МЕДІА-ЦЕНТР 
 
НОВИНИ 
 
АНОНСИ 
 
СТРУКТУРА АКАДЕМІЇ 
КЕРІВНИЦТВО::
ВЧЕНА РАДА::
ВІДДІЛИ::
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ::
ЦЕНТР НАУКОВИХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ::
ЦЕНТР РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ::
 
НАУКА 
Пріорітетні напрями наукових досліджень::
Наукова фінансово-економічна експертиза та впровадження результатів наукових досліджень::
АСПIРАНТУРА ТА ДОКТОРАНТУРА::
 
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА ДИСТАНЦІЙНА СИСТЕМИ 
 
ВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ 
ЖУРНАЛ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ»::
ЗБIРНИК «НАУКОВI ПРАЦI НДФI»::
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ::
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ::
 
ІНФОРМАЦІЯ 
Історія Академії::
 
КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ 
 
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ 
 
ICGFM Organizational Membership 
 
 
 
 
 
 Вiдвiдувачiв:  2911526
 
 
   



ЗАКОНОПРОЕКТ «ПРО ОБ’ЄДНАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД»: ВРАХОВАНІ НЕ ВСІ ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ


Для якнайповнішого забезпечення реалізації норми ст. 140 Конституції України, за якою територіальні громади можуть добровільно об’єднуватися для здійснення місцевого самоврядування та забезпечення належного розвитку територій та їхньої соціальної інфраструктури на виконання Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розроблено проект Закону України «Про об’єднання територіальних громад». Про фінансовий аспект цього документа, його переваги і недоліки розповідає завідувач відділу місцевих фінансів і міжбюджетних відносин Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління, кандидат економічних наук Олександр Валерійович Шишко.

– Які особливості нового законопроекту?

У ньому реалізовано концептуальний підхід щодо визначення умов та порядку об’єднання територіальних громад. За своєю суттю цей документ наслідує польський досвід реформування місцевого самоврядування, зокрема, положення про те, що об’єднання повинно бути добровільним та ініціатива має виходити із територіальної громади. Відповідно до запропонованих положень законопроекту середня чисельність сільської громади при об’єднанні у нову територіальну одиницю складе 9 тисяч осіб, середня кількість населених пунктів у сільській громаді складе 16, очікувана середня площа громади – приблизно 400 кв. км. Виходячи з таких параметрів, переважна частина нових громад буде створена на базі районів, які існували в УРСР до адміністративно-територіальної реформи 1954-1960 рр.

– Як при цьому буде формуватися бюджет територіальної громади і на які моменти варто було б звернути увагу при доопрацюванні документа?

– У зв’язку з тим, що для об’єднаних територіальних громад, утворених відповідно до Перспективного плану формування громад, бюджет формується відповідно до статті 67 Бюджетного кодексу України, частина новоутворених громад потребуватиме допомоги держави у створенні відсутніх елементів інфраструктури, необхідних для забезпечення виконання отриманих повноважень. На формування інфраструктури для реалізації покладених на територіальну громаду повноважень законопроектом передбачено надання бюджету новоутвореної територіальної громади субвенції з державного бюджету. Планується, що фінансова підтримка надаватиметься упродовж п’яти років з дня набуття чинності Закону. Проте, на мою думку, у цьому положенні не уточнено, чи буде надаватися підтримка територіальним громадам, які приймуть рішення про об’єднання після зазначеного терміну.

Крім того, формула розрахунку субвенції базується лише на площі та кількості населення сільських територіальних громад, які вирішили об’єднатися. При цьому в назві та тексті документа жодного разу не згадується про об’єднання винятково сільських громад, а з пояснювальної записки до законопроекту випливає, що значна частина об’єднаних територіальних громад будуть створені на базі невеликих або навіть середніх і великих міст, які теж мають потребу в розвитку своєї інфраструктури – не лише власної, але і для забезпечення виконання функцій центру об’єднаної територіальної громади.

Враховуючи те, що щільність населення в місті, як правило, значно вища, аніж у сільській місцевості, доцільним є включення у формулу розрахунку субвенції також показників площі та кількості населення міських населених пунктів. Якщо ж об’єднана територіальна громада створюватиметься за рахунок сільських населених пунктів, то «міська» складова у формулі автоматично не враховується. Таким чином, запропонована формула цілком прийнятна, проте лише для об’єднаних територіальних громад, в яких немає міських населених пунктів.

– За результатами аналізу законопроекту фахівці Академії фінансового управління сформували зауваження і пропозиції. Що варто поправити у першу чергу?

– Найперше – необхідно більш детально визначити повноваження та відповідальність органів місцевого самоврядування новоутворень базового рівня (об’єднаних територіальних громад). Зокрема, законодавчого врегулювання потребує питання виходу (виокремлення) територіальної громади зі складу об’єднаної територіальної громади, що, відповідно до запропонованих змін, буде передбачено у ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Потрібно також передбачити можливість реалізації права на об’єднання територіальних громад, які розташовані на території прилеглих районів сусідніх областей та врахувати її під час розробки проектів внесення змін адміністративно-територіального устрою України.

Виникає потреба у розкритті процедури визначення фінансового забезпечення об’єднаних територіальних громад для виконання власних та делегованих органами центральної виконавчої влади повноважень та формування необхідної інфраструктури. Це необхідно для перегляду запропонованої формули розрахунку субвенції, що надається з державного бюджету на реалізацію відповідних цілей. Крім того, у формулу поряд з сільським населенням варто включити і міське населення, оскільки йдеться про об’єднання не лише сільських рад, а територіальних громад загалом, а також передбачити концептуально різні підходи у стимулюванні об’єднання сільських, селищних громад між собою, та з міськими громадами, враховуючи вищий рівень інфраструктурного забезпечення останніх.

Необхідно передбачити порядок призначення сільських, селищних голів сільських (селищних) рад, які припинили своє існування, на посади заступників голови територіальних громад з питань розвитку територій громад, що об’єдналися, визначити граничну чисельність таких заступників та їхні повноваження. Потрібно також узгодити повноваження заступників та сільських старост, статус яких пропонується визначити у ст. 14 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У прикінцевих положеннях документа необхідно визначити терміни дії закону або окремих його статей та передбачити подальші кроки з реформування адміністративно-територіального устрою на більш високому рівні або вказати на їхню відсутність. Варто більш чітко виписати повноваження та відповідальність органів самоорганізації населення, а також остаточну роль місцевих референдумів у питанні об’єднання територіальних громад (ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Слід також розглянути можливість/потребу поєднання адміністративного центру територіальної громади з державними, освітніми, госпітальними округами з метою забезпечення координації з заходами реформ у галузях освіти, охорони здоров’я, адміністративної реформи.

