МЕДІА-ЦЕНТР 
 
НОВИНИ 
 
АНОНСИ 
 
СТРУКТУРА АКАДЕМІЇ 
КЕРІВНИЦТВО::
ВЧЕНА РАДА::
ВІДДІЛИ::
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ::
ЦЕНТР НАУКОВИХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ::
ЦЕНТР РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ::
 
НАУКА 
Пріорітетні напрями наукових досліджень::
Наукова фінансово-економічна експертиза та впровадження результатів наукових досліджень::
АСПIРАНТУРА ТА ДОКТОРАНТУРА::
 
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА ДИСТАНЦІЙНА СИСТЕМИ 
 
ВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ 
ЖУРНАЛ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ»::
ЗБIРНИК «НАУКОВI ПРАЦI НДФI»::
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ::
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ::
 
ІНФОРМАЦІЯ 
Історія Академії::
 
КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ 
 
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ 
 
ICGFM Organizational Membership 
 
 
 
 
 
 Вiдвiдувачiв:  2974826
 
 
   

ФІНАНСУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ: ДОСВІД РОСІЇ ТА КАЗАХСТАНУ

Економіка України потребує глибоких перетворень, зокрема у промисловості, сільському господарстві, системі державного і корпоративного управління, що дасть змогу забезпечити її конкурентоспроможність. Яким чином підходять до розв’язання проблеми в інших країнах пострадянського простору? Своїми напрацюваннями з дослідження цього питання поділилася завідувач відділу фінансово-економічного прогнозування ДННУ «Академія фінансового управління», кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри економічної кібернетики економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Затонацька:

– Хоча Україна й належить до числа країн з розвинутою індустріальною базою і достатньо високим ресурсним потенціалом, нині переважно вичерпані можливості інерційного зростання. Це підтверджується звуженням зовнішнього попиту та надмірним насиченням внутрішнього ринку імпортованими товарами. Нерозвиненість внутрішнього ринку, низький рівень конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, послаблення державного управління національною економікою, зокрема її промисловим комплексом, упродовж останніх двох десятиліть погіршують соціально-економічні перспективи розвитку країни. Такий стан справ викликаний глибокими структурними диспропорціями – значна частка виробництва є матеріало-, енерго- та трудомісткою.

Структурні зміни у виробничій сфері України за останнє десятиліття достатньо помітні. У цей період спостерігається поступове відновлення української економіки після кризових 90-х років. Зокрема, валовий внутрішній продукт за цей період у фактичних цінах виріс у 5,83 рази (з 225,8 млрд. грн. у 2002 р. до 1316,6 млрд. грн. у 2011 р.) при зростанні індексу цін виробників промислової продукції у 4,28 разів. У структурі національної економіки залишилися переважно галузі, які добувають сировину або випускають продукцію з низьким ступенем обробки для експорту, завантаження потужностей яких залежить від попиту на зовнішньому ринку. Багато підприємств інших галузей не витримали конкуренції навіть на внутрішньому ринку.

У результаті споживчий ринок України все більше наповнюють товари іноземного виробництва, а на межі виживання опинилися високотехнологічні галузі, втрачено значну частину науково-технічного потенціалу. Негативні структурні зрушення тривалий час супроводжувалися втратою робочих місць, економічним занепадом багатьох населених пунктів, де припинили свою діяльність містоутворюючі підприємства. Це призвело до масової трудової міграції економічно активного населення до інших країн.

У такій ситуації особливого значення набувають документи щодо стратегічного розвитку держави – Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України – наш стратегічний вибір», теоретичні, методологічні та практичні напрацювання науковців, підприємців, громадських організацій, які спрямовані на те, щоб Україна зайняла гідне місце в європейському та світовому економічному співтоваристві.

– Науковці нині звертаються до досвіду пострадянських країн, зокрема, Російської Федерації. Яким чином там вирішують проблеми?

– У Російській Федерації виробничою сферою є сукупність галузей матеріального виробництва, в яких створюються матеріальні блага – засоби виробництва, предмети споживання. До складу виробничої сфери входять промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, енергетика, торгівля, громадське харчування, складське господарство, ціла низка специфічних галузей, що виробляють матеріальний продукт – видавнича справа, кіностудії, підприємства звукозапису, проектні організації, заготівля плодів, грибів, ягід, насіння, дикорослих трав та їхня первинна обробка тощо. Сюди ж відносяться послуги, а також значна частина наукової діяльності, яка безпосередньо втілюється в матеріальних благах: проектні та конструкторські організації, експериментальні і дослідні виробництва, біостанції, біологічні лабораторії, проектні організації по глибокому бурінню нафти та газу.

Розвиток поділу праці, поява нових галузей і виробництв, які виробляють матеріальні продукти, перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, а матеріального виробництва в наукомістке виробництво роблять дуже рухомий кордон між виробничою та невиробничою сферою. Оскільки сфера матеріального виробництва своїм кінцевим продуктом має певний товар, у РФ вирішили, що до її фінансування доцільно залучати приватні інвестиції. З метою підвищення ефективності державної інвестиційної і структурної політики, стимулювання процесу залучення позабюджетних інвестицій у виробничу сферу у Російській Федерації ще у 1994 р. урядом було ухвалено Постанову № 507 «Про залучення позабюджетних інвестицій». Документ забезпечує гарантії приватним інвесторам у випадку фінансування ними інвестиційних проектів загальнодержавного значення. У законі про федеральний бюджет Російської Федерації видатки на виробничу сферу розміщені у розділі «Національна економіка».

У питанні бюджетного фінансування виробничої сфери Російської Федерації важливу роль відіграє визначення пріоритетності галузей, що потребують державної підтримки. Стратегія розвитку російської виробничої сфери спрямована на підтримку вітчизняних товаровиробників. Серед них вирішальну роль відіграють заходи щодо державної підтримки фінансово-промислових груп, а також зміна інвестиційного клімату в галузях і регіонах Російської Федерації. Пріоритетні напрямки підтримки розвитку ФПГ виділяються в розрізі кількох груп галузей. Перша з них – експортоорієнтовані галузі добувної промисловості (нафтова, газова, лісова), фінансово-промислові групи, які повинні орієнтуватися на самостійний розвиток, спираючись на природну диверсифікацію із суміжними переробними виробництвами і на виробництва, що забезпечують ці галузі обладнанням та матеріалами. До другої групи належать переважно наукомісткі галузі, що мають потужний науково-технічний потенціал і готові за умов державної підтримки в стислі терміни створити конкурентоспроможні види продукції для реалізації не лише на внутрішньому, а і на світових ринках (атомна промисловість, комплекс космічних об'єктів, цивільна авіація, виробництво озброєнь і військової техніки, верстатобудування, електроніка, лазерна техніка та інші). Третю групу представляють галузі, орієнтовані на задоволення внутрішніх потреб і забезпечення товарами внутрішнього ринку, вони не розраховані на завоювання ринків далекого зарубіжжя, але можуть бути використані в країнах ближнього зарубіжжя. Це такі галузі, як автомобільна промисловість, транспортне, дорожнє, сільськогосподарське машинобудування, легка і харчова промисловості.

– Яку роль відіграють бюджетні інвестиції у процесі розвитку виробничої сфери Російської Федерації?

– Безперечно, дуже важливу. Бюджетне інвестування здійснюється за допомогою Федеральної адресної інвестиційної програми на 2012 рік та плановий період 2013 та 2014 років. Кошти розподілено за федеральними цільовими програмами, зокрема, виробничої сфери, що спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів будівництва, реконструкції, технічного переозброєння об'єктів капітального будівництва .

Можливість надання бюджетних інвестицій бюджетним і автономним установам передбачається статтею 79 Бюджетного кодексу Російської Федерації. Визначення бюджетної інвестиції подається у статті 6 кодексу. Згідно з цим визначенням, бюджетні інвестиції є бюджетними коштами, що спрямовуються на створення чи збільшення за рахунок коштів бюджету вартості державного (муніципального) майна.

У пункті 1 статті 79 Бюджетного кодексу визначено, що бюджетні асигнування на здійснення бюджетних інвестицій в об'єкти капітального будівництва державної власності Російської Федерації, державної власності суб'єктів Російської Федерації і муніципальної власності у формі капітальних вкладень в основні кошти державних (муніципальних) установ і державних (муніципальних) унітарних підприємств передбачаються згідно із довгостроковими цільовими програмами, а також нормативно-правовими актами Уряду РФ, вищого виконавчого органу державної влади суб'єкта Російської Федерації, місцевої адміністрації або у встановленому зазначеними органами порядку рішеннями головних розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетів.

