МЕДІА-ЦЕНТР 
 
НОВИНИ 
 
АНОНСИ 
 
СТРУКТУРА АКАДЕМІЇ 
КЕРІВНИЦТВО::
ВЧЕНА РАДА::
ВІДДІЛИ::
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ::
ЦЕНТР НАУКОВИХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ::
ЦЕНТР РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ::
 
НАУКА 
Пріорітетні напрями наукових досліджень::
Наукова фінансово-економічна експертиза та впровадження результатів наукових досліджень::
АСПIРАНТУРА ТА ДОКТОРАНТУРА::
 
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА ДИСТАНЦІЙНА СИСТЕМИ 
 
ВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ 
ЖУРНАЛ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ»::
ЗБIРНИК «НАУКОВI ПРАЦI НДФI»::
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ::
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ::
 
ІНФОРМАЦІЯ 
Історія Академії::
 
КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ 
 
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ 
 
ICGFM Organizational Membership 
 
 
 
 
 
 Вiдвiдувачiв:  2911532
 
 
   

ПРОЕКТИ НАКАЗІВ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ ДООПРАЦЮЮТЬ СПІЛЬНО З НАУКОВЦЯМИ

Фахівці Академії фінансового управління взяли участь у круглому столі з питань обговорення проектів наказів Міністерства фінансів України, що стосуються фінансової звітності підприємств. Захід відбувся 20 березня 2013 року в Українському союзі промисловців і підприємців і зібрав для дискусії представників ділових кіл, органів державної влади, керівників та головних бухгалтерів підприємств різних форм власності, науковців.

Начальник управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України Олег Канцуров представив документи, розроблені як додаток до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку задля приведення фінансової звітності вітчизняних підприємств до міжнародної практики. Це проекти наказів «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємств», «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Консолідована фінансова звітність» та «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку».

Заступник директора науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління, доктор економічних наук, професор Людмила Ловінська роз’яснила присутнім суть окремих положень запропонованих проектів документів. При цьому вона висловила переконання, що за допомогою нормативно-правової бази бухгалтерського обліку не можна виправити прогалини у законодавстві, яке регулює господарську діяльність в Україні.

Голова Комісії УСПП з питань економічної політики Юлія Дроговоз запропонувала переглянути норми чинних положень стандартів бухгалтерського обліку в тій частині, що стосуються визначення та обліку фінансових інструментів й оборотних активів. Водночас від імені УСПП вона висловила вдячність Міністерству фінансів України, науковим колам за діалог з бізнесом, можливість спільно обговорити важливі для бухгалтерської спільноти документи та зробити відповідні висновки. «Сподіваємося на продовження такої ж конструктивної співпраці й надалі», – додала вона.

Учасники круглого столу детально проаналізували кожен з документів, виокремивши питання, які стосувалися неоднозначних трактувань деяких моментів, нечіткого визначення. Підтримавши документи в цілому, зауваження та пропозиції вирішили упорядкувати та відобразити у підсумковому документі, який підготують за результатами обговорення.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

21 березня 2013 року






АУДИТОРИ ОБГОВОРИЛИ ЗМІНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕЛІКУ ПОДАТКОВИХ РІЗНИЦЬ

В Академії фінансового управління 14 березня 2013 року відбувся круглий стіл з обговорення проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення переліку податкових різниць» та Концепції змін до положень ІІІ-го розділу Податкового кодексу. До участі в ньому запросили представників провідних вітчизняних та іноземних аудиторських компаній, Спілки аудиторів України, спеціалістів Міністерства фінансів України, науковців.

Звертаючись з вітальним словом до учасників круглого столу, керівник групи розробників законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення переліку податкових різниць», заступник директора НДФІ з наукової роботи Академії фінансового управління, доктор економічних наук, професор Людмила Ловінська наголосила на важливості обговорення законопроекту в колі аудиторів. Вона нагадала, що в 2010 році, коли велася робота над ІІІ розділом Податкового кодексу України, багато опонентів говорили про те, щоб залишити валові доходи і витрати, і нічого не змінювати в цій сфері.

Тоді потрібно було доводити, що правила бухгалтерського обліку варто покласти в основу податкового законодавства. Нині, наголосила вона, такої дискусії немає, оскільки всі розуміють, що запропоновані зміни – це великий крок у сфері реформування податкового законодавства, який базується на кращій світовій практиці. «Ми сьогодні повинні знайти кращий варіант, як, користуючись методологією бух обліку, оптимально визначити об’єкт оподаткування прибутку», – резюмувала Людмила Ловінська.

Віце-президент Спілки аудиторів України Михайло Крапивко схвально розцінив перехід на обчислення податку від бази фінансової звітності. Він наголосив, що це корисно з точки зору гармонізації бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності, і висловив переконання, що така конструкція може допомогти повернути важливість правильного ведення бухобліку і головне – дотримання стандартів. Проте, на його погляд, при впровадженні нового законодавства виникає низка питань. Наприклад, чи потрібно, щоб фінансова звітність, на підставі якої визначається розмір податків, була перевірена аудитом, чи достатньо структурований закон, чи детально пропрацьовано питання термінології. «Я розумію, що закон спочатку писався не для бухгалтерів, а для менеджерів, але якщо ми переходимо на бухгалтерські принципи, то можна все-таки спробувати використовувати професійну мову», – зауважив Михайло Крапивко.

Підтримуючи дискусію, директор аудиторської фірми «Ів Інтербіланц Аудит» Михайло Кондратьєв висловив думку, що згаданий законопроект, скоріше написаний не для менеджерів, а для держави, оскільки він спрямований винятково на збільшення бази оподаткування, що відповідно зменшує втрати бюджету. Закон заміщає методичні рекомендації Міністерства фінансів України щодо застосування податкових різниць, що залишилися на рівні проекту. Він запропонував залишити законодавство таким, яким воно нині є, оскільки, на його думку, воно є достатньо ліберальним, клієнтоорієнтованим і набагато більш бізнес-орієнтованим, ніж в ЄС. «Проблема не в законі, а в адмініструванні», – підсумував Михайло Кондратьєв.

Член Ради ВПГО «Спілка аудиторів України» Тетяна Зацерковна звернула увагу присутніх, що відповідно до положень Податкового кодексу України нові правила починаються з 2013-го року. Проте, на її думку, законопроект, який регулює це питання, «настільки сирий», що вона непокоїться, що до кінця першого кварталу це буде неякісний документ. У цьому випадку вона запропонувала відтермінувати звітність за новим порядком для того, щоб підготувати «якісно новий» документ, за яким би працювали у майбутньому. Вона також поставила питання про те, чи потрібно проводити аудит всієї фінансової звітності. «Якщо так, то тоді ми повинні розуміти, що аудит – це не суцільна перевірка. Наскільки буде відповідальність аудитора за ту фінансову звітність, а якщо потім державні чиновники поставлять солідарну відповідальність аудитора та суб'єкта господарювання за ці показники?» – зауважила Тетяна Зацерковна.

Директор аудиторської фірми «Блискор» Тетяна Шпаковська як аудитор з 20-літнім стажем, висловила готовність увійти в групу з доопрацювання законопроекту, оскільки бачить у ньому деякі недолугі моменти. Вона, зокрема, звернула увагу на податкові різниці за окремими операціями, підкреслила, що дуже багато положень перетягнені зі старого закону. Її колега, директор аудиторської фірми «Аудит-АСК» Олександр Кузуб закликав аудиторську спільноту «говорити однією професійною мовою». «Давайте слово «податкові різниці» розуміти однаково, хоча б за стандартами. Тим більше, що тут все вже згадували міжнародні стандарти. За міжнародними стандартами податкові різниці – різниці між оцінкою за стандартами обліку мінус оцінка за податковим законодавством. І міжнародний стандарт 12-ий, і наш ПСБО 17-ий, вимагають і допускають балансовий метод обліку. Тоді чому б нам в податковому законодавстві не застосовувати підхід, який закладений в самих стандартах?», – запитав він, додавши, що у даному викладі положень документа бухгалтер-професіонал не може зрозуміти, що це не ті бухгалтерські різниці, а введення поняття тимчасових різниць збиває з системи координат. додав, «ідея використовувати прибуток до оподаткування підвищить рейтинг використання бухгалтерського обліку, його ефективність та популяризацію».