– Які кроки у фінансовій площині необхідні для втілення цього етапу реформи адміністративно-територіального устрою?

– При наданні фінансової підтримки територіальним громадам на реалізацію інфраструктурних проектів слід розглянути доцільність перегляду формули розрахунку субвенції, котра базується лише на площі та кількості населення сільських територіальних громад, жителі яких прийняли рішення об’єднатися. В основу такої формули має бути покладений обсяг видаткової потреби щодо кожної програми соціально-економічного розвитку новоутвореної територіальної громади для об’єктивного відтворення сукупної потреби у фінансуванні. При практичній реалізації законопроекту необхідно залучити працівників місцевих фінансових органів до розробки методичних рекомендацій оцінки видаткової потреби реалізації інфраструктурних проектів територіальних громад, що можуть реалізувати право на об’єднання відповідно до Перспективного плану формування громад.

За умови успішної реалізації положень законопроекту та проведення необхідного укрупнення територіальних громад, а отже можливої зміни обсягів повноважень і функцій органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади необхідно також передбачити можливість перегляду складу доходів та видатків місцевих бюджетів, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. При цьому варто розуміти необхідність розробки та внесення змін до статей 64, 65, 66, 69, 88, 89, 90, 91 Бюджетного кодексу. Окрім цього, за результатами проведення адміністративно-територіальної реформи слід розглянути доцільність переходу на прямі міжбюджетні відносини бюджетів новоутворених громад та Державного бюджету. На мій погляд, такий перехід дасть змогу спростити процедуру складання та виконання бюджетів новоутворених громад, у тому числі, в умовах запровадження елементів середньострокового бюджетного планування, а отже забезпечить оптимізацію функцій, структури місцевих фінансових органів та спрощення системи фінансового вирівнювання.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

27 грудня 2011 року






У РАМКАХ ПОГЛИБЛЕННЯ СПІВПРАЦІ З УКРАЇНСЬКИМ СОЮЗОМ ПРОМИСЛОВЦІВ І ПІДПРИЄМЦІВ



Президент Академії фінансового управління Тетяна Єфименко взяла участь у XIII Всеукраїнському з’їзді Українського союзу промисловців і підприємців, який відбувся 15 грудня у Києві.

Ділові взаємини з Українським союзом промисловців і підприємців відбувається в рамках підписаного 21 квітня 2011 року Меморандуму про співпрацю. Цим документом передбачено поглиблювати співробітництво між державною науковою становою, яка має фахових експертів, та найчисельнішою організацією промисловців і підприємців у питаннях імплементації Податкового кодексу України та оптимізації чинного законодавства для забезпечення комфортних умов ведення бізнесу.

На заході, який зібрав більше чотирьохсот представників реального сектору економіки, йшлося про створення в Україні сприятливого підприємницького клімату. Одним з найважливіших чинників у цій справі підприємці вважають наявність відкритого, прозорого, побудованого на принципах рівноправності та паритетності діалогу бізнесу та органів влади. Саме тому учасники задекларували наміри УСПП надалі поглиблювати діалог з владою, спрямовувати свої зусилля на підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, зростання інвестиційної привабливості економіки України, створення умов рівноправної конкуренції, забезпечення прозорого адміністрування податків і зборів, паритетності прав та обов’язків платників податків і контролюючих органів, дотримання норм законодавства бізнесом, та владою. Також ухвалено рішення звернутися до керівництва держави з пропозиціями щодо поглиблення діалогу бізнесу і влади.

Учасники з’їзду одноголосно обрали президентом УСПП Анатолія Кириловича Кінаха, який очолює цю організацію вже багато років та має багаторічний досвід роботи в органах державної влади всіх рівнів, є народним депутатом п’яти скликань парламенту.

На з’їзді промисловців і підприємців були присутні перший заступник Глави Адміністрації Президента України Ірина Акімова, перший віце-прем’єр-міністр України - міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв, голова Державної податкової служби України Олександр Клименко, представники Національного банку України, керівники наукових установ та громадських організацій, пов’язаних з підприємництвом.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

15 грудня 2011 року






ДЕФІЦИТ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ МОЖНА ЗМЕНШИТИ

Науковці Академії фінансового управління провели ретельне дослідження щодо можливостей обмеження дефіциту бюджету в Україні і визначили шляхи розв’язання проблеми. Це – забезпечення збалансованості Пенсійного фонду, зменшення неефективних видатків на підтримку економічної діяльності та підвищення ставок за користування надрами. Про результати дослідження розповів старший науковий співробітник відділу управління державного боргу відділення управління державними фінансами ДННУ «Академія фінансового управління» Василь Йосифович Башко.

– Почнемо з Пенсійного фонду. Яких заходів потрібно вжити для його збалансованості?

– Згідно з проведеними розрахунками, упродовж 2000-2003 років система пенсійного забезпечення була практично збалансованою. Однак, починаючи з 2004 року, обсяги дефіцитів системи пенсійного забезпечення почали різко зростати, сягнувши максимуму в 7,2 % ВВП у 2009 році На ці процеси вплинула низка факторів. Це, зокрема, норми, якими запроваджений вихід на пенсію за віком на пільгових умовах, за вислугу років. При цьому пільгові категорії пенсіонерів загалом виходять на пенсію раніше загальновстановленого віку. Враховуючи, що розмір пенсій цих категорій пенсіонерів в середньому на 45% вищий від розміру середньої пенсії, обсяг видатків на їхнє пенсійне забезпечення становить 1,2-1,4 млрд. грн. Фактичний вік виходу на пенсію з причин, не пов’язаних зі станом здоров’я в Україні та без врахування отримувачів пенсії на дітей, що втратили годувальника, у 2004-2010 роках становив 55,5-55,8 років. Середня пенсія цієї категорії пенсіонерів є вищою на 40 %, ніж інших пенсіонерів. Тому дефіцит Пенсійного фонду, що формується через видатки на їхнє пенсійне забезпечення, складає 1,4-2 % ВВП.

