтора десятка представників з усіх регіонів України навчалися та склали екзамен.

За словами директора Інституту післядипломної освіти Академії фінансового управління Ярослава Котляревського, навчання проводиться відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та «Положення про організацію навчання та підвищення кваліфікації працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.03.2011 № 384.

За підсумками навчання та складання екзамену слухачі курсів отримали відповідний сертифікат про підвищення кваліфікації з питань фінансового моніторингу. Саме цей документ, строк дії якого — три роки з дати видачі, згідно із законодавством, має бути у працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів України.

Досвід проведення навчання та підвищення кваліфікації з питань фінансового моніторингу свідчить, що актуальність цієї програми є беззаперечною як з огляду на міжнародний досвід та вимоги законодавства, так і з урахуванням практики господарювання. Наступний набір на курси запланований на вересень, але вже нині надходять перші заявки.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

1 серпня 2011 року






ПРИ РОЗРОБЦІ СОЦІАЛЬНО ВАЖЛИВИХ ЗАКОНОПРОЕКТІВ ВРАХОВУЄТЬСЯ ДУМКА ГРОМАДСЬКОСТІ

Соціально важливі законопроекти повинні обов’язково проходити через обговорення громадськості, щоб у публічній дискусії знайти ту золоту середину, яка дасть змогу зробити закони дієвою частиною реформування економіки держави. На цьому наголосила президент Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Тетяна Єфименко, відкриваючи круглий стіл, присвячений обговоренню проектів законів «Про фонд майбутніх поколінь» та «Про запровадження електронної соціальної картки», який відбувся 29 липня 2011 року в клубі Кабінету Міністрів.

У контексті обговорюваної теми президент Академії наголосила, що обидва закони, над якими працювали фахівці очолюваної нею навчально-наукової установи, дають можливість запровадити новації у сфері реформування державних фінансів України. «Вони полягають у тому, що ми повинні перейти від річного формування доходів і видатків, і знайти законодавче забезпечення того, щоб у державі був ресурс, який би працював на майбутнє, на інвестиції і таким чином став основою як для повноцінного державно-приватного партнерства, так і для партнерства з міжнародними фінансовими організаціями, а також для впровадження повноцінних соціальних програм», – уточнила вона.

Відповідні законопроекти були розроблені на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» і як соціально важливі винесені на обговорення громадськістю для того, щоб знайти прийнятні для всіх сторін шляхи вирішення проблем. Не секрет, що нині існує проблема старіння українського населення, у країні складається негативна демографічна ситуація, збільшується соціальна неоднорідність. Ці фактори потребують невідкладного втручання з боку уряду й ухвалення відповідних рішень, у тому числі законодавчих, на державному рівні.

В основу створення законопроекту «Про фонд майбутніх поколінь» покладено акумулювання фінансових ресурсів для фінансування соціальних реформ, зокрема, запровадження другого обов’язкового накопичувального рівня системи пенсійного забезпечення та медичного страхування в Україні. Розробники проекту запевняють, що це дасть змогу підвищити рівень життя громадян пенсійного віку, гарантувати їм стабільне фінансове забезпечення, надати якісне медичне обслуговування через запровадження обов’язкового медичного страхування. Водночас відкривається можливість досягти прозорого підконтрольного використання бюджетних коштів та акумулювати кошти на соціальні проекти в майбутньому.

У законопроекті «Про запровадження електронних соціальних карток» його розробники прагнули закласти можливість вдосконалення системи соціальних виплат, впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій прозорого механізму надання соціальних пільг та контролю за їх обсягом. Створення такої системи адресно-соціальної допомоги через запровадження електронної картки створить всі необхідні умови для соціального захисту громадян та впровадження дієвого механізму подолання бідності.

Учасники круглого столу в ході обговорення законопроекту «Про фонд майбутніх поколінь» звертали увагу, зокрема, на певну невідповідність назви документа деяким завданням, закладеним у ньому, висловлювали сумніви щодо джерел наповнення фонду. Водночас наголошувалося, що з введенням у дію такого закону держава матиме змогу акумулювати немалі кошти, які можна буде спрямувати на розвиток економіки. Перший віце-президент Академії Сергій Лондар також наголосив, що за підрахунками фахівців установи, за три роки можна буде зосередити від 10 до 13 мільярдів гривень. «Це сума, яка може сприяти, щоб завдання, задекларовані у проекті цього закону, виконувалися», – зазначив він.