При цьому управління федеральними програмами виробничої сфери у Російській Федерації здійснюється із застосуванням методів сітьового планування. Федеральні цільові програми реалізуються згідно з чітко визначеним сітьовим графіком, який підлягає щоквартальному уточненню. Для побудови сітьового графіка необхідно визначити склад і послідовність робіт та оцінити їхню тривалість. Кожна галузь виробничої сфери характеризується притаманними лише їй особливостями побудови сітьового графіка, який виконується за допомогою відповідного програмного забезпечення (Програма Сітьового Планування і Управління (СПУ)).

Візьмемо для прикладу особливості державного фінансування транспортної галузі як однієї із найбільш капіталоємних у виробничій сфері. Фінансування транспортної сфери здійснюється згідно концептуальних засад Транспортної стратегії Російської Федерації до 2030 року. Оскільки бюджетне фінансування галузі створює значне навантаження на державний бюджет, у результаті впровадження стратегії має відбутися підвищення інвестиційної привабливості транспортної галузі, включаючи вдосконалення нормативно-правової бази та запровадження методів державного регулювання, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості галузі, а також вдосконалення економічних і фінансових механізмів, включаючи державно-приватне партнерство, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості галузі.

Вибір напрямів розвитку транспортної системи базується на проекті концепції довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації на період до 2020 року, бюджетних посланнях Президента Російської Федерації, а також на широкому спектрі документів, що визначають перспективні напрями розвитку суспільства і економіки Росії, її регіонів, транспортної системи країни загалом і окремих видів транспорту (включаючи трубопровідний), міжнародної транспортної інтеграції, насамперед у рамках СНД та ЄврАзЕС, законодавчих та інших нормативних правових актах в галузі оборони і національної безпеки Російської Федерації.

– Окрім цього, ви досліджували, як побудована відповідна система у Казахстані. Які тут особливості?

– Республіка Казахстан є країною з розгалуженою структурою виробничої сфери. Основними її складовими є видобувна промисловість, металургія, транспорт, зв’язок, енергетика та сільське господарство. У 2010 році було ухвалено Державну програму щодо форсованого індустріально-інноваційного розвитку на 2010-2014 роки. Основними завданнями реалізації програми стали формування сприятливого макросередовища та інвестиційного клімату; підвищення інтенсивності та продуктивності національної економіки; консолідація зусиль бізнесу і держави і концентрація ресурсів країни на розвитку пріоритетних секторів економіки; формування ефективних інститутів і механізмів взаємодії держави та бізнесу.

Програмою визначено пріоритетні напрями розвитку виробничої сфери, які поділяються на поточні та перспективні. Таким чином, нині пріоритетними є агропромисловий комплекс, металургія, нафтопереробна промисловість, енергетика, хімія і фармацевтика, будівельна індустрія, транспорт та зв’язок. У середньостроковій перспективі до пріоритетних планується включити машинобудування, уранову і легку промисловість, туризм, космос. З метою оптимізації витрачання бюджетних коштів у Казахстані фінансуються лише ті проекти галузі, що відповідають визначеним підходам. Це, насамперед, модернізація існуючих підприємств (критерії - збільшення продуктивності); створення нових високопродуктивних підприємств (80-100% продуктивності); селективна підтримка підприємств «економіки майбутнього» (IT, альтернативна енергетика тощо).

Важливим інструментом реалізації Програми є схема раціонального розміщення виробничих потужностей. Вона надає можливість державі спільно з бізнесом виробити правильні інвестиційні рішення, а також забезпечити взаємоузгодження реалізації проектів приватного сектора з розвитком інфраструктури та ресурсним потенціалом країни. Відповідно до цієї схеми, добір ведеться на підставі прогнозних балансів паливно-енергетичних ресурсів (електроенергія, нафта, газ, вугілля); розвитку мінерально-сировинної бази (руди, місцеві будівельні матеріали), водних та земельних ресурсів; трудових ресурсів; а також уточнених планів розвитку трубопровідної, залізничної, автодорожньої, морської і повітряної транспортних інфраструктур; довгострокових планів розвитку індустріальних зон. Реалізація програми відбувається за секторами виробничої сфери та передбачає оцінку продуктивності праці; обсяг залучених прямих інвестицій; збільшення несировинного експорту; визначення частки інноваційно активних підприємств та кількості нових високопродуктивних робочих місць.

Ключову роль у процесі розвитку виробничої сфери Казахстану відіграє бюджетно-податкова політика. В середньостроковому періоді вона буде орієнтована на реалізацію контрциклічного підходу при управлінні бюджетними видатками. У зв’язку з обмеженістю фіскальних можливостей для реалізації контрциклічної політики, складовою частиною якої є програма індустріалізації, упродовж 2010-2012 років відбувається залучення коштів Національного фонду Республіки Казахстан до інвестування внутрішньої економіки з метою створення базових активів для майбутнього. При цьому політика формування і використання активів Національного фонду спрямовується на досягнення оптимального балансу між цілями збереження і примноження заощаджень у Фонді і підтримкою програми індустріалізації.

Щодо видатків бюджету, то їхнє зростання має обмежуватися темпами, що не перевищують темпи зростання номінального ВВП. Витрати бюджету розвитку після 2012 року будуть концентруватися на загальноекономічних заходах сприяння індустріалізації, передусім фінансуванні розвитку транспортної та інноваційної інфраструктури, людського капіталу. З метою економії бюджетних коштів у Республіці Казахстан здійснюють мобілізацію внутрішніх інвестиційних ресурсів шляхом зниження загального податкового навантаження на несировинний сектор економіки, а також фіскального стимулювання процесів індустріалізації.

Інвестиції в пріоритетні сектори економіки забезпечуються шляхом прямого бюджетного фінансування, яке спрямовується на розвиток загальної інфраструктури, інфраструктури спеціальних економічних зон та індустріальних зон, сервісних послуг (інформаційна, науково-інноваційна підтримка), підготовку трудових ресурсів. При цьому приватні зарубіжні та вітчизняні інвестиції, включаючи інвестиції національних компаній (акціонерний і позиковий капітал) спрямовуються на фінансування проектів у пріоритетних секторах економіки.

Які позитивні моменти можна використати для нашої держави з досвіду діяльності Російської Федерації та Казахстану у цій сфері?

– У результаті дослідження державного регулювання виробничої сфери Російської Федерації можна констатувати, що бюджетне фінансування пріоритетних галузей виробничої сфери все ж таки має зростати у період економічного спаду з метою недопущення руйнування міжрегіональних виробничих зв’язків, порушення функціонування товарних ринків всередині країні та зростання безробіття. При цьому державна підтримка в першу чергу має стимулювати створення галузевих територіальних фінансово-промислових груп, діяльність яких спрямована як на забезпечення внутрішнього попиту, так і на реалізацію експортного потенціалу країни. З метою підвищення ефективності фінансування інвестиційних державних проектів видатки на їхню реалізацію необхідно здійснювати в рамках єдиної державної цільової інвестиційної програми, а кошти у межах такої програми розподіляються за галузевими програмами економічного розвитку.

Проаналізувавши досвід Казахстану, відзначено, що ключовим у бюджетному фінансуванні виробничої сфери держави є визначення пріоритетних галузей фінансування. Тут виділяють поточні та перспективні пріоритети з метою полегшення реалізації середньострокового бюджетного планування. Уряд визначає перелік підходів, на основі яких здійснюється визначення пріоритетності фінансування галузей. Це – модернізація технологічного складу підприємств, впровадження інноваційних технологій тощо.

У Казахстані також практикується використання контрциклічного підходу в управлінні бюджетними видатками у середньостроковій перспективі, спрямування бюджетних інвестиційних ресурсів на розвиток інноваційної сфери та у людський капітал. Мобілізація внутрішніх інвестиційних ресурсів відбувається шляхом зниження загального податкового навантаження на несировинний сектор економіки. Це, насамперед, зарахування до валових витрат одноразово або впродовж 3 років з моменту придбання будівництва будівель, споруд виробничого призначення, машин та обладнання, а також витрат на їхню реконструкцію та модернізацію, зниження ставки податку на додану вартість; звільнення від ПДВ обороту з реалізації інфраструктурних проектів в рамках концесійних договорів; звільнення від ПДВ імпорту обладнання та передачі майна у фінансовий лізинг; скорочення переліку об'єктів оподаткування, що дозволяє не стягувати податок з устаткування і машин а також стимулює оновлення активної частини основних фондів.

– Виходячи з дослідження основних засад розвитку виробничої сфери в економічній системі держави, які висновки ви б зробили?