Ще один фактор – високий коефіцієнт заміщення (відношення середньої пенсії до заробітної плати працівника). В середньому по країнах ОЕСР коефіцієнт заміщення становить близько 0,46. До 2004 року в Україні значення цього показника було нижчим. Зростання коефіцієнту заміщення відбулося у 2005 році – до 0,51 та до 0,52-0,51 у 2009 та 2010 роках. Це призвело до зростання дефіциту Пенсійного фонду відповідно на 4,7, 13,7 та 13,8 млрд. грн.

Іншим фактором є значні недонадходження до пенсійного фонду. Відповідно до Закону України вiд 26.06.97 № 400 «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 08.07.10 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» загальновстановлена сукупна ставка збору з роботодавців та працівників у 2004 році становила 34 %, з квітня 2005 року – 34,5%; з серпня 2008 року і понині – 35,2 %. Діюча ставка відрахувань до солідарного рівня пенсійного забезпечення в Україні нині є найвищою порівняно з аналогічними показниками у тридцяти країнах, що входять до ОЕСР. Зокрема близькі рівні ставок відрахувань станом на 2007 рік були встановлені лише у Польщі – 35 %, Чехії – 32,5 %, Нідерландах – 31,1 %, Іспанії – 28,3 %, а середній показник в країнах ОЕСР становив 21 %. Здавалося б, за такої високої ставки відрахувань система пенсійного забезпечення повинна бути збалансованою. Проте фактично Пенсійний фонд отримував значно менше, приблизно на рівні 22,5-24,1 % від фонду оплати праці, враховуючи відшкодування підприємствами витрат, та виплату й доставку пільгових пенсій та інші власні надходження.

– Чому виникла така різниця?

– Різниця між загальновстановленою та ефективною ставкою відрахувань у Пенсійний фонд обумовлена низкою факторів. По-перше, це тіньові виплати заробітної плати. Згідно з розрахунками, обсяг чистої заробітної плати, виплаченої в Україні у «конвертах» складає до 175 млрд. грн. Це означає, що Пенсійний фонд за існуючих ставок відрахувань недоотримав внаслідок діяльності тіньового сектору економіки майже 50 млрд. грн.

Другим фактором можна назвати наявність трудової міграції. Значна частина потенційно зайнятого населення працює за кордоном, тому й не здійснює відрахувань до Пенсійного фонду. Таким чином втрати пенсійної системи від трудової імміграції за існуючих ставок відрахувань у 2004-2010 роках складали від 3,2-12,2 млрд. грн., або 0,9-1,1 % ВВП. Третім чинником є спрощена система оподаткування. У законодавстві щодо спрощеної системи оподаткування до 2009-2010 років було передбачено значно нижчі ставки відрахувань, ніж у випадку підприємств на загальній системі оподаткування. Виходячи з того, що кількість фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування та найнятих ними працівників на кінець 2004-2009 років складала 1,2-1,9 млн. осіб, за існуючих ставок відрахувань внески повинні були б складати у 2005-2009 роках 4,5-14,4 млрд. грн. Фактичні ж надходження становили лише 0,4-1,4 млрд. грн. Втрати пенсійної системи від норм дії законодавства про спрощену систему оподаткування фізичних осіб склали 0,9-1,45 % ВВП.

По-четверте, у вітчизняному законодавстві передбачена максимальна величина, з якої сплачуються страхові внески до Пенсійного фонду в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до результатів розрахунків, наведених у звіті Рахункової палати у 2009 році, внаслідок цього обмеження Пенсійний фонд недоотримав 6 млрд. грн., або 0,6 % ВВП. По-п’яте, відповідно підприємства всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих, а ставка збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування становить 4 % від об’єкта оподаткування для всіх працюючих на підприємстві. У 2009 році наявність цієї пільги призвела до втрат Пенсійного фонду в обсязі 2,1 млрд. грн.

– Які можливі шляхи розв’язання проблеми?

– З метою забезпечення збалансованості Пенсійного фонду та накопичення фінансових резервів, необхідних для подолання негативних наслідків демографічних змін, необхідно зробити певні кроки. Зокрема, варто вирішити питання фінансування видатків на пенсійне забезпечення осіб, яким надано право на достроковий вихід на пенсій за віком та вислугу років. На пенсійне забезпечення цієї категорії пенсіонерів, чисельність яких складає від 1,2 до 1,4 млн. осіб, Пенсійний фонд щорічно витрачав у 2008-2010 роках 19,5-22,6 млрд. грн. Враховуючи, що підприємства йому компенсують 1,5-2,2 млрд. грн., загальні втрати у 2008-2010 роках становили 18-20 млрд. грн. Тому питання дострокового виходу на пенсію в частині фінансування додаткових видатків Пенсійного фонду слід розглядати в розрізі категорій осіб, які мають таке право.

Слід також обмежити розмір середньої пенсії обсягом, що не перевищує 46 % від середньої нарахованої заробітної плати за рік. У середньому, за період з 2004 по 2010 роки, це надало б змогу зменшити дефіцит Пенсійного фонду на 0,4 %, у тому числі у 2010 році – на 1,3 % ВВП. Потрібно створити умови для зменшення частки виплат заробітної плати у «конвертах» та для працевлаштування в Україні осіб, що виїжджають за кордон у пошуках роботи. Забезпечивши це, уряд зможе не лише зменшити дефіцит Пенсійного фонду, а й ставку відрахувань до Пенсійного фонду до 26% від нарахованої заробітної плати. А зменшення ставки відрахувань до Пенсійного фонду є необхідною умовою зменшення тінізації економіки, оскільки саме наявність одних з найвищих ставок відрахувань до Пенсійного фонду в Україні і призвели до приховування заробітної плати. Реалізація цих заходів дасть змогу скоротити дефіцит Пенсійного фонду до 1,5 % ВВП, що практично дорівнює обсягу видатків на пенсійне забезпечення дітей, що втратили годувальника та інвалідів, до досягнення ними пенсійного віку, та фінансування яких повинно здійснюватися з Державного бюджету.