Директор з контролю якості аудиторської фірми «УПК-Аудит ЛТД» Олександр Медведєв звернув увагу на складну термінологію документа та підтримав ідею коригування фінансового результату на податкові різниці. Зауважив, що Концепцію змін до положень ІІІ-го розділу Податкового кодексу України щодо визначення переліку податкових різниць потрібно було обговорювати раніше, а зараз слушним є обговорення самого документу проекту Закону. Його позицію підтримала Наталія Василенко з Української асоціації сертифікованих бухгалтерів і аудиторів, яка також звернула увагу на важкість викладу тексту законопроекту та неоднозначність трактування окремих його статей. Вона запропонувала у деяких випадках спростити формулювання.

Віце-президент Ради незалежних бухгалтерів і аудиторів Олександр Малишкін запропонував провести більш відкрите обговорення цього питання серед бухгалтерської спільноти, хоча б серед професійних бухгалтерських організацій, і почути думку тих, кому доведеться працювати саме з цим механізмом. Він підкреслив, що є й прихильники, і противники такого механізму, а сам зайняв позицію, що потрібно дати вибір платнику податку право обирати, яким способом він обраховує декларацію .

Підсумовуючи результати засідання, Людмила Ловінська пояснила, що закон написаний не для бухгалтерів, а для всіх платників податків, а робота над законопроектом щодо внесення змін до положень ІІІ-го розділу Податкового кодексу України здійснюється у відповідності до Програми Президента України. Вона запропонувала охочим попрацювати над законопроектом в складі робочої групи з тим, щоб удосконалити та чіткіше виписати окремі його положення.

Учасники круглого столу ухвалили резолюцію, до якої увійшли конкретні пропозиції, обговорені в ході засідання. Зокрема, підтримана пропозиція щодо ідеї визначення об’єкта оподаткування з податку на прибуток через коригування фінансового результату на податкові постійні та тимчасові різниці, щодо удосконалення структури проекту закону з формуванням розділів про загальні підходи, галузеві особливості оподаткування та оподаткування операцій особливого типу. Запропоновано також доопрацювати термінологію, використану в законопроекті, з метою її уніфікації зі стандартами бухгалтерського обліку та нормативно-правовим полем з забезпечення господарської діяльності в Україні.

Підтримана пропозиція про запровадження змін щодо визначення об’єкта оподаткування з податку на прибуток через коригування фінансового результату на податкові постійні та тимчасові різниці, яке слід здійснювати з дотриманням чинних положень Податкового Кодексу України, зокрема, «…зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила…».

Медіа-центр
Академії фінансового управління

18 березня 2013 року






ЗАКОНОПРОЕКТ З ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВИХ РІЗНИЦЬ ДОПОВНЕНИЙ ПРОПОЗИЦІЯМИ ПОДАТКОВИХ КОНСУЛЬТАНТІВ


Круглий стіл на тему «Нові підходи до розрахунку об’єкту оподаткування податком на прибуток за даними бухгалтерського обліку з розрахунком податкових різниць» за участю фахівців Академії фінансового управління відбувся 13 березня 2013 року. Організатором заходу виступило Всеукраїнське громадське об’єднання «Спілка податкових консультантів України». У роботі круглого столу взяли участь фахівці Міністерства фінансів України, ДПС України, Федерації роботодавців України, всеукраїнських професійних громадських об’єднань, науковці та практикуючі бухгалтери.

Заступник директора науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління, доктор економічних наук, професор Людмила Ловінська наголосила, що необхідність проведення такого заходу обумовлена обговоренням в експертному середовищі проекту змін до положень ІІІ розділу «Податок на прибуток підприємств» Податкового Кодексу України на основі нової концепції визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток за даними фінансової звітності підприємств з розрахунком податкових різниць. Як керівник групи розробників проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення переліку податкових різниць» вона ознайомила присутніх з новаціями, викладеними у документі, й запропонувала долучитися до обговорення.

За результатами проведення відкритої дискусії учасники круглого столу ухвалили підсумковий документ. У ньому, зокрема, йдеться про те, що розробка проекту змін до ІІІ розділу ПКУ на основі запропонованої для обговорення концепції відповідає положенням, які були закріплені в резолюціях науково-практичних семінарів «Податкові різниці: економічний зміст, методика визначення», що відбулися за участю широких кіл представників бізнесу у 2012 році в Луцьку, Києві та Полтаві.

Присутні запропонували продовжити доопрацювання законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення переліку податкових різниць» та Концепції змін до положень ІІІ-го розділу Податкового кодексу. У числі зауважень та пропозицій – доповнити перелік податкових різниць, які зменшують або збільшують прибуток до оподаткування за фінансовою звітністю підприємств, різницями, що є притаманними фінансової звітності, складеної за МСФЗ, передбачити технічну можливість використання нових підходів до визначення оподатковуваного прибутку для платників податку на прибуток, таких, як оператори спільної діяльності без створення юридичної особи, управителі майна, відокремлені підрозділи юридичних осіб, та інші.

Разом із розробкою нових підходів до визначення оподатковуваного прибутку запропоновано провести уточнення чинних норм Податкового кодексу України з метою усунення протиріч. Учасники круглого столу також висловили пропозицію щодо створення робочої групи з доопрацювання законопроекту, з залученням до її складу представників Міністерства фінансів та Міністерства доходів і зборів, а також фахівців від професійної спільноти та від бізнесу.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

15 березня 2013 року






ПРОЕКТ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВИХ РІЗНИЦЬ ОБГОВОРЕНО З БІЗНЕС-КОЛАМИ

Фахівці Академії фінансового управління спільно зі спеціалістами Міністерства фінансів України та активістами Українського союзу промисловців і підприємців 12 березня 2013 року взяли участь у круглому столі з обговорення проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення переліку податкових різниць» та Концепції змін до положень ІІІ-го розділу Податкового кодексу. Учасниками дискусії стали майже 70 представників комерційних структур, бізнес-асоціацій, органів державної влади, міністерств та відомств, наукових установ.

Вітаючи учасників круглого стола, віце-президент УСПП Сергій Прохоров підкреслив, що найважливішим моментом зустрічі вважає те, що бізнес може висловити владі свою позицію. Він схвально розцінив ініціативу Міністерства фінансів, яке висловило готовність до діалогу з підприємницьким середовищем. «Ми повинні сформувати єдину позицію, тому бізнес має внести свої виважені та продумані пропозиції й обґрунтувати їх», – резюмував Сергій Прохоров, пообіцявши, що для врахування конструктивних міркувань, їх буде зібрано та узагальнено, щоб у майбутньому на регуляторному рівні створювати сприятливі умови діяльності для бізнесу.

Керівник групи розробників законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення переліку податкових різниць», заступник директора Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління, доктор економічних наук Людмила Ловінська уточнила, що така модель щодо визначення податку на прибуток та переліку податкових різниць фактично була виписана у 2010 році, коли розробляли ІІІ розділ Податкового кодексу, але не сприйнята на той час. Вона ознайомила присутніх зі світовою практикою та підходами до визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток з використанням показників фінансової звітності.

Заступник директора НДФІ розповіла про два варіанти корегування прибутку за фінансовою звітністю, які існують у світі, підкресливши, що вона особисто є симпатиком обох варіантів. Однак, виходячи з тези, що ми в Україну маємо запозичити краще, а не гірше, вона переконана, що доцільнішим буде запровадження моделі, коли об’єкт оподаткування визначається через корегування фінансового результату на податкові різниці за доходами і витратами. Оскільки в Україні платниками податку на прибуток є не тільки корпорації, для яких у світі при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток ширше застосовується корегування фінансового прибутку на оремо визначені доходи та витрати, а й малий і середній бізнес, то обрали методологію податкових різниць, яка є більш привабливою через простіше адміністрування та більш дешевий варіант визначення податку.