– Вважаю, що відповідно до світових тенденцій у процесі визначення пріоритетів державного фінансування виробничої сфери найбільшу увагу необхідно приділяти наукомістким галузям. Підвищення конкурентоспроможності виробничої сфери можна домогтися шляхом сприяння взаємодії промислових компаній та науково-дослідних організацій (надання субсидій, гарантій, податкових кредитів). Необхідно також здійснювати контроль за ступенем інноваційності виробництва у межах галузі. Це включає у себе величину витрат на науково-дослідні роботи; витрати на дизайн і маркетинг; чисельність зайнятих в науковій сфері; число отриманих патентів усередині країни і за кордоном; ступінь захисту інтелектуальної власності; розвиненість освітніх програм.

У розрізі галузей необхідно здійснювати контроль за дотриманням належного рівня конкурентоспроможності виробництва згідно з теорією конкурентних переваг Портера (побудова національного ромбу). На рівні головних розпорядників бюджетних коштів потрібно запровадити побудову модельних сценаріїв розвитку галузей у середньостроковій перспективі із виокремленням ключових виробничих підприємств галузі та пропозиціями щодо реалізації державних інвестиційних проектів.

– Які заходи, на ваш погляд, слід запровадити в Україні?

– З метою запровадження ефективного відбору державних інвестиційних програм виробничої сфери до фінансування: необхідно, насамперед, запровадити диференціацію критеріїв відбору програм за характером реалізації та спрямованістю ефекту, що здійснюватиметься в розрізі конкретних форм реального інвестування за незалежними, взаємопов'язаними і взаємовиключними інвестиційними програмами. При формуванні інвестиційної програми слід враховувати такі обмеження, як обсяги інвестиційної діяльності відповідно до інвестиційної стратегії держави; напрями і форми галузевої та регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності; потенціал формування інвестиційних ресурсів; можливості залучення приватного капіталу до фінансування окремих інвестиційних програм.

З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва та максимальної реалізації інноваційного потенціалу країни в сфері освіти слід встановити першочергове фінансування державних інвестиційних програм, що включають створення інноваційного продукту, зокрема, таких, які спрямовані на розвиток прикладних наукових розробок студентами провідних українських ВНЗ. Потрібно також здійснити широкомасштабне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіті шляхом оснащення навчальних закладів засобами інформаційно-комунікаційних технологій та створення відкритої мережі освітніх ресурсів. Доречною стане розробка державної інвестиційної програми, спрямованої на створення національної мережі центрів трансферу технологій, та концепції співпраці науки та бізнесу в Україні.

Позитивний ефект принесе створення фіскальних стимулів для підприємницьких структур, які займуться впровадженням інноваційних винаходів українських вищих навчальних закладів, а також вдосконалення нормативно-правової бази в сфері співпраці науки й бізнесу та захисту прав інтелектуальної власності.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

16 серпня 2012 року






НАУКОВЦІ АКАДЕМІЇ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПРАЦЮЮТЬ НАД ВДОСКОНАЛЕННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО АУДИТОРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Науковці ДННУ «Академія фінансового управління взяли участь у черговому засіданні Робочої групи з доопрацювання законопроекту«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності» від 29.03.2012 № 10285, яке відбулося в Федерації роботодавців України.

Учасники засідання, в числі яких – діючі аудитори з професійних об’єднань, представники Міністерства фінансів України, зацікавлених громадських організацій, науковці, постатейно розглянули пропозиції щодо вдосконалення законопроекту з тим, щоб, насамперед, усунути з нього будь-які моменти, які б могли трактуватися двозначно. Особливу увагу було приділено питанням функціонування суспільного нагляду, ролі Аудиторської палати, діяльності та фінансування Комісій з сертифікації та контролю якості.

Присутні дійшли висновку, що законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження аудиторської діяльності» від 29.03.2012 № 10285 потребує подальшого доопрацювання відповідно до вимог Директиви 2006/43/ЄС, оскільки в нинішньому документі не зовсім чітко виписані окремі моменти, зокрема щодо суспільного нагляду та взаємовідносин АПУ з професійними організаціями бухгалтерів та аудиторів. До роботи над виробленням змін до законопроекту вирішено залучити якомога більше коло професійних аудиторів, щоб документ, за нормами якого вони працюватимуть, був сталим і не потребував частих змін у майбутньому. Члени Робочої групи домовилися погодити всі пропозиції до вересня, щоб зміни і доповнення врахувати в законопроекті як поправки після ухвалення документа у першому читанні.

Наступне засідання Робочої групи вирішили провести наприкінці липня у Харкові. До цього часу фахівцями професійних об’єднань аудиторів спільно з науковцями Академії фінансового управління буде запропоноване чітке бачення регламентації суперечливих норм законопроекту і подані зважені пропозиції щодо внесення поправок та доповнень у документ.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

2 липня 2012 року






АУДИТОРИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПЕРВИННОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ: ОРІЄНТУЄМОСЯ НА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ

В умовах світової фінансової кризи зростає частка тіньових, злочинних коштів, власники яких намагаються надати їм законного походження. Наслідком цього є проникнення таких коштів до різних галузей економіки, зокрема кредитно-фінансового й банківського секторів, а також зростання ймовірності їхнього використання терористичними угрупованнями. Проблема легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму набуває глобальних масштабів і викликає стурбованість світової спільноти.

– Світовий і вітчизняний досвід та наукові дослідження свідчать, що найефективнішими заходами з мінімізації та реальної протидії організованій злочинності й корупції є запровадження дієвого постійного контролю за фінансовими інституціями, – переконана кандидат економічних наук, доцент, завідувач відділу державного фінансового контролю відділення методології бухгалтерського обліку і фінансового контролю Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» Ірина Юріївна Чумакова. – У цьому контексті особливу роль відіграє фінансовий моніторинг, оскільки інформація про факти відмивання доходів злочинного походження до правоохоронних органів надходить у більшості випадків від органів, на які покладено виконання функцій фінансового моніторингу та виявлення сумнівних фінансових операцій.

Вдосконалення державного фінансового моніторингу сприятиме підвищенню дієвості національної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму. Тому для більш ефективного забезпечення економічної безпеки держави, запобігання втратам держави та суспільства від дій організованих груп і злочинних організацій, рішучого усунення будь-яких можливостей легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, що гальмують розвиток економіки, створення позитивного іміджу кредитно-банківської системи та інвестиційної привабливості України за її межами необхідне вдосконалення діяльності суб’єктів фінансового моніторингу і опрацювання деяких актуальних моментів, що потребують подальшого наукового опрацювання і нормативного врегулювання.

Розроблення науково-обґрунтованих пропозицій у цьому напрямі є особливо значимим у зв’язку з ухваленням 16 лютого 2012 року нових стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (Financial Action Task Force – FATF), які значно посилюють вимоги до національних систем протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму та вимагають запровадження цих стандартів у практичну діяльність всіх її учасників.

Актуальність питання для України підтверджує доручення Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова від 07.03.2012 № 6185/3/1-12, надане органам, задіяним в системі протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму в Україні. Відповідно до доручення Міністерство фінансів України, як один із таких органів, разом із Державною службою фінансового моніторингу України (ДСФМУ) – спеціально уповноваженим органом з питань фінансового моніторингу та іншими зацікавленими органами має уважно опрацювати прийняті FATF міжнародні стандарти та вжити заходів щодо приведення національного законодавства у відповідність до цих стандартів.

Тривалий період часу Україна належала до країн, що перебувають під особливим режимом санкцій за умовним поділом FATF (у «чорному списку» FATF), і лише після ухвалення Верховною Радою України в 2011 році низки нормативно-законодавчих актів було досягнуто значного прогресу у розвитку національної системи протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Основним документом у сфері протидії легалізації злочинних доходів в Україні є Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (Закон № 2258-VI), яким визначено перелік учасників системи фінансового моніторингу, окреслено коло обов’язків суб’єктів фінансового моніторингу, встановлено санкції за невиконання вимог щодо ідентифікації клієнтів, збору, збереження та передачі інформації контролюючим органам.

Із затвердженням у 2010 році оновленої редакції цього Закону відбулося суттєве розширення переліку суб’єктів фінансового моніторингу і до їх числа включили аудиторів та аудиторські фірми, які безпосередньо не пов’язані з фінансовими операціями. Так, згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2258-VI виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу (СПФМ) забезпечується адвокатами, нотаріусами, особами, які надають юридичні послуги, аудиторами, аудиторськими фірмами, фізичними особами-підприємцями, які надають послуги з бухгалтерського обліку, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо: купівлі-продажу нерухомості; управління активами клієнта; управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними; утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

На виконання пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2258-VI такі суб’єкти зобов’язані стати на облік у Держфінмоніторингу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацом 5 пункту 6 Порядку взяття на облік суб’єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання ДСФМУ інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, аудитори і аудиторські фірми не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дати встановлення ділових відносин з клієнтом, який має намір вчинити один з правочинів, визначених Законом № 2258-VI, подають до ДСФМУ інформацію, необхідну для взяття їх на облік.