Представляючи законопроект «Про запровадження електронних соціальних карток» директор департаменту фінансів соціальної сфери Міністерства фінансів України Олександр Шнипко закликав присутніх активно приєднатися до «остаточного шліфування» документа, оскільки найближчим часом його мають розглянути на засіданні уряду. У ході обговорення проекту зауваження переважно стосувалися технічних моментів запровадження електронних соціальних карток, зокрема, вартості їх виготовлення, мережі терміналів, доцільності внесення на ці носії певних даних.

Присутні погодилися, що обидва законопроекти є важливою складовою розв’язання соціальних проблем. Зауваження та пропозиції, висловлені в ході дискусії, планують обов’язково переглянути, і найбільш раціональні врахувати при обговоренні проектів законів в уряді та парламенті, а також при розробці відповідних нормативно-правових актів на виконання норм законодавства.

У роботі круглого стола взяли участь посадовці Адміністрації Президента, Міністерства фінансів, Міністерства соціальної політики, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Національного банку України, Державної податкової служби, Державного казначейства, Державної фінансової інспекції, Пенсійного фонду, керівництво Федерації профспілок України, представники Федерації роботодавців України та Українського союзу промисловців і підприємців, науковці з Академії фінансового управління, Інституту економіки та прогнозування НАН України, Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, представники низки компаній та громадських організацій.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

29 липня 2011 року






ПОЛІПШЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ УКРАЇНИ ОЧІКУЄТЬСЯ У НАЙБЛИЖЧОМУ ЧАСІ



Створення сприятливого інвестиційного клімату в державі на сьогоднішній момент є особливо актуальним. А податкове і бюджетне законодавство у цьому процесі відіграють чи не основну роль, адже коли інвестор приходить працювати в нашу державу, він передусім зважає на тутешні правила оподаткування.

Про те, що змінилося у цій сфері і яких змін варто очікувати у зв’язку з введенням у дію нового податкового та бюджетного законодавства, розповіла кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри економічної кібернетики економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Затонацька.

– Тетяно Георгіївно, на ваш погляд, наскільки привабливим на сьогодні є інвестиційний клімат в Україні?

– Економічний розвиток країн світу характеризується нерівномірним розподілом інвестиційних ресурсів, що зумовлює існування в певних країнах надлишку, а в інших дефіциту інвестиційних коштів. На потенційних інвесторів впливає оцінка інвестиційної привабливості країни на основі формування рейтингів, що формуються міжнародними фінансовими організаціями та інституціями. В умовах економічної глобалізації все більшого значення набувають загальносвітові рейтинги (індекси), які спрямовані на порівняльну оцінку розвитку державного управління та економіки, поширення корупції або новітніх технологій у країнах світу. Світові рейтинги формують сприйняття країни міжнародною спільнотою та можуть слугувати важливим індикатором для іноземних інвесторів. Метою таких досліджень є оцінка економічної та інвестиційної конкурентоспроможності. Найвпливовішими є рейтинги агенцій World Economic Forum, Heritage Foundations, Transparency International, Foreign Policy, UNCTAD, «Moody’s Investors Service Inc», «Standard and Poor’s Corporation», Fitch Ratings LTD, Euromoney, Economic Intelligence Union.

У національній економіці існувало ряд перешкод, які обмежували інвестиції та ефективний попит на них. На думку експертів Світового банку основними перешкодами для підвищення привабливості в очах як іноземних, так і внутрішніх інвесторів були обтяжливі регуляторні процедури, зокрема:

- складність адміністрування податків, місце України у рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації (група Світового банку) «Ведення бізнесу» за показниками «система оподаткування» – 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Республіку Білорусь та Венесуелу;

- кількість та складність отримання дозволів. Місце України у рейтинговому дослідженні МФК «Ведення бізнесу» за показниками «дозвільна система у будівництві» – 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випередили лише Російську Федерацію та Еритрею;