Людмила Ловінська повідомила, що Академія фінансового управління упродовж попереднього року провела серію семінарів по Україні з обговорення механізму податкових різниць та апробацію зазначеного механізму на великих підприємствах. Виявилося, що для кожного конкретного підприємства максимальна кількість податкових різниць буде 4 або 6 із загальної кількості усіх можливих. Серед завдань, які були поставлені перед колективом розробників законопроекту, вона назвала збереження фіскальної складової, щоб не зменшилися доходи бюджету та збереглися ті домовленості, які існують на нинішній день між владою і бізнесом. На її переконання, переважна більшість податкових різниць – це якраз результат домовленості влади і бізнесу.

Менеджер аудиторської компанії BDO LLC Сергій Рогозний подякував розробникам проекту, підкресливши, що пророблена велика робота. Це позитивний поступ щодо оподаткування окремих сфер діяльності та операцій. Проте, як і кожна робота, законопроект потребує корегування. Він запропонував внести зміни до конкретних статей проекту з тим, щоб поліпшити його. Його позицію підтримав Віталій Шеремета з компанії «Делойт енд туш юск», зазначивши, що він, як фахівець, вважає ідею запровадження податкових різниць хорошою. Він звернув увагу присутніх на те, що потрібно також визначитися, за яким стандартом працювати, щоб не було варіацій. «Нині в нас нема податкової консолідації, і це породжує перетікання фінансових ресурсів для цілей оптимізації податкових виплат. Тому, на мій погляд, перед ухваленням цього законопроекту потрібно ухвалити норми про податкову консолідацію», – підкреслив він і запропонував для доопрацювання законопроекту зібрати робочу групу, до якої б увійшли як представники бізнес-середовища, так і органів державної влади, зокрема, Міністерства фінансів.

Ректор Міжнародної академії фінансів та інвестицій Ігор Подолєв загалом позитивно оцінив законопроект, назвавши роботу дуже корисною і такою, що вселяє впевненість. «Ми хочемо не зруйнувати державну систему взаємовідносин з бізнесом, а зробити її більш стимулюючою», – підкреслив виступаючий. Ігор Подолєв також звернув увагу на необхідність розробки структури реалізації цього закону і створення для цієї мети «компанії однодумців», оскільки на шляху впровадження документу завжди є підзаконні акти, які можуть ненавмисно спотворити суть документа. Він також виступив за розробку чіткого визначення постійних і тимчасових податкових різниць, щоб максимально можливо виключити подвійне трактування цих термінів.

Голова Комісії УСПП з питань економічної політики Юлія Дроговоз висловила побажання підприємців відтермінувати норми чинної редакції Податкового кодексу України щодо складання звітності за податковими різницями, якщо цього року не буде ухвалено запропонованого законопроекту. Вона висловила велику вдячність за те, що проект обговорюється з підприємцями і вони можуть підключитися до дискусію, щоб висловити свою позицію.

Підсумовуючи дискусію, Людмила Ловінська підкреслила, що дуже рада, що нині ідея наближення податкового законодавства до методологічних засад бухгалтерського обліку нарешті перемогла. Вона звернула увагу на ще один аспект у роботі над законопроектом, зокрема, те, що зміни в Податковому кодексі України тягнуть за собою зміни в іншому законодавстві. Наприклад, потребує суттєвого доопрацювання закон про бухгалтерський облік, про аудиторську діяльність, переклад українською мовою Міжнародних стандартів фінансової звітності та відповідні підзаконні акти.

Учасники круглого стола дійшли згоди, що проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення переліку податкових різниць» потребує доопрацювання. Вони запропонували створити робочу групу, яка б систематизувала пропозиції бізнес-середовища і врахувала їх у подальшій роботі над документом.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

14 березня 2013 року






ДОРОГІ КОЛЕГИ-ЖІНКИ!
ПРИЙМІТЬ ЩИРІ ВІТАННЯ З МІЖНАРОДНИМ ЖІНОЧИМ ДНЕМ – 8 БЕРЕЗНЯ



Ви вносите неоціненний вклад у соціально-економічний розвиток нашої держави, працюючи в царині фінансово-економічної науки, але залишаєтеся втіленням турботи, справедливості, милосердя, уособленням тепла, сімейного затишку, жіночої чарівності.

Високо цінуючи вашу працелюбність, доброту, чуйність, щедрість душ, у цей святковий день від усього серця зичу вам здійснення найзаповітніших мрій, удачі в усіх починаннях.

Нехай ваші душі зігріються теплим весняним сонцем, а подарунком стануть лагідні посмішки рідних та близьких.

Добра й здоров’я вам на багато літ, щастя, любові, благополуччя!

Президент Академії фінансового управління
Тетяна Єфименко


Медіа-центр
Академії фінансового управління

6 березня 2013 року






РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД ЗА АУДИТОРАМИ ЯК СУБ’ЄКТАМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

Механізм застосування фінансового моніторингу як складової системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму всіма визначеними законодавством України суб’єктами фінансового моніторингу не є досконалим і потребує відпрацювання нових підходів до розв’язання проблем, що існують у даній сфері. Не стало винятком у цьому питанні законодавство про аудиторську діяльність. Про те, хто має здійснювати регулювання та нагляд за аудиторами як суб’єктами фінансового моніторингу розмірковує завідувач відділу державного фінансового контролю ДННУ «Академія фінансового управління», кандидат економічних наук Ірина Чумакова:

– Важливим аспектом ефективності заходів із протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму є постійне вдосконалення державного контролю за фінансовими операціями. Світові та вітчизняні наукові дослідження свідчать, що найефективнішим заходом із мінімізації та реальної протидії організованій злочинності й корупції є запровадження дієвого фінансового моніторингу, як форми такого контролю. Інформація про факти відмивання грошей до правоохоронних органів надходить у більшості випадків від установ, на які покладено виконання функцій фінансового моніторингу та виявлення сумнівних фінансових операцій.

– Але ж завдання щодо протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, постає не лише перед підрозділами фінансової розвідки та правоохоронними органами, а й перед усіма іншими професіоналами, яких можуть залучати до здійснення операцій з відмивання «брудних» грошей…

– Саме так. Співпраця з підрозділами фінансової розвідки відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28.11.2002 № 249-IV (в редакції від 18.05.2010 № 2258-VI) (далі – Закон № 249-IV), аудиторів і аудиторських фірм, які безпосередньо не пов’язані з фінансовими операціями, потребує відпрацювання на державному рівні ефективних моделей взаємодії аудиторів як спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) та Міністерства фінансів України, що здійснює стосовно цих суб’єктів державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Включення аудиторів (аудиторських фірм) до складу СПФМ і надання Міністерству фінансів України зазначених повноважень викликало необхідність уточнення окремих положень законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють аудиторську діяльність в Україні. Адже, відповідно до п. 62 ст. 4 Положення про Міністерство фінансів, Мінфін, як орган нагляду за аудиторами та аудиторськими фірмами при виконанні ними обов’язків СПФМ, має забезпечувати надання їм методологічної, методичної та іншої допомоги, а також вимагати від цих суб'єктів дотримання норм законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання і протидії тіньовим операціям і легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Однією з таких вимог є здійснення аудиторами своїх обов’язків згідно з Законом № 249-IV: стати на облік як СПФМ у спеціально уповноваженому органі з питань фінансового моніторингу – Державній службі фінансового моніторингу України (далі – ДСФМ) та виконувати низку дій, визначених для них нормами Закону № 249-ІV (рис.1).

Рис. 1. Обов’язки аудиторів та аудиторських фірм як спеціально визначених СПФМ

Проте, за неофіційними даними (табл. 1) на облік в ДСФМУ впродовж 2010-2012 років стало лише 10 аудиторів і 47 аудиторських фірм або 3,4 % від загальної кількості суб’єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих станом на 26.12.2012 року. Наведені у табл. 1 дані дисонують загалом із ситуацією стосовно постановки на облік по групах інших, спеціально визначених за Законом № 249-IV СПФМ.