Згідно з Законом № 2258-VI ділові відносини є відносинами, що виникли між СПФМ і клієнтом на підставі договору про надання фінансових або інших послуг. У цьому зв’язку виникає питання – чи можна вважати, що аудитор (аудиторська фірма) бере участь у підготовці і здійсненні правочину, якщо здійснює аудит з ініціативи суб’єктів господарювання та у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит), та/або надає інші аудиторські послуги, пов’язані з його професійною діяльністю? У відповідності з Законом України «Про аудиторську діяльність» (далі – Закон № 3152-XII), проведення аудиторами (аудиторськими фірмами) аудиту та/або надання інших аудиторських послуг на підставі договору, письмового чи усного звернення клієнта (замовника) до аудитора (аудиторської фірми) не передбачає виконання останніми обов’язків СПФМ. У Законі № 3152-XII взагалі не йдеться про те, що аудитори (аудиторські фірми) повинні виконувати такі обов’язки.

Отже, розширивши коло інформаторів і включивши аудиторів (аудиторські фірми) до складу СПФМ, Закон № 2258-VI зобов’язав їх виконувати не властиві їм функції, які, крім усього іншого, не узгоджуються з профільним законом, що регулює аудиторську діяльність в Україні. І це, перш за все, стосується обов’язку надання аудиторами інформації про сумнівні операції клієнта відповідно до вимог законодавства щодо протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, на запит спеціально уповноваженого органу з питань фінансового моніторингу.

Водночас світовий та європейський досвід свідчать, що аудитори, поряд із професійними бухгалтерами і податковими консультантами, відіграють особливу роль в механізмі протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Тому в національному законодавстві багатьох країн, здебільшого, зазначено, за яких умов професійні аудитори повинні виконувати обов’язки суб'єктів фінансового моніторингу.

Третя Директива ЄС, переважна більшість положень якої відповідають стандартам FATF, до таких суб’єктів відносить аудиторів, зовнішніх бухгалтерів і податкових радників, відокремлюючи їх від нотаріусів та інших незалежних фахівців-юристів, «коли вони беруть участь, діючи від імені або на користь клієнта, у будь-яких фінансових операціях, або операціях із нерухомістю, або допомагаючи планувати чи виконувати операції своїх клієнтів які стосуються: (І) купівлі та продажу нерухомості або підприємств; (ІІ) управління грошима клієнта, його цінними паперами та іншим майном; (ІІІ) відкриття або управління банківськими, ощадними рахунками чи цінними паперами; (ІV) структуризації внесків, необхідних для створення, роботи та управління компаніями; (V) створення, діяльності або управління трастами, компаніями або подібними структурами…».

У більшості європейських країн професійні організації бухгалтерів, аудиторів і податкових консультантів затверджують стандарти або інші нормативні документи, що регламентують умови та порядок проведення ідентифікації клієнта професійним бухгалтером, аудитором та/або податковим консультантом в залежності від типу клієнта, ділових відносин чи укладеної з клієнтом угоди. Законодавчі акти країн у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, здебільшого узгоджені з профільною нормативно-правовою базою, що регулює аудиторську діяльність у цих країнах. Позитивним прикладом у цьому плані є досвід окремих країн СНД, зокрема, Азербайджану, де діяльність аудиторів як учасників національної системи фінансового моніторингу узгоджується з основними положеннями профільного закону, що регулює здійснення в країні аудиторської діяльності.

Відповідно до Закону № 2258-VI Мінфін здійснює регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо аудиторів, аудиторських фірм, фізичних осіб-підприємців, які надають послуги з бухгалтерського обліку, та інших суб’єктів господарювання. Ці повноваження закріплені за Міністерством фінансів у відповідному Указі Президента України. Тому Мінфін як суб’єкт законодавчої ініціативи може внести зміни до Закону 3152-XII, виконавши тим самим вагому інституційну роль у справі приведення профільного законодавства, що регулює аудиторську діяльність в Україні, у відповідність до вимог у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Зважаючи на європейський досвід, значну методологічну допомогу аудиторам та аудиторським фірмам у питаннях здійснення ними обов’язків СПФМ повинна надавати Аудиторська палата України та інші професійні організації аудиторів і бухгалтерів. А Мінфін, на мою думку, при цьому має бути ініціатором у проведенні спільних заходів (нарад, семінарів, засідань, круглих столів) із залученням цих організацій для обговорення проблемних питань діяльності аудиторів як СПФМ та вироблення пропозицій щодо їхнього вирішення.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

26 червня 2012 року






ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ РОЗГЛЯНУТО НА НАУКОВОМУ СЕМІНАРІ

ДННУ «Академія фінансового управління» та економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка провели спільний науковий семінар. Тема заходу «Ґенеза, еволюція та основні напрями розвитку інституціоналізму».

З вітальним словом до учасників семінару звернулася президент Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений економіст України Тетяна Іванівна Єфименко. Вона звернула увагу присутніх на актуальність обговорюваної тематики у контексті поєднання теоретичних напрацювань з реальними економічними процесами. «Ми маємо дати відповіді на питання, які ставить життя перед наукою», – наголосила керівник Академії. Особливої гостроти питання набуває у нинішній час, коли на виконання наказу Міністерства фінансів України перед науковцями Академії поставлене завдання пошуку нових рішень в науковому супроводі Національного плану дій на виконання Програми економічних реформ на 2012-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», у відповідності до вимог часу.

Декан економічного факультету, завідувач кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Віктор Дмитрович Базилевич висловив тезу, що нині економічна теорія перебуває у стані творчого пошуку. Він наголосив, що дискусія з обміну думками на семінарі збагатить кожного з присутніх, і дасть можливість посприяти виробленню нових підходів до поєднання теоретичних і практичних напрацювань.

Тему інституціоналізму та розвитку методології економічної теорії розкрив доктор економічних наук, професор, академік НАН України, професор кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Андрійович Чухно. Про економічні парадокси сучасності у розрізі інституціоналізму й політичної економії дискутував доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут економіки та прогнозування» Андрій Андрійович Гриценко.

Кандидат економічних наук, доцент, докторант кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Олександрович Маслов розповів про становлення, еволюцію та структуру інституціоналізму, а кандидат економічних наук, доцент, докторант кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Вікторівна Гайдай порушила питання про диференціацію методологічних засад сучасної економічної теорії. Доктор економічних наук, професор, завідувач відділу теорії економіки і фінансів Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» Петро Михайлович Леоненко провів паралелі між світовою та національними лініями розвитку інституціоналізму.

У семінарі взяли участь керівники наукових підрозділів ДННУ «Академія фінансового управління», викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Національної металургійної академії України (м. Дніпропетровськ), Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Запорізького класичного університету, науковці ДУ «Інститут економіки і прогнозування».

Науковий семінар поєднали із засіданням вченої ради ДННУ «Академія фінансового управління», де розглянули питання вироблення сучасних правил і підходів до наукового супроводу управління реформами у сфері державних фінансів України.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

21 червня 2012 року






ОБГОВОРЕНО ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Президент ДННУ «Академія фінансового управління», член-кореспондент НАН України Тетяна Єфименко взяла участь у засіданні «круглого столу» «Бюджетна політика в Україні в умовах ризиків сповільнення економічної динаміки». Захід організований Національним інститутом стратегічних досліджень.

Серед питань, які розглядалися у ході дискусії, – напрями та пріоритети бюджетної політики на 2013 рік, ризики для системи державних фінансів в умовах сповільнення економічної динаміки, заходи протидії впливу поточних ризиків на бюджетну систему. Своїми міркуваннями стосовно окресленої проблематики поділилися відомі політики, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, неурядових організацій, провідні вітчизняні науковці, експерти.

Президент Академії фінансового управління у своєму виступі торкнулася світових тенденцій розвитку бюджетної політики, підкресливши, що Україна на цьому фоні загалом працює в руслі загальноприйнятих норм і правил. Вона звернула увагу на нововведення у фіскальній політиці держави, зауваживши, що для ухвалення деяких рішень має бути присутня політична воля. Констатувавши, що Україна крок за кроком наближається до надання фіскальній функції сервісного напряму, доповідач наголосила на необхідності підвищення ефективності роботи з ПДВ та доцільності розгляду питання введення податку на розкіш.

Керівник наукової установи зосередила увагу на необхідності прискорення темпів економічних реформ для мінімізації ризиків, наявних нині в українській економіці. Серед заходів обмеження ризиків сповільнених темпів економічного зростання вона виділила перехід до режиму жорсткої економії видатків, у тому числі, за рахунок підвищення якості середньострокового планування державних видатків, упорядкування та підвищення прозорості державних закупівель, зменшення дефіциту державних нефінансових корпорацій. Особливий акцент при цьому Тетяна Єфименко зробила на потребі переходу до середньострокового та довгострокового бюджетного планування для спрямування державних ресурсів для досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку, у тому числі реального сектору економіки шляхом стимулювання інноваційної діяльності та удосконалення форм та механізмів державної підтримки високотехнологічних виробництв.