– Ще одним із джерел зменшення дефіциту бюджету ви назвали підвищення плати за користування надрами до економічно обґрунтованого рівня. Обґрунтуйте цю позицію…

– Наша держава відноситься до країн з багатими запасами неенергетичних корисних копалин. Вона входить в десятку країн за обсягом запасів залізних, марганцевих та титанових руд. Відповідно до оцінки Національного інформаційного центру мінеральних ресурсів США Україна посідає третє місце після Австралії та Росії за обсягами оцінених запасів залізної руди в перерахунку на 100 % заліза, володіючи 12 % світових запасів залізних руд. Обсяги видобутку залізної руди дещо менші – майже 3 % від загального обсягу. Хоча за вмістом заліза залізна руда в Україні поступається якості руди деяких країн, зокрема Швеції, Росії, однак у поєднанні із іншими факторами (наявність покладів коксівного вугілля і марганцевих руд, близькість до морських шляхів) створюються необхідні передумови для високорентабельної діяльності підприємств видобувної та металургійної промисловості.

Проте при значних обсягах видобування корисних копалин, надходження від природної ренти до зведеного бюджету є низькими. Розрахунки показали, що «нормативна» операційна рентабельність за витратами у 2001-2010 роках становить 4,9 %. Проте рентабельність підприємств, що здійснюють видобування неенергетичних матеріалів у 2008 р. становила – 44,3; 2009 р. – 11,3; 2010 р. – 29 %. Доходи від природної ренти, яку отримали надрокористувачі покладів корисних копалин у 2008 – 2010 рр. становили відповідно – 26, 15 та 40 млрд. грн. Водночас, обсяг надходжень від податку на прибуток, платежів за користування надрами та збору за геологорозвідувальні роботи у відповідних роках становив 14, 8 та 16 млрд. грн. З цього видно, що доходи від природної ренти розподілялися між користувачами природних надр та державою в пропорції 50:50. У випадку вилучення всіх доходів від природної ренти, доходи бюджету були б вищими у відповідних роках на 12, 7 та 25 млрд. грн.

У більшості країн світу, які багаті на поклади залізної руди, держава у вигляді ренти вилучає майже 10 % від ціни реалізації видобутої сировини залізної руди багатої. Тому, для забезпечення справедливого розподілу та збереження національного багатства України відповідно до міжнародного досвіду доцільно встановити ставку оподаткування у відсотках від вартості сировини на міжнародному ринку. Зокрема, можна визначати вартість реалізації залізної руди багатої, виходячи із ціни «спот», що склалася на руду із вмістом заліза 62 % у порту «Tianjin» (Китай), ринку, на якому відбувається торгівля найбільшими обсягами залізної руди у світі. При визначенні ставки за видобуток вітчизняної залізної руди багатої необхідно врахувати її нижчу якість (середня концентрація заліза 55 %), витрати на збагачення, (встановити коригуючий коефіцієнт 0,8), а також вартість затрат на транспортування у порт «Tianjin», що становлять близько 20 % від вартості продукції.

Окрім цього, варто використовувати коригуючі коефіцієнти до базової ставки, встановленої у відсотках до ціни, що враховують якість залізної руди. Внесення запропонованих змін до Податкового кодексу, які б передбачали збільшення ставок плати за видобуток руд залізних металів, залежно від кон’юнктури на зовнішніх ринках дасть змогу збільшити доходи бюджету на 7–25 млрд. грн. в рік або 0,5–2 % ВВП, зменшивши на відповідну суму обсяг дефіциту Державного бюджету.

– Ще одне положення – скорочення неефективних видатків на забезпечення економічної діяльності. Яких заходів пропонуєте вжити у цьому напрямі?

– Видатки розвитку на економічну діяльність займають вагому частину у структурі витрат Державного бюджету. У 2002-2010 роках вони складали 1,5-3,5 % ВВП. Основними реципієнтами видатків розвитку були транспортна галузь, вугільна галузь та сільське господарство. У 2002-2007 роках на ці галузі припадало 80-85 % від усіх видатків розвитку з Державного бюджету. Починаючи з 2006 року, додатковою статтею видатків розвитку стали трансферти НАК «Нафтогаз України», спрямовані на компенсацію різниці між ціною природного газу, що реалізувався на внутрішньому ринку та його собівартістю.

Більша частина видатків розвитку не пов’язана із інвестиційною діяльністю, а спрямовується на підтримку неефективних або тих, які здійснюють квазіфіскальні операції, державних підприємств. До підприємств, що виконують найбільший обсяг квазіфіскальних функцій відноситься НАК «Нафтогаз України». Реалізуючи природний газ за цінами нижчими від ціни його придбання, втрати компанії, визначені як сума збитку після оподаткування та податку на прибуток підприємств сплаченого до бюджету за мінусом державних субсидій, становили у 2006 р. 1496 млн. грн., у 2007 р. – 835 млн. грн., у 2008 р. – 8112 млн. грн., у 2009 р. – 23685 млн. грн. Відповідно до розрахунків уряду у 2010 р., дефіцит становив майже 15 млрд. грн., а в 2011 р. може збільшитися до 16 млрд. грн.

З метою компенсації втрат монополії, які різко зросли у 2009-2011 роках, додатково до державних субсидій уряд збільшив витрати у формі поповнення статутного капіталу НАК «Нафтогаз України». Зокрема, у 2009 році було здійснено й передано НАК Нафтогаз України» в обмін на додаткову емісію акцій ОВДП обсягом 18,6 млрд. грн., у 2010 році – 13,2 млрд. грн., у січні-серпні 2011 р. – 8,5 млрд. грн. Враховуючи, що випущені ОВДП були використані для покриття дефіциту НАК «Нафтогаз України», доцільно класифікувати ці витрати не як придбання акцій додаткової емісії, а як видатки бюджету. Враховуючи, що щорічні втрати за цією статтею сягають 1,5% ВВП, врегулювання питання дефіциту НАК «Нафтогаз України» є одним з першочергових для забезпечення стабільного розвитку державних фінансів.