Так, загальна кількість СПФМ, що стали на облік у ДСФМУ впродовж 11 місяців 2012 року, у порівнянні з 2010 роком збільшилася на 5030 суб’єктів, що відповідає 22,18 % кількості СПФМ, які стали на облік у 2010 році. Крім того, тенденцію до зростання має статистика повідомлень, наданих ДСФМУ групами СПФМ, зокрема такими небанківськими фінансовими організаціями, як страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, управителі фондами фінансування будівництва.

Ситуація, що склалася, свідчить про небажання аудиторів та аудиторських фірм ставати на облік у ДСФМУ та виконувати обов’язки СПФМ. Це здебільшого пояснюється наявністю достатньої кількості нерозв’язаних проблем, які потребують поглибленого дослідження і вирішення з боку регуляторів, уряду та держави.

Таблиця 1. Дані про СПФМ, що стали на облік у ДСФМУ протягом 2010–2012 рр.

Однією з проблем є неузгодженість норм антилегалізаційного законодавства України з профільним законодавством і, перш за все, Закону № 249-IV із Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3152-XII (в редакції Закону № 140-V від 14.09.2006 (із змінами)) (далі – Закон № 3152-XII). Іншим проблемним питанням є необхідність удосконалення, визначеного у законодавстві, порядку здійснення вітчизняними СПФМ ідентифікації клієнтів, які проводять фінансові операції, та вивчення їхньої фінансової діяльності.

– А як вирішуються ці питання в інших країнах?

– Порівнюючи ситуацію, що склалася в Україні з постановкою на облік аудиторів (аудиторських фірм), із досвідом інших країн, ми бачимо, що вітчизняна практика участі аудиторів (аудиторських фірм) у системі протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, не відповідає загальним світовим тенденціям.

Згідно з Рекомендаціями FАТF 2012 року (розділ F «Повноваження та обов’язки компетентних органів та інші інституційні заходи» підрозділ «Регулювання та нагляд», рекомендація 28 «Регулювання та нагляд за визначеними нефінансовими установами та професіями (ВНУП)», країни повинні забезпечити, щоб інші категорії ВНУП були об’єктом ефективної системи моніторингу та забезпечити їхню відповідність вимогам у галузі протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Це може здійснюватися (а) наглядовим органом або (б) відповідним саморегулювальним органом, якщо така організація може гарантувати, що її члени виконують свої зобов’язання щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму.

У деяких країнах СНД останній зі вказаних підходів обраний як базовий для побудови моделі взаємодії всіх учасників системи фінансового моніторингу та узгодженості антилегалізаційного законодавства з професійним. Так, у Російській Федерації до повноважень Міністерства фінансів належить виконання функцій з регулювання діяльності аудиторів (аудиторських фірм) під час виконання ними обов’язків суб’єктів фінансового моніторингу. Міністерством встановлено вимоги щодо перевірки знань у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму при складанні кваліфікаційних іспитів на отримання кваліфікаційного атестата аудитора.

Функції нагляду виконують саморегулювальні організації (далі – СРО), які внесено Міністерством фінансів РФ до реєстру відповідних організацій (наприклад, Аудиторська Палата Росії (далі – АПР), Російська Колегія аудиторів тощо). СРО аудиторів, ураховуючи положення Федерального закону РФ «Про аудиторську діяльність» (далі – Закон РФ № 115-ФЗ), мають право встановлювати додаткові вимоги до своїх членів з метою забезпечення їхньої відповідальності при здійсненні аудиторської діяльності, й перевіряти виконання цих вимог.

АПР розробляє програми перевірки якості аудиторської діяльності й дотримання професійної етики, норм Закону РФ № 115-ФЗ. Крім того, до наглядових функцій АПР та інших СРО аудиторів у Росії належить затвердження програм підвищення кваліфікації аудиторів та здійснення контролю за обов’язковим щорічним навчанням за цими програмами на курсах в установах освіти та навчально-методичних центрах, акредитованих у СРО. Як свідчать дані щорічних звітів АПР, програма підвищення кваліфікації «Дотримання вимог Федерального закону «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» є однією із найбільш затребуваних в Росії. АПР здійснює нагляд за дотриманням своїми членами антилегалізаційного законодавства і може накладати на них дисциплінарні стягнення у випадках його порушення.

У країнах ЄС також передбачено застосування дисциплінарних й адміністративних санкцій за недотримання норм національного антилегалізаційного законодавства. Проте накладення цих стягнень на аудиторів здійснюється різними органами, залежно від того, хто саме виконує наглядові чи контрольні функції. Так, в Австрії, Бельгії, Великій Британії, Італії, Латвії, Литві, Люксембурзі, Румунії, Словаччині, Словенії, Угорщині, Чеській Республіці та Швейцарії наглядовими органами є національні інститути професійних бухгалтерів, аудиторів, податкових консультантів, які застосовують до аудиторів дисциплінарні стягнення. В деяких країнах (зокрема, у Бельгії, Чеській Республіці, Кіпрі, Угорщині, Румунії та Словенії), ці інститути можуть додатково накладати й адміністративні стягнення, а також доводити справу до кримінального суду (у Чеській Республіці).

У випадку, якщо контролюючий орган є відмінний від національних професійних інститутів, він може самостійно застосовувати адміністративні стягнення (наприклад, в Австрії, Німеччині, Іспанії, Фінляндії, Італії, Латвії, Люксембурзі, Мальті, Нідерландах, Польщі, Румунії, Словенії, Словаччині, Швейцарії та Норвегії) і додатково доводити справу до кримінального суду (зокрема, в Іспанії, Фінляндії, Італії, Латвії, Люксембурзі, Мальті, Нідерландах, Польщі, Румунії та Норвегії). Крім того, до аудиторів можуть застосовуватися і дисциплінарні стягнення.

– Як ця система побудована в Україні?

– Порядок дисциплінарних і адміністративних стягнень до аудиторів за недотримання норм законодавства про боротьбу з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, згідно з європейським досвідом, відрізняється від ухваленого в Україні. Положеннями Закону № 249-ІV ці повноваження надано Міністерству фінансів України. Крім того, відповідно до пункту 5 статті 23 Закону № 249-ІV Мінфін, як суб’єкт державного фінансового моніторингу, «може обмежити, тимчасово припинити дію чи анулювати ліцензію або інший спеціальний дозвіл на право провадження певних видів діяльності у порядку, встановленому законом».

Однак у разі порушення аудитором (аудиторською фірмою) вимог Закону № 249-ІV, Міністерство фінансів не має повноважень, зокрема стосовно обмеження чи тимчасово припинення дії або анулювання сертифікату аудитора чи виключення аудитора (аудиторської фірми) з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, який ведеться Аудиторською палатою України (далі – АПУ). Адже, згідно з вимогами статті 22 Закону № 3152-XII порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) таких та інших стягнень є компетенцією винятково АПУ.

З метою уникнення цих та інших суперечливих ситуацій, які можуть виникнути на практиці у зв’язку з виконанням аудиторами (аудиторськими фірмами) не зовсім властивих для них функцій спеціально визначених СПФМ, потрібно врегулювати чинні нормативно-правові акти з аудиторської діяльності, насамперед Закон № 3152-XII, з нормами антилегалізаційного законодавства України. Це стосується, перш за все, розширення кола обов’язків аудиторів (аудиторських фірм) шляхом включення до Закону № 3152-XII положень щодо вимоги належного виконання ними обов’язків СПФМ, а також зазначення у законі, що надання аудиторами (аудиторськими фірмами) інформації ДСФМУ не є порушенням принципу конфіденційності.

– Які регуляторні органи мають опікуватися гармонізацією законодавства у цій сфері?