Керівник ДННУ «Академія фінансового управління» також наголосила на необхідності впровадження адміністративної реформи, яка дасть змогу розширити фіскальний простір місцевих бюджетів у сфері бюджетних видатків, зокрема посилити їхній цільовий характер та ефективність, використовувати державні соціальні стандарти у видатковій частині місцевих бюджетів, впроваджувати програмно-цільовий метод їхнього виконання.

Учасники «круглого столу» погодилися з тим, що бюджетні інструменти мають сприяти позитивній динаміці зростання економіки та соціальних стандартів. Присутні дійшли висновку щодо необхідності вироблення та обґрунтування на державному рівні основних напрямів бюджетної політики на 2013 рік, які включатимуть не лише принципи та стратегічні завдання бюджетної політики, але й комплекс конкретних заходів, що дадуть змогу ефективно реагувати на нові виклики, які постають перед Україною.

У роботі «круглого столу» взяли участь завідувач відділу координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики відділення управління державними фінансами ДННУ «Академія державного управління», доктор економічних наук, заслужений економіст України Олександр Олексійович Любіч, завідувач відділу фінансових ринків відділення розвитку та конкурентоспроможності фінансового сектору ДННУ «Академія фінансового управління», доктор наук з державного управління, доцент Ольга Михайлівна Іваницька, завідувач відділу економічно-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень ДННУ «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, професор Валентина Леонідівна Плескач.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

20 червня 2012 року






РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ОБГОВОРЕНО НА СЕМІНАРІ

Науково-методологічний семінар «Регулювання фінансової системи України в умовах економічного зростання» відбувся в ДННУ «Академія фінансового управління». У ньому взяли участь провідні вчені, наукові співробітники відділів фінансових ринків, економіко-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень, макроекономічного регулювання Академії фінансового управління, аспіранти та здобувачі наукового ступеня.

Семінар організований на виконання наказу Академії «Про заходи щодо активізації роботи докторантів, аспірантів і здобувачів наукового ступеня» від 06.06.2012 №33-од. Юридичною підставою для організації такого заходу є Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 309. Згідно з Наказом Академії поставлено завдання переглянути плани дисертаційних досліджень, привести їх у відповідність до актуальних завдань реформування сфери державних фінансів, визначених Програмою економічних реформ на 2012-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження зазначеної Програми, тематикою наукових досліджень Академії. Відповідно до цих програмних документів було внесено відповідні зміни в індивідуальні плани роботи докторантів, аспірантів, здобувачів.

Про свою діяльність та результати, отримані в ході проведення досліджень, поінформували 17 аспірантів і здобувачів наукового ступеня. Вони, зокрема, ділилися баченням основних проблем, поставлених у дослідженнях, та можливими шляхами їх розв’язання, зазначали свою участь у наукових конференціях, семінарах, повідомляли про фахові публікації з проблематики. Завідувач відділу фінансових ринків відділення розвитку та конкурентоспроможності фінансового сектору ДННУ «Академія фінансового управління», доктор наук з державного управління, доцент Ольга Михайлівна Іваницька, завідувач відділу економічно-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень ДННУ «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, професор Валентина Леонідівна Плескач, завідувач відділу макроекономічного регулювання відділення управління державними фінансами ДННУ «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, професор Людмила Григорівна Шемаєва, провідний науковий співробітник відділу макроекономічного регулювання, доктор економічних наук, професор Яків Якович Дьяченко надали експертні оцінки дисертаційним дослідженням та поділилися власними міркуваннями щодо методів та інструментів підвищення якості проведення дисертаційних досліджень.

Учасники семінару дійшли висновку щодо необхідності оптимізації організаційно-дослідного процесу та підвищення рівня практичного спрямування результатів дисертаційних досліджень.

18 червня 2012 року






УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Держава повинна виважено підійти до формування концептуальних основ формування організованого сегменту ринку цінних паперів, чітко визначити завдання та пріоритети розвитку біржової діяльності. Про основні концептуальні положення розвитку біржової діяльності в Україні в умовах інтернаціоналізації фінансової діяльності розмірковує завідувач відділу фінансових ринків відділення розвитку та конкурентоспроможності фінансового сектору Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», доктор наук з державного управління, доцент Ольга Михайлівна Іваницька.

– Які б ви виділили основні віхи розвитку організованого фондового ринку України за попередній час?

– Найпомітнішим було зростання обсягів торгівлі на фондовому ринку України. За останні 10 років він зріс майже у 15 разів, а впродовж першого півріччя 2011 року порівняно з відповідним періодом 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився майже у 2,5 раза (або на 66,70 млрд грн. порівняно з першим півріччям 2010 року – 46,93 млрд грн.) Зростання обсягів торгів на фондовому ринку можна пояснити збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що інвестуються в цінні папери українських емітентів як вітчизняними, так і іноземними інвесторами, а також зростанням вартості цінних паперів емітентів, з якими укладались угоди.

Збільшилася частка організаторів торгів на первинному і вторинному ринках: частка біржового ринку загалом підвищилася до 20,6%. Упродовж першого півріччя 2011 р. обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі зріс майже у 2,5 рази (на 66,7 млрд грн). У першому півріччі 2011 р. частка державних облігацій склала майже 35% обсягу біржових контрактів з цінними паперами, що свідчить про активізацію державних зусиль з надходження коштів до Державного бюджету України.

Найбільші обсяги виконаних біржових контрактів у 2010 році були зафіксовані з облігаціями внутрішньої державної позики – 60,86 млрд. грн. (46,39% загального обсягу) та з акціями – 52,71 млрд. грн. (40,17%). Ситуація майже не змінилась у І-му півріччі 2011 р.: частка державних облігацій в загальному обсязі виконаних контрактів становила 41,5% (причому, на первинному ринку більше 98%), а частка акцій – 30,7% (на вторинному ринку – більше 41%).

У розрізі сукупного обсягу операцій з цінними паперами в Україні традиційно найбільша частка належить виконанню контрактів з акціями, ОВДП та векселями. Зокрема, у четвертому кварталі 2010 року вони склали відповідно 33,5%, 30,0% та 20,42% від загального обсягу виконаних контрактів. Вартість проданих інвестиційних сертифікатів склала більше 36 млрд. грн., або 7,2% . У 2010 році спостерігалося відчутне пожвавлення динаміки вартості цінних паперів: абсолютна капіталізація зросла на 75%, а відносна – на 7,35 відсоткових пункти.

– Чи достатньою мірою ринок приваблює фізичних осіб як інвесторів?

– На фондовому ринку поступово зростає роль і значення приватних інвесторів. Зокрема, кількість рахунків фізичних осіб на Українській біржі з початку 2011 року збільшилася на 1 тис. – до 6 тис., а до кінця року цей показник, за прогнозами експертів, має сягнути 10 тис. Частка приватних інвесторів у загальному обсязі угод із цінними паперами на біржі дорівнює 25%, а в загальній кількості угод – 40-45%. На строковому ринку ці показники становлять 35 та 45-50% відповідно. На ПФТС число фізосіб-трейдерів становить майже 5 тисяч осіб. Безперечно, така динаміка залучення фізичних осіб до біржової торгівлі є незадовільною: акумулювання ринком вільних грошових коштів, які перебувають на руках у населення, відбувається в недостатньому обсязі.

– Які негативні моменти розвитку фондового ринку Ви могли б відзначити?

– На ринку помітна значна волатильність ринку, відсутність стабільності його роботи. Це, у свою чергу, вказує на слабку безпеку організованого фондового ринку. А загалом стан вітчизняного ринку цінних паперів характеризується незначною інвестиційною роллю (мала частка загального обсягу емісії здійснюється з метою залучення грошових коштів); низьким рівнем капіталізації фондового ринку порівняно з розвиненими економіками; надмірною часткою торгівлі на неорганізованому ринку; низьким рівнем ліквідності фондового ринку; відсутністю потужних інституційних інвесторів; зависокою ставкою доходності облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та значною часткою нерезидентів, що їх тримають; низькою активністю інвесторів-фізичних осіб.

Значною залишається частка банків на біржі. За період 2-4 кварталів 2010 року в загальній структурі торговців банки посідають в середньому 23,1% від загального обсягу операцій, інвестиційні компанії – 21,9%. Якщо за обсягами договорів банки займають друге місце, то за їхньою кількістю, яка відповідає такому обсягу, – останнє. Це свідчить про більшу середню вартість кожного конкретного договору з продажу цінних паперів.