Нагального вирішення потребує також проблема збитковості вуглевидобувних шахт, що перебувають у державній власності. У структурі видатків розвитку вугільна галузь отримує найбільшу частку обсягу державної підтримки. Зокрема, обсяг видатків на підтримку підприємств вугільної галузі та інших галузей з видобутку твердого палива збільшився з 4,2 млрд. грн. у 2006 році до 7,4 млрд. грн. у 2010 році, що становить до 1 % ВВП. Крім того, у 2009 році видатки розвитку на підтримку вугільної галузі зменшилися як в абсолютних так і в відносних показниках. Це обумовлено зміною механізму використання коштів – держава звільнила вуглевидобувні підприємства у державній власності від сплати внесків до Пенсійного фонду, компенсуючи останньому недонадходження з державного бюджету – 4,0 та 4,3 млрд. грн. у 2009–2010 роках. Усі ці видатки спрямовуються на покриття збиткової діяльності, адже, наприклад, у 2009 році оптова ціна реалізації вугілля покривала лише 61 % собівартості його видобутку. Загалом за останні три роки обсяг державної підтримки збиткової діяльності вуглевидобувних підприємств становить близько 1 % ВВП.

Виходячи з цього, потрібно зменшити видатки на підтримку підприємств вугільної галузі і НАК «Нафтогаз України», адже сукупний обсяг витрат на підтримку цих державних підприємств становить більше 2 % ВВП. Зважаючи, що ці кошти не пов’язані з інвестиційною діяльністю, а спрямовуються на підтримку збиткових державних компаній, такі витрати є неефективними і призводять до зростання обсягу державного боргу. Для забезпечення беззбиткової діяльності цих підприємств доцільно організувати їхню роботу на ринкових засадах, підвищити рівень конкуренції. За умов переведення цих підприємств на беззбиткову діяльність, а також враховуючи збільшення видатків на надання адресних субсидій населенню з відшкодування частини вартості за житлово-комунальні послуги та природного газу, видатків пов’язаних із закриттям шахт та створенням нових робочих місць, держава може заощадити близько 1 % ВВП.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

9 грудня 2011 року






ВИКЛАДАЧІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ПІДВИЩИЛИ КВАЛІФІКАЦІЮ

У Державній навчально-науковій установі «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України завершилися курси підвищення кваліфікації викладачів економічних дисциплін вищих навчальних закладів України. 16 фахівців захистили свої випускні роботи і отримали Свідоцтво про підвищення кваліфікації державного зразка.

Упродовж останньої декади листопада лекційні та практичні заняття на курсах підвищення кваліфікації проводили фахівці, які працюють у сфері державних фінансів, провідні науковці Академії фінансового управління. Навчання охоплювало широку тематику. Зокрема, були проаналізовані завдання забезпечення соціально-економічного розвитку України відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 роки.

Слухачі ознайомилися з заходами грошово-кредитної політики, спрямованими на забезпечення економічного зростання. Неабияку цікавість вони проявили до питань методики викладання фінансово-економічних дисциплін, новацій законодавства у контексті імплементації Податкового та Бюджетного кодексів України, розвитку інформаційних технологій у сфері фінансів. Особлива увага зверталася на тенденції розвитку фінансового ринку в Україні, актуальні проблеми пенсійного реформування, інноваційні підходи до вдосконалення управління у сфері державних фінансів (Р2М), реформування системи державного фінансового контролю, удосконалення управління соціальними пільгами і державною допомогою в Україні.

Комісія у складі доктора економічних наук, професора Сергія Леонідовича Лондара, доктора наук з державного управління Ольги Михайлівни Іваницької, доктора економічних наук Людмили Григорівни Шемаєвої, кандидата економічних наук, заслуженого економіста України Надії Ярославівни Юрків, кандидата економічних наук Ярослава Вікторовича Котляревського дала високу оцінку роботам випускників та змістовному рівню дискусії, яка відбулася в рамках захисту випускних робіт. ДННУ «Академія фінансового управління», яка має значний досвід організації підготовки викладачів економічних дисциплін, вже запланувала черговий набір слухачів на курси підвищення кваліфікації.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

2 грудня 2011 року






ДІЛОВІ ПРОПОЗИЦІЇ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ВРАХОВУЮТЬСЯ

Академія фінансового управління завершила серію регіональних семінарів та науково-практичних конференцій з питань імплементації Податкового та Бюджетного кодексів. Участь у заходах взяли майже 2 тисячі платників податків, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань підприємств та бізнесових кіл, громадських організацій, наукових установ. Масштабні семінари відбулися у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Донецьку, Ужгороді та в АРК.

Широка інформаційна кампанія організована на виконання урядових заходів з реалізації Програми економічних реформ та наказу Міністерства фінансів України № 413 від 24.03.2011 «Про затвердження плану заходів з імплементації Бюджетного та Податкового кодексів України на 2011 рік» щодо забезпечення діалогу влади, бізнесу та громадськості у процесі реалізації норм кодексів, узагальнення практики їх застосування з метою дотримання принципів прозорості бюджетної системи, справедливості оподаткування, а також забезпечення соціальної відповідальності бізнесу.

Учасників семінарів, насамперед, цікавили питання нововведень у Податковому кодексі щодо оподаткування прибутку підприємств, оскільки ці норми містили найбільше змін. Потребували додаткових пояснень норми застосування, особливості утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, порядок декларування за ухваленим Податковим кодексом, інші проблемні моменти, які виникли у процесі застосування нового податкового законодавства.

Директор Центру наукових фінансово-економічних експертиз Академії фінансового управління Володимир Загородній повідомив, що за результатами кожного із семінарів опрацьовували по 250-300 запитань не лише від платників податків, а й тих, хто працює у фінансовій сфері. У підсумку в Академії фінансового управління підготували відповіді на найбільш поширені запитання стосовно практичного застосування норм Податкового кодексу та розповсюдили їх серед учасників семінарів, а також розмістили на сайті Академії фінансового управління.

За підсумком діалогу «держава-бізнес-суспільство», який відбувався упродовж семінарів, зроблено висновок, що підхід, який обрала влада України для здійснення моніторингу впливу змін правових норм в оподаткуванні на ведення комерційної діяльності та для коригування у подальшому Податкового кодексу України таким чином, щоб забезпечити зростання економіки, позитивно сприйнятий діловою спільнотою. Бізнес отримав можливість у ході діалогу з владними органами порушити питання, що викликають їхнє занепокоєння, та спільно шукати шляхи їх вирішення.