– Безсумнівно, ключову роль у приведенні у відповідність до вимог міжнародних стандартів нормативно-правового забезпечення діяльності аудиторів (аудиторських фірм) як СПФМ в Україні має відігравати Мінфін як суб’єкт державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо аудиторів і аудиторських фірм. Але, виходячи з кращого світового досвіду, до цього процесу повинна долучитися й АПУ, яка як орган регулювання і нагляду у сфері аудиторської діяльності також має надавати методологічну допомогу аудиторам та аудиторським фірмам у питаннях виконання ними обов’язків СПФМ.

На даний момент в Україні відсутня законодавча база, яка б регулювала діяльність СРО. Проекти Закону про саморегулювальні організації знаходяться на розгляді у Верховній Раді України і рішення по них поки не прийняте. Але, незважаючи на це, АПУ, згідно зі статтею 14 Закону № 3152-XII, здійснює до аудиторів (аудиторських фірм) регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV та з дотриманням принципів державної регуляторної політики, визначених статтею 4 цього закону.

Отже, АПУ, як регулятор у сфері аудиторської діяльності, має брати участь у регулюванні спірних питань застосування норм Закону № 249-ІV щодо аудиторів (аудиторських фірм) як СПФМ. З метою чіткого розподілу меж відповідальності Мінфіну та АПУ щодо державного регулювання і нагляду за діяльністю аудиторів (аудиторських фірм) як СПФМ, потрібно розподілити між ними ці функції. Для цього слід внести необхідні зміни до Закону № 249-ІV та профільного законодавства про аудиторську діяльність, а також укласти у подальшому угоду про співробітництво і взаємодію між Мінфіном і АПУ.

– Окрім запропонованих змін, мабуть, варто переглянути деякі положення нормативних актів, які регламентують аудиторську діяльність?

У контексті надання методологічної допомоги аудиторам та аудиторським фірмам у питаннях виконання ними обов’язків СПФМ АПУ має:

- внести зміни до порядку сертифікації та щорічного підвищення кваліфікації аудиторів з метою урахування вимог Закону № 249-ІV під час підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів, які мають отримати додаткові знання і навички у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- удосконалити порядок проведення зовнішнього контролю якості аудиторських послуг і Програму перевірки системи контролю якості питань щодо дотримання суб’єктами аудиторської діяльності норм Закону № 249-ІV, для виявлення суб’єктів, що мають недоліки у системі контролю якості, до яких у подальшому застосовуватимуться дисциплінарні стягнення з боку АПУ і позапланові контрольні заходи з боку Мінфіну;

- встановити вимоги щодо інформації, яку потрібно регулярно доводити до Міністерства фінансів про результати проведених АПУ перевірок зовнішнього контролю якості аудиторських послуг для використання цих результатів під час формування Мінфіном планів перевірок (на основі розподілу суб’єктів аудиторської діяльності за зонами ризику). Це дасть змогу оптимізувати кількість проведених Мінфіном перевірок аудиторів (аудиторських фірм) як СПФМ та підвищити їх результативність.

Якщо зазначені пропозиції будуть реалізовані, це дасть змогу забезпечити урегулювання норм чинного антилегалізаційного законодавства і Закону № 3152-XII із міжнародними нормами. Водночас це сприятиме покращанню законодавчого забезпечення процедури нагляду, що здійснюється Мінфіном стосовно аудиторів (аудиторських фірм) як СПФМ, та ефективності виконання функцій регулювання і нагляду у сфері аудиторської діяльності загалом.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

5 березня 2013 року






НАУКОВЦІ АКАДЕМІЇ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ВИСТУПИЛИ НА ВСЕУКРАЇНСЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ

Науковці Академії фінансового управління нещодавно взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічна та фінансова політика в умовах трансформації економіки». Організатором заходу виступив Національний університет «Києво-Могилянська академія». До участі були запрошені фахівці-практики, державні службовці, провідні вчені та молоді науковці.

У конференції взяли участь понад 40 науковців провідних вищих навчальних закладів, зокрема, Київського національного торговельно-економічного університету; Чернігівського державного технологічного університету; Запорізької державної інженерної академії; Університету менеджменту освіти НАПН України; Херсонського національного технічного університету; Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України. Участь у дискусії також взяли представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства фінансів України, Державної фінансової інспекції, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України, Українського союзу промисловців і підприємців України (УСПП), Громадського об’єднання «Українсько-німецький форум», ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», ДННУ «Академія фінансового управління».

Академію фінансового управління представляли співробітники відділу координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики на чолі з д.е.н. Любічем О.О. Інформативною і цікавою, на думку учасників конференції, була доповідь к.ф.-м.н., доц. Домрачева В.М. та Романіки М.В. «Антикризова діагностика фінансової системи України». У ній висвітлено важливі питання управління ризиками з метою забезпечення стабільності фінансової системи України, зазначена важливість координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, узгодження дій в процесі створення системи антикризового управління фінансами за умов посилення ролі та надійності державних та комерційних банків; розробки пакета превентивних антикризових заходів, упровадження яких дасть змогу стримати розростання дисбалансів у системі державних фінансів України.

Суттєвий інтерес слухачів привернула доповідь здобувача АФУ Хмеловського Т.Г. – «Багатокритеріальна модель оптимізації валютно-курсової політики України» (науковий керівник – д.е.н. Любіч О.О.). У ній здійснено аналіз підходів до макроекономічного моделювання та методів прогнозування номінального обмінного курсу гривні, факторів впливу на зазначений курс, та визначені основні критерії, що враховують більшість факторів. На основі цих критеріїв були побудовані математичні моделі їх поведінки – зростання ВВП, платіжний баланс та динамічна модель номінального обмінного курсу з хаотичним поводженням, а також проведено імітаційне моделювання поведінки номінального обмінного курсу гривні до долара США при різних параметрах моделі та отримано значення параметрів, які найбільш адекватно описують стан економіки України в досліджуваному періоді. Учасники конференції зацікавилися методикою багатокритеріальної оптимізації валютно-курсової політики держави, що ґрунтується на Парето-оптимальних рішеннях, шляхом модифікації багатокритеріального «методу обмежень», яка дала можливість враховувати нелінійні критерії та обґрунтовано призначати вагові коефіцієнти. Методика багатокритеріального порівняльного аналізу побудована на основі модифікованого «методу обмежень», за її допомогою проведено аналіз ефективності переходу до валютної корзини замість прив’язки національної одиниці до однієї валюти, та отримано найбільш ефективний склад вірогідної бівалютної корзини України у періоді, що досліджується.

У ході пленарного засідання було також обговорено актуальні питання фінансово-економічної сфери. Серед них, зокрема, особливості функціонування сучасної фінансово-кредитної системи; трансформація світової економіки в умовах кризового розвитку; інтеграція України у світові та регіональні економічні структури; фінансово-економічні аспекти розвитку підприємств, галузей і регіонів України.

Учасники конференції відзначили високий рівень підготовки заходу, актуальність обраних тем дослідження, інформативність виступів та презентаційного матеріалу. З метою стимулювання подальшої наукової діяльності аспірантів та молодих науковців, ухвалено рішення опублікувати тези виступів учасників. Організатори, у свою чергу, висловили щиру вдячність усім учасникам та висловили сподівання, що конференція збагатила і теоретиків, і практиків, та стане поштовхом для народження нових ідей і подальших досліджень.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

25 лютого 2013 року






ДОРОГІ КОЛЕГИ! ПРИЙМІТЬ ЩИРІ ВІТАННЯ З ДНЕМ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ!



У цей день ми не тільки вшановуємо військових і згадуємо ратні подвиги співвітчизників, а й віншуємо колег, які стали нашою щоденною опорою та підтримкою.

Це – свято справжніх чоловіків, мужніх і самовідданих, тих, хто будує наше майбутнє у повсякденному житті, дарує впевненість у завтрашньому дні, береже мир і злагоду в суспільстві, пам’ятаючи про високе призначення бути захисником від усіх негараздів.

Нехай же Ваше життя буде наповнене яскравими подіями, успіхами та досягненнями, а серце зігріте увагою, любов’ю та турботою рідних і близьких!

Зичу всім Вам доброго здоров’я, щастя і благополуччя, творчої праці та удачі у всіх починаннях!