- технічне регулювання (сертифікація та стандартизація). Продукція 41% усіх підприємств та 67% промислових підприємств регулюється або обов’язковими стандартами, або технічними умовами. Підприємство потребує 88 календарних днів для підготовки та реєстрації всіх технічних умов, що коштує 15600 грн. Загальна пряма вартість дотримання вимог системи технічного регулювання становила для приватного сектора України майже 2,8 млрд. грн.;

- перевірки органів державного нагляду. Кожне перевірене підприємство перевірялося 5-6 разів. Усі перевірки коштували підприємству 3400 грн. Загальна пряма вартість процедури перевірок становила для приватного сектора України 2,4 млрд. грн.

З урахуванням цих факторів, можна стверджувати, що якраз останні реформи у сфері податково-бюджетного законодавства значно поліпшили позицію України в цих рейтингах.

– Тобто нині, після ухвалення Податкового кодексу, можна говорити про суттєві зміни на краще?

– Одним із вагомих інструментів активізації інвестиційних процесів є податкові важелі. Впроваджуючи реформи у сфері податково-бюджетного законодавства, які наближають вітчизняні стандарти у цій сфері до європейських та світових, в Україні сподіваються на поліпшення інвестиційного клімату, адже «правила гри» стають зрозумілішими для тих, хто має намір вкладати кошти в економіку нашої держави. Безумовно, прийнятий у 2010 році Податковий кодекс змінить ситуацію, адже він містить низку важливих і вигідних положень для іноземних й вітчизняних інвесторів. По-перше, це початок зниження податку на прибуток. По-друге – зменшення загальної кількості податків. До того ж, передбачені штрафи зі сторони держави за несвоєчасне повернення ПДВ та можливість автоматичного повернення ПДВ у випадку, якщо платник відповідає певним критеріям.

Частина роботи з поліпшення інвестиційного клімату у 2010 році була пов’язана з дерегуляцією. Зокрема наприкінці року проведено скорочення кількості контролюючих органів та дозвільної документації, а до початку 2012 року планується підготувати всі законодавчі акти, які дадуть змогу зняти мораторій на продаж сільськогосподарських земель.

– Чим характеризується рівень інвестиційної привабливості в Україні?

– Аналізуючи українську інвестиційну привабливість, варто зазначити, що у 2011 році умови для ведення бізнесу в Україні все ж таки поліпшилися. Про це свідчать дані дослідження Doing Business 2011, представленого 4 листопада минулого року Міжнародною фінансовою корпорацією, яка входить у групу Світового банку. Згідно з її рейтингом, Україна перемістилася з 147 на 145 позицію. Перше місце в цьому списку посідають Сінгапур і Гонконг. Грузія – на 12 позиції, Польща – на 70.

– Завдяки чому відбулося поліпшення рейтингу України?

– У 2010 р. був прийнятий Податковий кодекс, в якому присутні механізми стимулювання інвестицій в інновації для певних секторів економіки. Основні податкові заходи зі стимулювання інвестицій, можливо об’єднати у три групи: заходи, що сприяють збільшенню інвестиційних ресурсів підприємств; податкові пільги, що стимулюють енергозбереження; інвестиційно-інноваційні податкові пільги.

Ті заходи, які сприяють збільшенню інвестиційних ресурсів підприємств, стосуються: зменшення кількості податків, зниження ставки податку на прибуток та введення податкових пільг з податку на прибуток, а також введення прискореної амортизації. Запровадження податкових пільг, що стимулюють енергозбереження, стосуються податкових пільг з податку на прибуток, а також податку на додану вартість. Запровадження інвестиційно-інноваційних податкових пільг у Податковому кодексі України передбачено окремо для певних галузей економіки: енергетична галузь; електроенергетика; легка промисловість; суднобудівна та літакобудівна промисловість; машинобудування; суб’єктів господарської діяльності від надання готельних послуг. Встановлено, що суми коштів, вивільнені від оподаткування внаслідок надання цих пільг, будуть спрямовуватися підприємствами на збільшення обсягів виробництва, переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату відсотків за ними.

Безумовно всі ці заходи можна віднести до інструментів податкової політики, які направлені саме на стимулювання інвестиційних процесів в країні.