Учасники семінарів висловили низку пропозицій, реалізація яких може полегшити ведення бізнесу в Україні. Для зменшення навантаження при складанні податкової звітності по податку на прибуток підприємств серед іншого вони, зокрема, запропонували перейти з квартальної на річну подачу податкової звітності зі справлянням авансових внесків поквартально, а по податку на додану вартість – з місячної на квартальну подачу податкової звітності зі справлянням авансових внесків щомісячно. Платники податків вважають, що такі зміни сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, поліпшенню податкового рейтингу України.

За результатами обговорення доповідей та професійної дискусії на семінарах більшість ділових пропозицій викладені в ухвалених резолюціях. Зокрема, ділові кола вирішили звернутися до Кабінету Міністрів України, щоб у 2012 році продовжити здійснення моніторингу впливу змін у податковому законодавстві на ведення комерційної діяльності, зокрема дії Закону № 4014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» та на підставі узагальнення отриманої інформації вживати необхідних заходів з метою стимулювання ділової активності в Україні. Вирішено також підтримати запропоноване Міністерством фінансів України скорочення переліку додатків до податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Учасники семінарів звернулися до Міністерства фінансів України та Державної податкової служби з пропозицією одночасно з внесенням змін до податкової декларації з податку на прибуток підприємств внести аналогічні зміни до форми податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та запропонували підтримати ухвалені Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України «Методичні рекомендації зі складання та перевірки податкової декларації з податку на прибуток» та «Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи» і затвердити їх текст.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

1 грудня 2011 року






ВНУТРІШНІЙ ТОВАРНИЙ РИНОК УКРАЇНИ: ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ

Внутрішньому ринкові як ключовому джерелу створення доданої вартості в умовах ослаблення зовнішньоторговельного співробітництва останніми роками приділена особлива увага. Від обраної моделі його захисту та стимулювання істотно залежить рівень конкурентоспроможності української економіки, її місце в сучасному поділі праці та успішність реалізації національної стратегії розвитку. Про нинішній стан внутрішнього товарного ринку України, ключові проблеми та перешкоди розвитку національних виробників, механізми та інструменти захисту, стимулювання ринку в умовах членства України в СОТ розповідає кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник відділу міжнародних фінансів та фінансової безпеки відділення розвитку та конкурентоспроможності фінансового сектору ДННУ «Академія фінансового управління» Дмитро Юрійович Венцковський.

– Які характерні риси внутрішнього ринку України ви б могли виділити на сучасному етапі?

– Нині внутрішній ринок України характеризується відносно невисокими темпами розширення, домінуючим впливом імпортерів на формування кон’юнктури, критичною залежністю вітчизняних виробників від поставок на зовнішні ринки та малою орієнтацією на задоволення внутрішнього попиту. Думаю, не буде секретом твердження, що тривала тенденція нарощення ролі імпортерів не відповідає національним економічним інтересам та стримує потенціал розвитку національного виробництва.

Така ситуація склалася, насамперед, під впливом наслідків накопичених упродовж останніх років структурних деформацій національної економіки. Низькі мобільність і технологічна конкурентоспроможність національних виробників в умовах розвитку світових несприятливих тенденцій (динамічні інфляційні процеси, валютні коливання, волатильність цін на енергоносії та ключові біржові товари) призвели до суттєвого скорочення їхніх можливостей конкурувати з імпортерами не тільки на зовнішніх, але й на внутрішньому ринку. Чинників, які обмежують розвиток національного виробника та його орієнтацію на експорт, немало. Це, зокрема, наявність тарифних і нетарифних бар’єрів, митних процедур у зовнішній торгівлі, внутрішні регуляторні та структурні обмеження зовнішньоторговельної діяльності, недосконалі системи технічного регулювання, санітарних і фітосанітарних заходів.

Разом з тим, згідно з Законом України «Про основи національної безпеки України», критична залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії визначені загрозою національній безпеці та національним інтересам України. А одним з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки за відповідним Законом визначено захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту – поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу.

– Можна зробити висновок, що українська економіка потребує формування нової моделі внутрішнього споживання, яка б поєднувала інтереси споживачів з інтересами розвитку вітчизняного виробництва…

– Зростання імпортозалежності України призводить до системного перетоку національного багатства до інших суб’єктів міжнародних економічних відносин, а також до поглиблення макрофінансових диспропорцій та погіршення грошово-кредитного становища країни. А ключова роль у зміні парадигми зовнішньоторговельного обміну України належить розбудові внутрішнього ринку через раціонування фінансових потоків та їхнього спрямування на внутрішній розвиток.

Для економіки України характерним є високий рівень відкритості, зокрема частка експорту до ВВП у 2010 р. становила 37,2 %, імпорту – 41,9 %. Цей чинник є ключовим у формуванні внутрішнього товарного ринку України, який зокрема визначає характер цільової орієнтації збуту вітчизняних виробників на внутрішній ринок чи експорт. У цьому контексті основним індикатором розвитку внутрішнього ринку є частка національного виробника у заповненні місткості внутрішнього ринку. Місткість внутрішнього товарного ринку України у 2010 р. склала 142 млрд. дол. США, що на 64 % більше за рівень 2004 р. А якщо розглянути докризовий період, то у період з 2004 р. по 2008 р. товарна пропозиція на внутрішньому ринку зросла у 2,5 раза.

Водночас частка національних виробників у формуванні сукупної товарної пропозиції поступово знижується. Якщо у 2004 р. на внутрішньому ринку вона становила 67,2 %, у 2005 р. – 68 %, то в наступні роки динамічно знижувалася і в 2010 р. склала усього 59,3 %. Таким чином, у задоволенні товарного попиту внутрішнього ринку дедалі більшу роль відіграють імпортери. Така ситуація є значним ризиком для сталого фінансово-економічного розвитку України, адже підвищується експортна залежність вітчизняних виробників та створюються ризики для платіжного балансу.

– У зв’язку з приєднанням до СОТ Україна взяла на себе зобов’язання, які обмежили її можливості впливати на стан внутрішнього товарного ринку. Яким чином держава має надалі реалізовувати свій потенціал?