– Який висновок з цього можна зробити?

– Цілком очевидно, що на фондовому ринку спостерігається нерівномірна активність різних організаторів торгівлі. Активізація операцій на біржових майданчиках суттєво залежить від зовнішнього фінансування, зокрема, російського капіталу, помітна децентралізація фондової торгівлі. Можна констатувати також те, що недостатній рівень прозорості ринку та недосконалість інформаційного забезпечення позначається на роботі організаторів. На мій погляд, надто велику частку біржових операцій проводять банки. На стані біржових операцій також негативно відображається відсутність розвиненої централізованої депозитарної системи.

Водночас, розвиток ринку цінних паперів має принципове значення для створення реальної ринкової економіки, оптимізації структурних перетворень і формування бази для розвитку внутрішнього інвестування. Це при тому, що ринки цінних паперів є найбільш залежними від змін світової кон’юнктури ринку, відчутні до кризових явищ в економіці та часом є їх каталізаторами, створюють найбільші загрози для надмірного збільшення віртуальної економіки та появи фінансових «бульбашок». Отже, подолання деяких негараздів напряму залежить від прийняття державних рішень у цій сфері.

Державна політика регулювання біржової діяльності в України як складова державної управлінської системи потребує нових ефективних механізмів формування та розвитку фондового ринку. Відсутність ефективної системи регулювання біржового ринку, повільне проведення структурних та фінансових реформ, а також модернізація технологій біржової торгівлі в умовах зростання національної економіки призводять до нівелювання ролі фондових ринків як вагомого фактора економічного зростання, неефективного використання фінансового потенціалу внутрішнього ринку та його ресурсів.

Тому вважаю, що нині назріла необхідність розробки Концепції удосконалення функціонування біржової торгівлі цінними паперами.

– На розв’язання яких проблем має бути спрямована Концепція?

– Концепція удосконалення функціонування біржової торгівлі цінними паперами насамперед має бути спрямована на забезпечення удосконалення біржової торгівлі цінними паперами в Україні та її регулювання. Нині існує ціла низка зовнішніх та внутрішніх факторів, які стримують розвиток ринку цінних паперів. Серед них, зокрема, відсутність компенсаційних схем захисту прав інвесторів фондового ринку; нерозвиненість окремих інструментів фондового ринку, притаманних розвиненим економікам, зокрема, похідних цінних паперів. Існує потреба у кардинальному оновленні інституціонального підґрунтя для подальшого розвитку фондового ринку, зокрема, розвитку єдиних правил і стандартів біржової діяльності, досягнення високого рівня конкурентності між учасниками ринку.

Негативним тлом для розвитку ринку цінних паперів є незначний рівень активності фізичних осіб на ринку, низький рівень інформованості населення щодо можливостей біржової торгівлі; недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування; незначна кількість компаній з високим рівнем інвестиційних можливостей; недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення оцінки ризиків, застосування моделей ціноутворення і вироблення стратегічних напрямів розвитку ринку. Не сприяють процесу такі фактори як високий рівень волатильності ринку та його залежності від зовнішніх шоків; завеликий обсяг позабіржової торгівлі; високий рівень трансакційних витрат; а також слабка матеріально-технічна база проведення торгів. Всі ці проблеми та напрями їх розв’язання мають бути відображені в цьому документі.

– Які основні положення Концепції?

– Мета Концепції – визначення основних концептуальних засад формування нової парадигми функціонування фондового ринку та забезпечення розвитку біржової торгівлі в Україні. Серед завдань, які потрібно вирішити, я б виділила, насамперед, підвищення ефективності нагляду та регулювання фондового ринку, рівня безпеки, а також ефективності функціонування систем розрахунку та клірингу; забезпечення прозорості та зрозумілості цін на послуги та продукти фондового ринку; іммобілізації та дематеріалізації цінних паперів; полегшення системи взаємодоступу між українським фондовими організаціями та світовими структурами, підвищення свободи вибору учасників фондового ринку

Реалізація Концепції має передбачати досягнення високих показників безпеки випуску, зберігання та трансферу цінних паперів; запровадження основних норм міжнародного Кодексу проведення клірингу та розрахунків; збільшення операційних потужностей для забезпечення всіх відповідних вимог. Варто залучати фізичних осіб для здійснення операцій на фондовому ринку; зменшувати трансакційні витрати; підвищувати рівень капіталізації ринку та доступу на ринок ІСІ.

Державна політика розвитку біржової діяльності реалізовуватиметься за кількома напрямами, які включатимуть підвищення захисту інвесторів, удосконалення системи ліцензування біржової та посередницької діяльності; сприяння розвитку технічної бази проведення торгів, впровадження нових інформаційних технологій; посилення ролі Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку в здійсненні регулювання та пруденційного нагляду, розвиток форм і засад саморегулювання; залучення ІСІ та інвесторів-фізичних осіб до операцій на фондовому ринку; посилення відповідальності за розголошення інсайдерської чи конфіденційної інформації, подолання явища інформаційної асиметрії, запобігання маніпулюванню ринком.

– На досягнення яких основних результатів має бути спрямована Концепція?

– Вважаю, що впровадження Концепції має бути спрямоване на активізацію руху капіталів на території України; захисту прав інвесторів; відповідність міжнародним нормам і стандартам біржової діяльності; підвищення рівня прозорості діяльності учасників біржового ринку; економії витрат; досягнення несуперечливості техніко-технологічної платформи проведення біржової торгівлі платформам інших країн. Передусім, має бути підвищена ефективність державного регулювання та нагляду за біржовою діяльністю; рівень конкурентності та наукової обґрунтованості прийняття управлінських рішень.

– Що потрібно зробити для реалізації Концепції?

– Щоб підвищити захист інтересів інвесторів та удосконалити систему ліцензування біржової та посередницької діяльності, потрібно, насамперед, створити Фонд гарантування вкладів інвесторів та захисту їхніх прав; удосконалити порядок ліцензування діяльності учасників фондового ринку, зокрема брокерів, посередників, інших операторів ринку; розробити інституціональні основи взаємодії державних органів і саморегулівних організацій у напрямі вдосконалення діяльності на біржовому ринку страховиків, підвищити вимоги до джерел формування статутного капіталу. Необхідно також запровадити методику оцінки ділової репутації учасників фондового ринку; удосконалити моніторинг діяльності учасників ринку та посилити контроль за дотриманням ними загальноприйнятих вимог і стандартів діяльності на фондовому ринку та систему пруденційного нагляду і контролю за ризиками в цій сфері; привести у відповідність нормативно-правову базу регулювання діяльності учасників фондового ринку.

Для сприяння розвитку технічної бази проведення торгів, на мою думку, необхідно запровадити систему T2S (TARGET2-Securities) як ІТ-платформу для торгівлі облігаціями та акціями, для інтеграції та гармонізації розрахунків на ринку цінних паперів в Європі; удосконалити комунікативну систему взаємодії між центральним депозитарієм ті іншими депозитаріями, а також реєстраторами, зберігачами та операторами ринку; забезпечити ухвалення норм міжнародного Кодексу проведення клірингу та розрахунків; удосконалити інформаційно-технічне забезпечення on-line режиму проведення торгів.

При цьому обов’язково потрібне законодавче забезпечення обігу різних інструментів фондового ринку. Думаю, що необхідно ухвалити Закон України «Про похідні цінні інструменти»; розробити законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»» в частині впровадження в обіг нових інструментів (зокрема, spin off, strips тощо) та ухвалити його в найближчому часі. Загалом слід забезпечити подальшу адаптацію законодавства України у сфері обігу цінних паперів до законодавства Європейського Союзу та запровадити стимулюючу податкову політику для розвитку ринку деривативів та інших інноваційних інструментів фондового ринку.

Для посилення ролі Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку(НКЦПФР) у здійсненні регулювання та пруденційного нагляду, розвитку форм і засад саморегулювання на фондовому ринку варто передбачити можливість фінансової автономності її діяльності; розробити засади та сприяти підвищенню рівня взаємодії Комісії з іншими регуляторами фінансового ринку, Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів України, міністерствами та відомствами; визначити засади забезпечення конкуренції на фондовому ринку; сприяти концентрації фондового ринку шляхом здійснення операцій ліквідації, злиття та поглинання недієздатних організаторів торгівлі; розробити законопроект і ухвалити Закон України «Про саморегулівні організації на ринку цінних паперів».