– А яка країна Європи нині має найпривабливіший інвестиційний клімат?

– Статистика свідчить, що найбільша кількість фірм з іноземним капіталом – у громадян Нідерландів. Проте одним із кращих в Європі вважається інвестиційний клімат Чехії. Величезна кількість чеських фірм зареєстрована на громадян різних країн Європейського Союзу.

Інтерес до Чехії не випадковий. Економічна політика країни передбачувана і прозора для інвесторів з будь-яким напрямком інвестицій та видами капіталовкладень. Стабільність національної валюти, гарантії центрального банку Чехії, відмова від використання на території країни євровалюти свідчать, що чеська економіка стабільна і сильна як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів. Чеська Республіка має договори про відсутність подвійного оподаткування з великою кількістю країн. Прибуток, отриманий у Чехії, може бути за прийнятим законом дистрибуції і експатріації виведений за її межі без будь-яких обмежень. Закон про підприємництво і бухгалтерську звітність в максимально наближений до стандартів ЄС.

Вести бізнес в Чехії дуже вигідно і зручно, оподатковувана база достатньо гнучка та обґрунтована. Податок на прибуток у Чехії дорівнює ставці 19%. Ставка податку на додану вартість (DPH) в Чехії так само становить 19%. Податок на прибуток у Чехії можна сплачувати один раз за фінансовий рік, за підсумками роботи та отримання прибутку. Звіт по ПДВ у Чехії здається щоквартально, і податок сплачується так само щоквартально. Податки з фонду заробітної плати становлять загалом 38%. Податки з заробітної плати для малого бізнесу, підприємець у Чехії сплачує тільки в тому випадку, коли по фірмі на відкриті через Міністерство праці Чехії вакансії, влаштовані посадові фізичні особи. Ставка податку ПДВ (DPH) для будівельних організацій, які займаються проектуванням і будівництвом житлової нерухомості в Чехії, становлять 9%.

У Чехії функціонує 1950 філій іноземних компаній різного рівня. Вони надають робочі місця 473 700 жителям країни, здійснюють 59% продажів, забезпечують 68% експорту.

– Чи впливає бюджетна політика на формування інвестиційного клімату в державі?

– Важелі впливу бюджетної політики є вагомим інструментом з формування бізнес-клімату у державі. Саме тому нині в Україні формують бюджетну політику, виходячи з позиції формування бізнес-клімату. Основним результатом такої політики вже у 2012 році повинні стати економічне зростання, формування сприятливого бізнес-клімату, яке базуватиметься на розширенні інвестиційного та внутрішнього споживчого попиту, зміцненні конкурентоспроможності національної економіки, підвищенні ефективності використання виробничих ресурсів та науково-технологічного потенціалу. При цьому ключовим завданням залишатиметься забезпечення макроекономічної стабільності, стійкості та збалансованості бюджетної системи. Основними чинниками економічного зростання виступатимуть відновлення інвестиційної активності в країні, розширення внутрішнього ринку, розвиток вітчизняного виробництва, а також позитивний вплив на економіку від підготовки та проведення чемпіонату Європи з футболу.

– Податкова політика також спрямована на забезпечення цих цілей?

– Запровадження низки дієвих інструментів, які дають можливість задіяти стимулюючий потенціал податкової системи України, зокрема, таких як спеціальні податкові режими, прискорена амортизація, податкові канікули, податкові пільги та значний перелік позитивних податкових норм (зниження ставок податків, спрощення обліку й адміністрування та ін.), спрямованих на стимулювання інвестиційної активності, дадуть змогу істотно поліпшити інвестиційний клімат країни загалом, тому що перелічені інструменти й норми забезпечують умови для структурної перебудови економіки України, сприяють збільшенню частки високотехнологічних підприємств у економіці. Сукупність цих факторів створить умови для високотехнологічного профілю української економіки, стимулює ділову й інвестиційну активність, оновлення основних засобів, скоротить витрати коштів і часу на ведення податкового обліку. У результаті в України є реальний шанс значно підвищити міжнародний рейтинг своєї податкової системи, що безумовно вплине на інвестиційну привабливість в країні.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

28 липня 2011 року





 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30
©2003