– В умовах членства в СОТ та поглиблення інтеграційних трансформацій для України актуалізуються проблеми формування стратегічного бачення галузевого розвитку національної економіки, розробки та реалізації середньо- і довгострокових заходів розвитку її конкурентних переваг на внутрішньому ринку та в експортній діяльності. Йдеться про низку чинників, які необхідно враховувати в процесі формування та реалізації заходів для розвитку внутрішнього ринку України. Це, зокрема, обмеження використання тарифних механізмів стимулювання експорту та жорстка прив’язка до них митних тарифів на імпорт; ускладнення процедур захисту внутрішнього ринку в частині протидії імпортній експансії; суттєві обмеження процедур щодо субсидування вітчизняних виробників (ідеться про адресні субсидії та надання субсидій на заміщення імпорту); обмеження можливостей цінового регулювання на внутрішньому ринку, зокрема встановлення мінімальних імпортних цін або максимальних цін вітчизняних виробників; суттєве обмеження можливостей підтримання сільського господарства; зниження можливостей нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, передусім через ліцензування імпортної діяльності.

Для практичного вирішення цих завдань держава має сформувати стратегічну програму реалізації потенціалу членства України в СОТ, яка сприятиме оволодінню дозволеними механізмами державного стимулювання та розвитку внутрішнього ринку. Серед них – механізми втілення державної політики розвитку внутрішнього ринку України, які загалом відповідають СОТ і містять інструменти валютно-курсової політики, стимулювання капітальних інвестицій, забезпечують ефективну амортизаційну політику, розбудову інфраструктури економіки, створення вільних економічних зон. Сюди ж входить формування соціальної бази (освіта, підготовка та перепідготовка кваліфікованих кадрів, фінансування науки), спрощення механізмів відшкодування ПДВ експортерам, нетарифне регулювання, зокрема технічний, санітарний та фітосанітарний контроль, прискорення реєстраційних процедур у сфері стандартизації та сертифікації, спрощення реєстраційно-митних процедур експорту.

Інший аспект – фінансово-кредитні механізми. Це, зокрема, застосування довгострокового кредитування національних виробництв, інфляційного таргетування, субсидування (компенсації) відсоткової ставки вітчизняним виробникам промислової продукції, рефінансування Національним банком комерційних банків для кредитування потреб національних виробників. Сюди ж можна додати державне гарантування політичних і комерційних ризиків за внутрішніми кредитами та іноземними залученими кредитами під розвиток внутрішнього виробництва, страхування фінансових ризиків вітчизняних виробників, підтримку необхідного рівня купівельної спроможності на внутрішньому ринку. Механізми економічної дипломатії передбачають лобіювання інтересів національних виробників у міжнародних організаціях, приєднання до системи діючих міжнародних угод щодо технічного та процесуального регулювання торгівлі, включення нашої держави до міжнародних науково-технічних коопераційних ланцюгів, моніторинг та розповсюдження інформації щодо національного торговельного середовища, створення інформаційно-консультативних ресурсів, а також сприяння виставково-ярмарковій діяльності вітчизняних виробників.

Такий перелік не можна вважати вичерпним. Водночас це може стати необхідним базисом для держави, адже саме комплексне та послідовне поєднання прогресивних механізмів захисту та стимулювання розвитку внутрішнього ринку спроможне забезпечити реалізацію національних інтересів у цій сфері.

– Виходячи з цього, якими ви бачите пріоритети розвитку внутрішнього ринку України?

– Насамперед, у посиленні координації системної діяльності відповідальних міністерств та відомств, державних адміністрацій у програмі захисту внутрішнього ринку через повномасштабне застосування механізмів обмеження доступу на внутрішній ринок низькоякісної та нелегальної продукції іноземного й українського виробництва. Необхідно створювати сприятливі умови для розміщення в Україні сучасних високотехнологічних виробництв (спрощення адміністративного регулювання, забезпечення державного замовлення на високотехнологічну продукцію, зниження податкового навантаження на підприємства високотехнологічного профілю, забезпечення державних програм створення міжнародних технополісів в межах України тощо).

Вкрай назріла потреба у розробці та впровадженні системи середньо- та довгострокових заходів. Серед них – прискорення підготовки нормативно-правової бази функціонування ринку землі, впровадження Державної програми захисту національних селекційних виробництв, розвиток національної сировинної бази відповідно до сучасних викликів на світових продовольчих ринках, зокрема, для виробництва харчової продукції. Доцільно було б прискорити приведення національної системи стандартизації та сертифікації у відповідність до сучасних міжнародних норм та вимог. Результат дасть і запровадження довгострокової програми імпортозаміщення на основі технологічної модернізації національної промисловості, удосконалення системи моніторингу та контролю за цінами на галузевих внутрішніх та регіональних ринках. Загалом потрібно ухвалити оновлену Державну програму розвитку внутрішнього ринку на 2012-2014 роки, в рамках якої розширити систему моніторингу стану галузевих внутрішніх товарних ринків; уточнити параметри стратегічної присутності на внутрішньому ринку виробників та імпортерів, а також критерії збалансування їх позицій.

Не зайвим буде й забезпечення у бюджетних процесах на 2012 рік та наступні роки чітких і прозорих процедур використання механізму державного замовлення, державних гарантій, що спрямовуються на стимулювання попиту на продукцію, яка виробляється в Україні. Результат принесе удосконалення системи ціноутворення та контролю за цінами на внутрішньому ринку в частині недопущення спекулятивних дій, що призводять до розбалансування ринків, переосмислення нормативів формування матеріальних резервів на стратегічних сировинних ринках (зерно, цукор, м’ясо, пально-мастильні матеріали) з метою посилення позицій держави як регулятора та гаранта стабільності розвитку ринків та захисту національних інтересів на внутрішньому ринку.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

24 листопада 2011 року






МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРЕДОВУ ПРАКТИКУ В СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ ОБГОВОРЯТЬ У КИЄВІ

Науково-практична конференція «Міжнародний досвід та запровадження кращої практики оподаткування у контексті імплементації Податкового кодексу України» відбудеться 24 листопада 2011 року в Києві. Вона проводиться за дорученням Міністерства фінансів України та ДННУ «Академія фінансового управління» у рамках урядових заходів з імплементації Бюджетного та Податкового кодексів України на 2011 рік та зацікавить представників фінансових управлінь, податкової служби, науковців, представників бізнес-кіл та громадських організацій.