Щоб залучити ІСІ та інвесторів-фізичних осіб до операцій на фондовому ринку, потрібно буде запровадити стимулюючу податкову політику для залучення фізичних осіб на фондовий ринок; передбачити умови кредитування фізичних осіб для здійснення операцій на ринку цінних паперів; сприяти розвитку Інтернет-трейдингу, посилити контроль за легітимністю здійснення фондових операцій на цій платформі; запровадити посаду омбудсмена фондового ринку для поліпшення роботи зі зверненнями громадян; визначити вимоги до оприлюднення інформації стосовно діяльності учасників і посередників фондового ринку в електронних і друкованих засобах масової інформації; визначити нові вимоги щодо діяльності ІСІ на фондовому ринку.

Потрібно забезпечити також посилення відповідальності за розголошення інсайдерської чи конфіденційної інформації, вжити заходів щодо подолання явища інформаційної асиметрії, запобігання маніпулюванню ринком. У цьому сегменті слід встановити порядок оприлюднення інформації про результати торгів на організаторах біржової торгівлі; сприяти виконанню норм чинного законодавства та забезпечити приведення у відповідність вимог посилення відповідальності за розголошення інсайдерської інформації відповідно до міжнародних стандартів; розробити державну цільову програму інформування усіх учасників ринку про форми й інструменти маніпулювання ринком.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

11 червня 2012 року






НАВЧАЛЬНІ ПРОЕКТИ АКАДЕМІЇ – ЕФЕКТИВНЕ НАУКОВЕ СУПРОВОДЖЕННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ

Протягом першого півріччя 2012 року в Державній навчально-науковій установі «Академія фінансового управління» здійснюється підготовка, наукове супроводження і забезпечення заходів з наукового супроводження пріоритетних напрямів фінансово-бюджетної політики. Зокрема здійснювалася координація та організація проведення навчання державних службовців центрального апарату Міністерства фінансів України в рамках проекту «Підвищення кваліфікації державних службовців у сфері державних фінансів» (KGS08/UA/4/1), який виконується в рамках надання міжнародної технічної допомоги відповідно до угоди між Міністерством фінансів України та Посольством Королівства Нідерландів в Україні.

Накопичений в Академії досвід проведення навчання на базі інтеграції результатів науково-дослідних робіт у сфері державних фінансів та забезпечення наукового супроводження прийняття управлінських рішень сприяли розгляду корисних та актуальних питань протягом двох пілотних тренінгів, які відбулися за активної участі викладачів з Міністерства фінансів України, Академії фінансового управління, Національної академії державного управління при Президентові України, Державної служби фінансового моніторингу України, Державної служби України з питань захисту персональних даних, Національної академії фінансів та економіки (Нідерланди). Слухачі курсів високо оцінили науково-методичну та навчально-організаційну роботу з реалізації заходів трьох перших етапів Проекту. У подальшому Проект має здійснюватися в напрямі забезпечення постійно-діючих курсів підвищення кваліфікації для державних службовців у сфері державних фінансів.

Разом з тим, на виконання пп. 19, 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1379 «Про затвердження плану заходів на 2012 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», згідно з Положенням про організацію навчання та підвищення кваліфікації працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу суб’єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів України, проведено навчання, а також перевірка організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

До фахового спілкування та проведення обговорень у форматі «круглого столу» для розгляду актуальних питань фінансово-бюджетної політики було залучено викладачів вищих навчальних закладів України, які спільно із науковцями Академії обговорювали питання подальшого проведення економічних реформ в контексті Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Медіа-центр
Академії фінансового управління

21 травня 2012 року






В АКАДЕМІЇ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ВІДБУЛАСЯ НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З НАГОДИ ДНЯ НАУКИ

Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України 17-18 травня 2012 року провела науково-практичну конференцію «Актуальні питання фінансової та бюджетно-податкової політики в контексті реалізації Програми економічних реформ на 2010–2014 роки». Захід присвячений Дню науки – професійному святу працівників науки України, яке щорічно відзначається у третю суботу травня.

До учасників конференції з вітальним словом звернулася президент Академії фінансового управління, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Тетяна Іванівна Єфименко. Вона відкрила пленарне засідання доповіддю про роль фінансової науки в реформуванні економіки України. Про ризики і перспективи розвитку фінансової системи України у 2012 році розповів перший віце-президент Академії фінансового управління, член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Олександр Степанович Власюк.

З міжнародним досвідом формування середньострокової бюджетної політики присутніх ознайомив віце-президент Академії фінансового управління, доктор економічних наук, професор Сергій Леонідович Лондар.

Актуальні проблеми оподаткування в Україні висвітлила заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, професор Алла Михайлівна Соколовська.

Завідувач відділу координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, старший науковий співробітник, заслужений економіст України Олександр Олексійович Любіч проаналізував питання координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики умовах кризи.

Про ІТ-рішення аналізу та прогнозування макропоказників при розробці стратегії соціально-економічного розвитку розповіла завідувач відділу економіко-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, професор Валентина Леонідівна Плескач.

У рамках роботи конференції відбулося чотири секційні засідання, у ході яких провели дискусію з актуальних питань бюджетної політики та державних фінансів. Керівниками секції «Бюджетно-податкова політика в контексті реалізації економічних реформ» виступили Почесний директор Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», кандидат економічних наук, професор, заслужений економіст України Григорій Олександрович П’ятаченко та завідувач відділу державних фінансів Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Василь Павлович Кудряшов.

Секцію «Середньострокове бюджетне планування і прогнозування» очолювали завідувач відділу економіко-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», доктор економічних наук, професор Валентина Леонідівна Плескач та старший науковий співробітник відділу міжнародних фінансів та фінансової безпеки Науково-дослідного фінансового інституту, кандидат економічних наук Василь Йосифович Башко.

Cекцією «Тенденції розвитку бухгалтерського обліку, фінансової звітності, державного контролю та аудиту» керував завідувач відділу методології бухгалтерського обліку Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», кандидат економічних наук, доцент Микола Григорович Гайдай.

Упродовж двох днів роботи на конференції заслухано понад сто виступів співробітників Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Міністерства надзвичайних ситуацій, Державної служби фінансового моніторингу, науковців Академії фінансового управління та їхніх колег з низки профільних вищих навчальних закладів України, зокрема, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Вінницького інституту економіки Тернопільського національного економічного університету, Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі. За підсумком дискусії її учасники ухвалили рекомендації конференції.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

18 травня 2012 року






ЕЛЕКТРОННЕ БЮДЖЕТУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ − ВИКЛИК ЧАСУ


Розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в усі сфери суспільного життя, діяльність органів державної влади (ОДВ) та органів місцевого самоврядування стали одним із пріоритетних напрямів державної політики. Завідувач відділу економічно-математичного моделювання та інформаційно-аналітичного забезпечення фінансово-економічних досліджень ДННУ “Академія фінансового управління”, доктор економічних наук, професор Валентина Леонідівна Плескач розповіла про останні напрацювання у цьому плані.

– Важливим аспектом реформування системи державного управління в Україні є підвищення рівня інформатизації органів держуправління, – підкреслює Валентина Леонідівна. – Одним із кроків у цьому напрямі є ратифікована Верховною Радою України у вересні 2008 р. Угода про реалізацію Проекту модернізації державних фінансів між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Частиною 2 Проекту модернізації державних фінансів передбачено впровадження інтегрованої системи управління державними фінансами (СУДФ). Проект передбачає інтеграцію автоматизованих інформаційних систем Міністерства фінансів, Державної казначейської служби України (ДКСУ) та Державної фінансової інспекції України (ДФІУ) з метою створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління державними фінансами на базі єдиної апаратної і програмної платформи. СУДФ слугуватиме основою для всіх процесів управління державними фінансами та функціонуватиме в поєднанні з системами збору надходжень до бюджету. Внутрішніми користувачами СУДФ будуть Мінфін, ДКСУ та ДФІУ; зовнішніми – галузеві міністерства та інші органи виконавчої влади.

Робота у рамках цієї системи гарантує відповідність бюджету основним пріоритетним завданням державної політики через значнішу інтеграцію процесів в контексті середньострокового бюджетного планування і складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, а також надання повної актуальної інформації, необхідної для обговорення та аналізу бюджету у Верховній Раді, та й у суспільстві загалом. Як перевагу при впровадженні СУДФ можна виділити зменшення на 20 % часу, потрібного для отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень, підвищення прозорості та надійності фінансової звітності в державному секторі завдяки приведенню її у відповідність до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та вимог ЄС, повну інтеграцію та інституціоналізацію середньострокового бюджетного планування.

Передбачається, що співкористувачів системи з безпосереднім он-лайновим доступом до різних модулів буде приблизно 11500 осіб. Очікується, що загальна кількість зовнішніх користувачів системи (розпорядників коштів, місцевих фінуправлінь, органів місцевої влади тощо) буде 50 тис. осіб.