Президент Академії фінансового управління
Тетяна Єфименко


Медіа-центр
Академії фінансового управління

21 лютого 2013 року






НАУКОВЦІ ВНОСЯТЬ ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Президент Академії фінансового управління Тетяна Єфименко взяла участь у засіданні Економічної ради громадських організацій та асоціацій промисловців, підприємців і роботодавців при УСПП, яке відбулося 12 лютого 2013 року в Києві. На ньому обговорювали питання діяльності реального сектора економіки та проект Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки у контексті співпраці уряду та бізнесу.

Виступаючи перед представниками Економічної ради, членами якої є майже 100 ділових асоціацій та об’єднань, Тетяна Єфименко підкреслила, що Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки є одним з ключових механізмів розвитку інфраструктури національної економіки, поліпшення бізнес-клімату та інвестиційного середовища, визначених в якості пріоритетних завдань соціального економічного розвитку України Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» і Щорічним Посланням Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році».

Вона звернула увагу, що у програмі необхідно, окрім іншого, передбачати розвиток державно-приватного партнерство (ДПП). Механізм ДПП набув значного поширення у більшості країн світу, де його поставлено у ранг одного з основних інструментів сучасного розвитку економіки. Державно-приватне партнерство дає можливість державі та приватному сектору за рахунок об’єднання фінансових, управлінських, технологічних ресурсів отримувати взаємну вигоду, поєднуючи розв’язання суспільно значущих завдань соціально-економічного розвитку країни з досягненням інтересів бізнесу і громади.

Серед пріоритетних сфер для розвитку ДПП в Україні Тетяна Єфименко виокремила виробничу інфраструктуру і високотехнологічне виробництво (транспорт і транспортна інфраструктура, енергетичний сектор, машинобудування, зв’язок); будівництво та житлово-комунальне господарство (формування ринку доступного житла, технічне переобладнання, підвищення ресурсо- та енергоефективності ЖКГ, поводження з побутовими відходами, благоустрій територій); соціальну інфраструктуру та гуманітарний розвиток (охорона здоров’я, освіта, культура, туризм і спорт).

Торкаючись питань удосконалення податкового законодавства, у числі пріоритетних кроків вона назвала наближення норм щодо оподаткування прибутку підприємств до методологічних засад бухгалтерського обліку. Тетяна Єфименко нагадала, що Міністерством фінансів запропонована нова редакція ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток», яка має на меті вирішити таке завдання та суттєво спростити процедуру складання для підприємств податкової звітності та адміністрування цього податку. Вона запропонувала членам УСПП взяти активну участь в обговоренні зазначеного законопроекту.

Важливою складовою реформ, спрямованих на модернізацію національної економіки, на думку президента Академії фінансового управління, є запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), яке здійснюється Міністерством фінансів України та іншими національними регуляторами відповідно до ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». МСФЗ вже введені в правове поле України. Однак, враховуючи ризики неоднозначного розуміння і трактування аналогічних термінів перекладу МСФЗ і національного законодавства, вона запропонувала фінансовим директорам та головним бухгалтерам підприємств ширше ознайомлюватися з досвідом запровадження МСФЗ та організовувати обговорення проблемних питань, які виникають при використанні інформації бухгалтерського обліку, що ведеться за МСФЗ при складанні податкової звітності, вирішенні господарських спорів у судах тощо.

Представники Економічної ради при УСПП констатували, що за 2012 рік в Україні так і не вдалося сформувати умови для активізації внутрішнього конкурентоспроможного виробництва. Імпорт на внутрішньому ринку України за різними товарними групами становить від 60% до 95%. Загальний обсяг імпортної продукції, яку українці спожили в минулому році, склав мінімум 43-44%. А все, що було виготовлено вітчизняними підприємствами і спрямовано на потреби внутрішнього ринку, становило 56-57%. Цю тенденцію було названо дуже загрозливою і такою, яка не лише впливає на зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі, але й на втрату нашого внутрішнього ринку, що не припустимо з точки зору національної безпеки держави.

За словами президента УСПП, народного депутата України Анатолія Кінаха, для того, щоб у цьому році не поглиблювалася проблематика фінансування й створення Україною робочих місць за кордоном, уряд має зосередитися на вирішенні першочергових проблем, які заважають ефективному розвитку національного підприємництва, є причиною несприятливого інвестиційного клімату. Анатолій Кінах наголосив, що розглянуті на засіданні Економічної ради зауваження та пропозиції ляжуть в основу зустрічі промисловців, підприємців і роботодавців з Прем’єр-міністром України Миколою Азаровим, яку заплановано провести в кінці лютого цього року задля відпрацювання спільних дій влади і бізнесу щодо вирішення, в рамках державно-приватного партнерства, першочергових завдань 2013 року.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

14 лютого 2013 року






ДЕРЖАВНИЙ ФОНД РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: ШУКАЄМО НОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗПОДІЛУ КОШТІВ


В умовах значної кількості інструментів капітального бюджетування питання методики розподілу Державного фонду регіонального розвитку набуває особливого значення. Про удосконалення цієї методики та підходи до формування видаткових потреб органів місцевого самоврядування при здійсненні капітальних вкладень в інфраструктуру місцевого значення за рахунок коштів державного бюджету розповів завідувач відділу місцевих фінансів і міжбюджетних відносин Науково-дослідного фінансового інституту Академії фінансового управління, кандидат економічних наук Олександр Валерійович Шишко.

Для визначення місця Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) у системі фінансових інструментів необхідно проаналізувати передумови його виокремлення у складі державного бюджету. В рамках реалізації Програми економічних реформ у 2011 році запланували визначити основні законодавчі принципи та критерії розподілу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм чи проектів та створити Державний фонд регіонального розвитку. Це було потрібно, оскільки статтею 105 Бюджетного кодексу в редакції від 08.07.2010р. визначалися лише принципи надання капітальних субвенцій місцевим бюджетам.

З юридичної точки зору ухвалення нової редакції Бюджетного кодексу в частині 105 статті вже вирішило питання визначення основних законодавчих принципів надання таких трансфертів. Необхідність розробки та законодавчого закріплення цих принципів була встановлена положенням 105 статті Кодексу редакції 21.06.2001р. Хоча підхід до відокремлення трактувань «принципи надання» та «принципи розподілу» є неоднозначним, проте він не враховує об’єктивної потреби у принципах визначення обсягу таких трансфертів. Тобто, власне формулювання та ухвалення принципів розподілу не розв’язує проблеми відсутності принципів визначення обсягу фінансових ресурсів для надання капітальних трансфертів.

Наприклад, попередньою редакцією Бюджетного кодексу визначено, що обсяг субвенцій на наступний бюджетний період визначається законом про Державний бюджет України, проте не визначено підходів до обчислення цього обсягу, мінімальних та максимальних обмежень тощо. У новій редакції Кодексу це питання також не вирішено, хоча доволі ґрунтовно визначено вимоги до показників, що повинні використовуватися в процедурі розподілу. В середньостроковій перспективі постає необхідність у впровадженні формалізованих принципів та критеріїв формування обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, в тому числі тих субвенцій, що надаються через Державний фонд регіонального розвитку.

Щодо другого питання, то створення Державного фонду регіонального розвитку було пов’язане з розробкою положень законопроекту «Про державну регіональну політику». Законопроектом передбачалося використання Фонду з метою законодавчого врегулювання створення сучасного механізму фінансового забезпечення регіонального розвитку. З 2008р. при підготовці проекту вносилися пропозиції щодо створення фонду не тільки на загальнодержавному, але й на регіональному рівнях.