З вітальними словами до учасників конференції звернуться заступник голови Державної податкової служби України Сергій Лєкарь, президент ВГО «Спілка податкових консультантів України» Леонід Рубаненко, віце-президент ВПГО «Спілка аудиторів України», член Аудиторської палати України Олександр Редько, голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів Олександр Кендюхов.

Пленарне засідання буде присвячене темі основних бюджетоутворюючих податків та їхньому адмініструванню в Україні. Доповідачі зроблять порівняння підходів до визначення бази оподаткування і ставок аналогічних податків у різних країнах. Зокрема про роль судової практики у вирішенні проблемних питань застосування податкового законодавства та її вплив на подальшу зміну законодавчих актів розповість суддя Верховного Суду України Микола Гусак. Про те, чи залишилися відмінності між Директивою Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість та податок на додану вартість в Податковому кодексі України, поінформує начальник відділу податку на додану вартість Департаменту податкової та митної політики Міністерства фінансів України Лариса Невінчана.

Заступник директора департаменту, начальник управління адміністрування податків на доходи фізичних осіб Державної податкової служби України Сергій Наумов висвітлить тему податку на доходи фізичних осіб і його адміністрування у контексті імплементації Податкового кодексу України, а президент ВГО «Спілка податкових консультантів» Леонід Рубаненко зверне увагу на роль та місце професійних організацій податкових консультантів у системі справляння податків і зборів. Про зміни в підходах до оподаткування прибутку підприємств у Податковому кодексі України і про те, чи наблизилася Україна в цій сфері до інших держав говоритимуть кандидат економічних наук, професор кафедри обліку підприємницької діяльності Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Віталій Бабіч та кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку підприємницької діяльності цього ж навчального закладу Лариса Городянська.

Підсумковим моментом пленарного засідання стане обговорення доповідей та відповіді на запитання учасників конференції. Участь у дискусії планують взяти заступник начальника управління адміністрування ПДВ Державної податкової служби України Маргарита Альбіна та заступник начальника управління адміністрування податку на прибуток та податкових платежів Державної податкової служби України Олексій Задорожній.

Програмою конференції передбачена секційна робота. Зокрема на секції «Акцизний податок» будуть розглянуті новації, передбачені розділом VI Податкового кодексу України «Акцизний податок» з урахуванням змін, внесених Законом України №3609. Тему розкриє начальник відділу аналізу податкового законодавства з акцизного податку управління адміністрування акцизного податку Державної податкової служби України Ірина Мельник. Президент Української торгово-промислової конфедерації, директор асоціації «СОВАТ» Володимир Демчак акцентує увагу на роботі над удосконаленням розділу «Акцизний податок» Податкового кодексу України. Ще одна секція буде присвячена питанню податкової реформи як стратегічного інструмента національного економічного розвитку. Цю тематику розкриє доктор економічних наук, професор, завідувач кафедрою стратегічного управління економічним розвитком Донецького національного технічного університету, голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів Олександр Кендюхов.

За результатом секційної роботи очікується жвава дискусія з обговорюваної тематики. Підсумки конференції підіб’є керівник групи експертів Спілки податкових консультантів України, член методологічної ради з питань бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України Людмила Рубаненко.


Місце проведення конференції: м. Київ, площа Перемоги, 1 (конференц-зал готелю «ЛИБІДЬ»).
Початок: о 10 год. 00 хв.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

23 листопада 2011 року








ФІНАНСОВО-ПОДАТКОВІ МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА РОЗГЛЯНУЛИ НА КОНФЕРЕНЦІЇ У ЛЬВОВІ

Провідні науковці Академії фінансового управління взяли участь у VI Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-податкові механізми активізації підприємництва», яка відбулася 10-11 листопада 2011 року у Львові. На захід були запрошені професорсько-викладацький склад низки вищих навчальних закладів України та зарубіжжя, працівники фінансових органів та органів державної влади, представники ділових та наукових кіл.

Серед основних питань, винесених на обговорення на конференції, розглядалися розвиток підприємництва як фактор росту національної економіки, тенденції та перспективи активізації підприємництва, податкова та бюджетна політика в системі державного регулювання підприємництва, фінансово-кредитні механізми підтримки підприємництва, облік та аудит в управлінні підприємницькою діяльністю.

З вітальним словом до учасників конференції звернувся ректор Львівської державної фінансової академії, доктор економічних наук, професор Петро Буряк. Він звернув увагу на високий статус заходу, адже на ньому зібралися фахівці провідних європейських навчальних та наукових установ економічного спрямування. Зокрема, Польща була представлена такими закладами як Політехніка Лодзька, Жешівський університет, Державна вища технічно-економічна школа ім. Броніслава Маркевича в Ярославі. Російську Федерацію презентував Державний освітній заклад вищої професійної освіти «Санкт-Петербурзький торгово-економічний інститут», Литву – Шауляйський університет, Шауляйська та Каунаська колегії.

На пленарному засіданні першу доповідь зробив віце-президент ДННУ «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України, доктор економічних наук, професор Сергій Лондар. Він розкрив тему імплементації Бюджетного кодексу як фактора стимулювання розвитку підприємництва в Україні.

Завідувач відділу економіко-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень Академії фінансового управління, доктор економічних наук, професор Валентина Плескач та заступник завідувача центру наукових та фінансово-економічних експертиз ДННУ «Академія фінансового управління», заслужений економіст України Світлана Сороко окреслили тенденції розвитку малих підприємств в Україні. Про розвиток фінансового ринку України в умовах імплементації норм Податкового кодексу розповіла завідувач відділу фінансових ринків НДФІ Академії фінансового управління, доктор державного управління, доцент Ольга Іваницька.

Низку виступів на секційні засідання підготували наукові співробітники Академіії фінансового управління та аспіранти Науково-дослідного фінансового інституту ДННУ «Академія фінансового управління». Серед тем – конкурентоспроможність підприємства як критерій його інвестиційної привабливості, удосконалення державної підтримки малого підприємництва, розвиток ринку іпотечних цінних паперів як механізм активізації галузі будівництва, оцінка фінансової стійкості страхових компаній України.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

14 листопада 2011 року





 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29
©2003