Окрім цього, відбудеться посилення процедур для середньострокового планування видатків, розроблення прогнозу доходу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, управління державним боргом на середньострокову перспективу, поліпшення управління державними грошовими коштами та позиковими коштами міжнародних фінансових організацій. Звітування перед громадськістю у процесі складання, розгляду та затвердження бюджетів, їхнього виконання, контролю та затвердження звітів стане прозорішим, а реформування державного внутрішнього фінансового контролю відбуватиметься відповідно до міжнародних стандартів. Такий підхід приведе до підвищення якості управління фінансовими ресурсами, звітів про виконання державного бюджету.

– Чи можете деталізувати, що собою представляє Система управління державними фінансами?

– СУДФ − це програмний продукт, заснований на web-технологіях, як сукупність спеціалізованого прикладного програмного забезпечення та промислового програмного продукту світового рівня. Він призначений для автоматизації бізнес-процесів формування проекту державного бюджету, внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет», складання розпису державного бюджету, внесення змін до розпису та виконання державного бюджету.

Невідкладним завданням на етапі проектування інформаційної системи має стати розробка інфологічної моделі системи управління державними фінансами, де базовою складовою інформаційної інфраструктури є «каркас» фінансової системи держави на основі новітніх ІКТ (портальне рішення, що забезпечуватиме єдиний інформаційний простір системи державних фінансів із відповідним електронним документообігом та системою нормативно-довідкової інформації).

Іншими цілями СУДФ є посилення прозорості та керованості процесом управління державними фінансами шляхом використання сучасних адаптивних інформаційних технологій, оптимізація автоматизованих процесів управління державним бюджетом країни, поліпшення інформаційної взаємодії учасників бюджетного процесу, забезпечення оперативності та точності отримання фінансової інформації та її завантаження в єдине сховище даних, а також розвиток автоматизації процесів створення аналітичної бюджетної звітності шляхом впровадження інструментальних засобів, орієнтованих на кінцевого користувача, усунення залежності співробітників Мінфіну від ІТ-спеціалістів у частині адаптації системи до змін бюджетного процесу, класифікаторів, аналітичних форм та інших аспектів роботи користувачів.

СУДФ призначена також для забезпечення підтримки всіх фінансових операцій; збору точних, оперативних, повних, достовірних та несуперечливих відомостей про всі фінансові події; забезпечення адекватної звітності; підтримки рішень з політики, що ухвалюються в апараті державного управління та у відомствах. Надійна система інформаційного обміну між підрозділами центральних органів, інших організацій, що мають пряме чи опосередковане відношення до державних фінансів, дасть змогу використовувати сучасні технології для ефективного вертикального обміну інформацією між фінансовими органами всіх рівнів, забезпечення єдиної фінансової політики в країні, моніторингу виконання бюджету, оптимального управління рухом державних фінансових потоків. А прозорість бюджету, відкритість виконання бюджетного процесу, зрозумілість і доступність інформації з питань бюджетно-податкової політики в умовах процесів глобалізації, сприятливого зовнішньополітичного курсу країни здатна значно вплинути на підвищення інвестиційного клімату в Україні, доступу до міжнародних фінансових ринків на сприятливіших умовах.

– Чи є зацікавленість такими проектами в інших країнах?

– Подібний експеримент втілюється у Російській Федерації. Затвердження Концепції створення й розвитку інтегрованої інформаційної системи управління фінансами «Електронний бюджет» РФ реалізується під патронатом Урядової комісії з впровадження ІКТ. Враховуючи міжвідомчий характер питань, участь у цій роботі беруть також Міністерство економічного розвитку, Міністерство зв’язку і масових комунікацій, Міністерство охорони здоров’я й соціального розвитку РФ та інші органи, що входять у систему управління фінансами. Оператором системи визначено Федеральне казначейство РФ.

Концепція базується на світовому досвіді реалізації систем управління фінансами. Світовий банк допоміг розробникам інтегрованої інформаційної системи управління фінансами на основі вивчення найкращого світового досвіду втілити оптимізовану структуру системи управління фінансами на основі інфологічної концептуальної моделі, що використовується в 51-ій країні.

Російська Федерація має намір забезпечити цілковиту прозорість фінансово-господарської діяльності в частині обліку державних фінансових активів і зобов’язань. При цьому, оскільки більшість громадян не замислюється над фінансовою інформацією та не може її інтерпретувати, інформація про обсяг здійснених видатків надається з прив’язкою до досягнутих результатів.

Головним завданням системи “Електронний бюджет” є створення таких інформаційних ресурсів, які нададуть можливість уряду забезпечити ефективне управління державними й суспільними фінансами; експертам у цій сфері – порівнювати ефективність діяльності державних установ і тих організацій, які використовують бюджетні кошти; контролерам і аудиторам – перейти на новий рівень своєї діяльності, визначаючи за допомогою результативних показників (витрат, продуктивності, ефективності, якості); громадянам – отримувати різноманітну адекватну, актуалізовану за структурою й змістом бюджетну інформацію.

Створення інтегрованої інформаційної системи управління суспільними фінансами “Електронний бюджет” передбачає переведення всіх носіїв фінансової інформації в електронний вигляд; повне забезпечення електронного документообігу фінансових даних; організацію умов для ведення бухгалтерського обліку в електронному вигляді для всіх учасників бюджетного процесу з використанням портальних рішень, єдиних реєстрів, класифікаторів і довідників; інтеграцію інформації про фінансові ресурси й цілі на всіх етапах бюджетного процесу − від складання бюджету до надання звітності парламенту.

Функціонально структура системи “Електронний бюджет” охоплюватиме всі предметні сфери управління державними фінансами та включатиме 12 підсистем: ведення реєстрів; бюджетного планування; управління доходами; управління боргом і фінансовими активами; управління грошовими коштами; управління видатками; управління закупівлями; управління нефінансовими активами; управління кадровими ресурсами; обліку та звітності; фінансового контролю; інформаційно-аналітичного забезпечення, а також єдиний портал бюджетної системи Російської Федерації. Вони використовуватимуться у федеральних органах виконавчої влади, державних установах та надаватимуться як сервіс суб’єктам РФ і муніципалітетам.

З метою забезпечення достовірності інформації, оперативності й прозорості діяльності передбачається інформаційна взаємодія системи “Електронний бюджет” із зовнішніми інформаційними системами. Це дасть змогу сформувати інтегроване інформаційне середовище у сфері управління суспільними фінансами.

При створенні та розвитку системи “Електронний бюджет” пропонується орієнтуватися на використання результатів інформатизації, досягнутих органами державної влади й місцевого самоврядування, а також виключити дублювання прикладних та інфраструктурних рішень, які реалізовані в рамках уведених у промислову експлуатацію систем і елементів електронного уряду.

Концепція створення й розвитку системи “Електронний бюджет” передбачає п’ятирічний термін реалізації. На сьогодні урядовою комісією з упровадження інформаційних технологій у діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування схвалено загальний план робіт до 2015 р. та деталізований план першого етапу (2011–2012 рр.). На цьому етапі буде сформовано структуру управління, розроблено основні вимоги до системи, проведено комплексне проектування, а також розроблено й передано в дослідну експлуатацію шість підсистем: ведення реєстрів, обліку і звітності, управління закупівлями, кадровими ресурсами, нефінансовими активами та інформаційно-аналітична підсистема. Ще за трьома підсистемами (бюджетного планування, управління видатками й грошовими коштами) передбачено здійснити проектування, потім буде введено в експлуатацію єдиний портал бюджетної системи Російської Федерації.

На другому етапі (в 2013 р.) підсистеми першої черги будуть передані в промислову експлуатацію на рівні пілотних органів державної влади РФ і низки регіональних суб’єктів. Упровадження системи “Електронний бюджет” у федеральних органах виконавчої влади проходитиме за окремим графіком. Із 2014 р. планується передача в промислову експлуатацію підсистем бюджетного планування, управління видатками й грошовими коштами, а з 2015 р. − підсистем управління доходами, боргом, фінансовими активами та фінансового контролю.

За підсумками впровадження системи “Електронний бюджет” Міністерство фінансів РФ сподівається досягти таких результатів:

− вийти на інтегральний показник прозорості інформації про державні фінанси (Open Budget Index) щонайменше 70 балів;

− довести частку документообігу у фінансово-господарській діяльності федеральних організацій сектору державного управління як мінімум до 70 %;

− зменшити час обробки фінансової й управлінської документації федеральних організацій сектору держуправління на 30 %;

− скоротити терміни формування всіх видів фінансової й управлінської звітності федеральних організацій сектору держуправління в 1,5 раза;

− довести частку інформації, що розміщується на єдиному порталі бюджетної системи РФ (www.budget.gov.ru) в режимі реального часу, до 100 %;

- забезпечити можливість доступу до роботи в системі “Електронний бюджет”.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

10 травня 2012 року





 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23
©2003