Дискусійним стало визначення відповідального органу, що забезпечуватиме фінансування інвестиційних проектів регіонального розвитку, а також можливість залучення приватних інвесторів до реалізації цих проектів. Критичним зауваженням було встановлення граничного обсягу Державного фонду регіонального розвитку України у вигляді щорічно закріпленого законопроектом обсягу 2,5% ВВП, оскільки це порушує ст. 92 Конституції, відповідно до якої обсяги доходів та видатків Державного бюджету України визначаються винятково Законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Враховуючи взаємозв’язок між цими двома питаннями (визначення принципів та критеріїв розподілу субвенцій, створення Державного фонду регіонального розвитку), робоча група за напрямом «Стабілізація Державного бюджету України» пропонувала розглянути можливість віднесення всіх капітальних субвенцій місцевим бюджетам до зазначеного Фонду, оскільки вони за своєю суттю також мають інвестиційне призначення. Така пропозиція обумовлена положенням статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», відповідно до якого капітальні вкладення є формою інвестиції у відтворення основних фондів. Законом також передбачено здійснення інвестиційної діяльності органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування (стаття 2).

Відповідно до цього рішення Міністерство економічного розвитку і торгівлі подало пропозиції щодо внесення змін до Бюджетного кодексу (законопроект № 8545) в частині статті 24-1 «Державний фонд регіонального розвитку». Статтею, зокрема, передбачено створення фонду за рахунок доходів загального фонду державного бюджету та віднесення до фонду, у разі його створення, субвенцій місцевим бюджетам капітального призначення. Хоча при голосуванні 07.07.11р. у другому читанні законопроекту № 8545 пропозиція щодо внесення статті 24-1 підтримана не була, вона й нині залишається актуальною.

Розгляд згаданих питань забезпечив, насамперед, ухвалення Постанови КМУ №520 від 18.05.2011р. «Про затвердження Порядку та умов надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм (проектів)» та доповнення Бюджетного кодексу статтею 24-1 «Державний фонд регіонального розвитку». Згаданою статтею визначено обсяг Фонду в розмірі не менше 1% прогнозного обсягу доходів загального фонду державного бюджету, а також критерії розподілу коштів Фонду між Автономною Республікою Крим, областями та містами Києвом і Севастополем: 70% коштів Фонду розподіляються відповідно до чисельності населення, яке проживає у відповідному регіоні, а інші 30% – з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку регіонів відповідно до показника валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу (для регіонів, у яких цей показник менше 75% середнього показника по Україні).

Порядок розподілу коштів Фонду у 2012р. був закріплений Постановою КМУ від 21 березня 2012р. № 312 та має деякі неточності з критеріями розподілу, визначеними Кодексом. Зокрема, в Постанові не вказано, за який саме період використовуються показники чисельності населення регіонів. По-друге, на противагу визначеності у Кодексі показника для розподілу 30% коштів Фонду у ній не закріплено жодного показника, а розподіл цієї частини здійснюватиметься «з урахуванням проблем соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць (малих міст, гірських, шахтарських, депресивних територій тощо)».

Перелік показників, що використовуються у методиці розподілу, остаточно закріплено Постановою КМУ № 656. Вона також формалізує процедуру конкурсного відбору інвестиційних програм, уточнює умови співфінансування інвестиційних програм. Проте у цьому документі так і не визначено період, за який ці показники будуть використовуватися. При цьому статистична інформація про валовий регіональний продукт за поточний рік публікується, як правило, трьохквартальним лагом, що не забезпечує прозорості методики для всіх учасників бюджетного процесу. Згадані недоліки, а також необґрунтованість пропорцій застосування показників (70:30) доводять недосконалість процедури розподілу коштів Фонду між регіонами, та вказують на необхідність забезпечення максимальної прозорості при перерозподілі коштів між районними, селищними, сільськими бюджетами та міськими бюджетами міст обласного та районного значення.

Досвід Російської Федерації у використанні такого інструменту фінансування капітальних вкладень у муніципальну інфраструктуру як Фонд регіонального розвитку вказує на можливість застосування формалізованих процедур для розподілу коштів між адміністративно-територіальними одиницями. Там при проведенні бюджетної реформи, що розпочалася у 1998р., у складі федерального бюджету було передбачено декілька фондів, зокрема, й Федеральний фонд регіонального розвитку. Фінансування цього фонду передбачалося в рамках федеральної цільової програми «Скорочення відмінностей у соціально-економічному розвитку регіонів Російської Федерації (2002-2010 рр. та до 2015 р.)» за розділом витрат федерального бюджету «Міжбюджетні трансферти».

Фонд утворювався для співфінансування заходів щодо розвитку суспільної інфраструктури регіонального і муніципального значення і підтримку створених суб’єктами Федерації фондів муніципального розвитку. За рахунок коштів Фонду здійснювалося фінансування розвитку дошкільних установ, загальноосвітніх установ, установ охорони здоров’я і об’єктів інженерної інфраструктури. У методиці розрахунку обсягу коштів на фінансування капітальних вкладень було враховано рівень забезпеченості суб’єкта Федерації об’єктами соціальної і інженерної інфраструктури, чисельність населення суб’єкта Федерації на останню звітну дату

Особливістю методики розподілу Федерального фонду регіонального розвитку є використання індексів, що використовуються при розподілі Федерального фонду фінансової підтримки суб’єктів Федерації (ФФФПСФ). Для обрахунку бюджетної забезпеченості використовується індекс бюджетних витрат та індекс податкового потенціалу. Індекс бюджетних витрат показує, наскільки більше (менше) необхідно затратити бюджетних коштів (у розрахунку на душу населення) в даному регіоні в порівнянні з середнім по Російській Федерації рівнем для надання одного і того ж обсягу бюджетних послуг. Для обрахунку цього індексу використовуються показники структури, а також відповідні коригуючі коефіцієнти, що дають змогу врахувати особливості формування витрат за кожною з економічних ознак в суб’єкті Федерації.

Окрім використання індексів при розподілі коштів Фонду, власне критерієм відбору суб’єктів Федерації виступає рівень їхньої розрахункової бюджетної забезпеченості: надання субсидій з Фонду здійснюється у випадку, якщо з урахуванням розподілу дотації з ФФФПСФ цей показник не перевищує середній по Федерації рівень більш ніж на 10%. Іншою умовою надання субсидій виступає загальне позитивне значення відхилення рівня забезпеченості суб’єкта об’єктами соціальної та інженерної інфраструктури від середнього по Федерації рівня.

Для кожного з тих, хто має право на отримання коштів Фонду, на основі рівня розрахункової бюджетної забезпеченості суб’єкта Федерації Міністерством фінансів розраховувався рівень співфінансування заходів щодо розвитку суспільної інфраструктури регіонального і муніципального значення за рахунок коштів Фонду. При цьому усереднений рівень співфінансування встановлено на рівні 0,5. Досвід Російської Федерації у використанні на загальнодержавному рівні такого фінансового інструменту стимулювання розвитку регіонів та територіальних громад як Федеральний фонд регіонального розвитку вказує на необхідність використання формалізованих процедур формування та розподілу ДФРР в Україні.

Ми можемо зробити висновок, що у процедурі формування щорічне визначення обсягу ДФРР відносно обсягу ВВП не є доцільним. Це співвідношення може бути використано винятково як індикативний показник. Натомість, для визначення необхідного обсягу надходжень Фонду необхідно провести оцінку всіх наявних інвестиційних проектів та можливостей органів місцевого самоврядування до їхнього співфінансування, тобто після визначення видаткової потреби капітальних вкладень територіальних громад. Проблема визначення такої потреби обумовлена обмеженнями щодо включення до переліку можливого фінансування інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету. Тобто, у середньостроковій перспективі необхідно також враховувати й ті проекти, які не можуть бути реалізовані за участю державного бюджету, але є необхідними у забезпеченні гармонійного розвитку територіальних громад та регіонів.

До таких обмежень слід віднести необхідність узгодження видаткових потреб у реалізації інвестиційних проектів на регіональному рівні. Це пов’язано зі складністю узагальнення на загальнодержавному рівні потреб у капвкладеннях більш ніж 11 тисяч територіальних громад. Оскільки переліки інвестиційних проектів формуються саме на регіональному рівні, то відповідно інструменти їхнього фінансування вже відносять до інструментарію державної регіональної політики.

Проведений аналіз обсягів фінансування капітальних вкладень з місцевих бюджетів за період 2007-2011 років, що здійснювалися за рахунок субвенцій на соціально-економічний розвиток з державного бюджету, вказує на те, що основними кінцевими отримувачами коштів субвенцій виступають бюджети місцевого самоврядування та районні бюджети (табл. 1).

Таблиця 1. Обсяги фінансування капітальних вкладень за рахунок субвенцій на соціально-економічний розвиток з державного бюджету місцевим бюджетам у 2007-2011рр., тис. грн.

Значна диференціація розподілу обсягу субвенцій пов’язана з особливостями щорічного затвердження постановами КМУ переліку об’єктів, що фінансуються за рахунок таких субвенцій (табл. 2). З 2010 року спостерігається тенденція до використання процедури проміжного перерозподілу обсягів фінансування на регіональному рівні, у зв’язку з чим кількість зазначених у постановах КМУ об’єктів, отримувачами фінансування яких виступають бюджети місцевого самоврядування, зменшується.

Таблиця 2. Кількість об’єктів, що фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток у 2007-2011рр., од.

Сюди ж можна віднести неузгодженість граничних розмірів співфінансування інвестиційних програм з місцевих бюджетів різних бюджетних інструментів або їх часті зміни. Представлені в таблиці 3 матеріали ілюструють співставлені граничні розміри участі органів місцевого самоврядування у фінансування інвестиційних програм. Необхідно відмітити не лише різні підходи до визначення граничних часток співфінансування (у загальному обсязі вартості проекту або обсягу надходжень бюджету розвитку), але й різницю у п’ять відсотків для одних і тих же груп місцевих бюджетів, а також те, що для сільських та селищних бюджетів можуть і не встановлюватися обмеження зі співфінансування. Оскільки в органів місцевого самоврядування немає достатнього обсягу власних фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, такий неоднозначний підхід до умов використання фінансових інструментів може спровокувати надання переваги у застосуванні винятково одного з них. Якщо інвестиційні субвенції та ДФРР використовуються для фінансування інвестиційних програм (це поняття ідентично визначене у Бюджетному кодексі та постанові КМУ від 4.07.12р. № 656) то умови їхнього використання повинні бути однаковими.

Обмеження встановлені й щодо обсягу інвестиційного проекту. Якщо вони є при формуванні переліку інвестиційних програм, що фінансуються з ДФРР у розмірі 1 млн грн. (в окремих випадках – 5 млн грн), то для програм, що фінансуються за рахунок інвестиційних субвенцій, таких обмежень немає. Для проектів, що фінансуються з ДФРР у 2012р., обмежень щодо обсягу інвестиційного проекту також визначено не було.

Таблиця 3. Граничні розміри участі місцевих бюджетів у фінансуванні інвестиційних проектів при наданні фінансової допомоги з державного бюджету у формі інвестиційних субвенцій, фінансування з ДФРР

Необхідно також враховувати інноваційну складову інвестиційних проектів. Критерій інноваційності інвестиційної програми (проекту) визначений Постановою КМУ від 9 червня 2011р. № 701 «Про порядок проведення державної експертизи інвестиційних програм (проектів)». Врахування цього критерію має на меті упорядкувати видаткові потреби, виділити такі проекти, які мають вищий рівень інновації за результатами державної експертизи чи інших рівних умов.

Узгодження згаданих обмежень дасть змогу впорядкувати видаткові потреби органів місцевого самоврядування у капвкладеннях в порядку зниження пріоритету реалізації відповідних інвестиційних проектів. Процедура приведення цих потреб у відповідність з фінансовими можливостями ускладнюється наявністю двох джерел фінансування – державний бюджет та місцеві бюджети. Тому виникає потреба розрахунку середньострокових прогнозних показників надходжень до державного та місцевих бюджетів, а також визначення граничних розмірів фінансування інвестиційних програм на загальнодержавному та місцевому рівнях у середньостроковій перспективі.

На основі сформованого переліку інвестиційних програм, граничних розмірів фінансування інвестиційних програм кожен орган місцевого самоврядування складає план капітальних вкладень (ПКВ) на середньострокову перспективу з урахуванням граничних розмірів співфінансування інвестиційних програм та із зазначенням щорічних обсягів фінансування кожної програми. Визначені щорічні граничні розміри участі місцевих бюджетів у фінансуванні інвестиційних проектів дають змогу розподілити затверджений граничний обсяг ДФРР.

Оскільки запровадження таких пропозицій потребує узгоджених планів реалізації капвкладень кожної територіальної громади, відпрацьованої методики середньострокового планування доходної та видаткової частини місцевих та державного бюджету, то впровадження механізму фінансування інвестиційних проектів на основі ПКВ на сучасному етапі розвитку потребує, насамперед, удосконалення методики бюджетного планування. У цьому зв’язку пропонується передбачити встановлення індикативного обсягу ДФРР у програмних документах уряду на середньострокову перспективу з обмеженням коригування показників більш ніж на 10%. У процедурі розподілу коштів ДФРР пропонується використати індексний метод розподілу, а розподіл здійснювати між регіонами з подальшим перерозподілом між територіальними громадами.

Використання індексів, що враховують рівень економічного та соціального розвитку відповідної території, при розподілі коштів Фонду між регіонами повинно забезпечити прозорість процедури та об’єктивне підґрунтя для перерозподілу між територіальними громадами. Відповідно до Бюджетного кодексу процедура розподілу коштів субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) повинна враховувати показники обсягів промислового виробництва, валової продукції сільського господарства, інвестицій в основний капітал, рівня щільності населення та безробіття, доходів населення у розрахунках на одну особу, середньомісячної заробітної плати працівників. Зокрема, такі вимоги актуальні і для методики розподілу коштів ДФРР.

Одним з індексів, які можливо використовувати при розподілі ДФРР, виступає індекс регіонального людського розвитку. Цей індекс розроблено Держкомстатом спільно з Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України для дослідження соціально-економічного розвитку регіонів країни, наукового забезпечення систематичних розрахунків індексів людського розвитку регіонів України. Схема побудови інтегрального індексу людського розвитку передбачає трьохетапний процес відповідно до трьохрівневої ієрархічної системи показників. На відміну від міжнародної методології розрахунку ІЛР, вітчизняна методика передбачає проміжний етап – побудову узагальнюючих індикаторів, що характеризують кожен із аспектів людського розвитку.

Це дає змогу уникнути надмірного інформативного обтяження основного показника при забезпеченні достатньо комплексного підходу до характеристики регіональних особливостей людського розвитку та мінімізації впливу випадкових обставин. Індекс враховує, зокрема, демографічний розвиток регіонів, розвиток регіональних ринків праці, матеріальний добробут населення, умови його проживання, рівень освіти, стан та охорону здоров’я, соціальне середовище, екологічну ситуацію та фінансування людського розвитку.

Оскільки при розподілі коштів ДФРР вже передбачено використання індексу, тому можна скористатися одним із трьох запропонованих варіантів використання індексу регіонального людського розвитку. По-перше, при розподілі 70% обсягу ДФРР замість показника чисельності населення регіону; інша частина 30% – із використанням індексу регіонального розвитку (з обмеженням його значення ≥0,75). По-друге, можливо при розподілі 50% обсягу ДФРР, інші 50% розподіляти із застосуванням індексу регіонального розвитку (з обмеженням його значення ≥1,0). І третій варіант – розподіл коштів ДФРР здійснювати винятково через індекс регіонального людського розвитку.

На рис. 2 представлено розподіл коштів ДФРР в обсязі 1,641 млрд відповідно до методики, передбаченої Постановою КМУ від 4.07.2012р. № 656, а також підходи до застосування індексу регіонального людського розвитку.

Рис. 2. Розподіл коштів ДФРР за діючою методикою та запропонованими трьома методами із застосуванням індексу регіонального людського розвитку.

При використанні індексу регіонального розвитку та індексу регіонального людського розвитку в розрахунках взято середнє значення за 2011, 2010, 2009 роки.

Основною перешкодою в ефективному використанні індексу регіонального людського розвитку в методиці розподілу коштів ДФРР є включення м. Севастополя до переліку регіонів, що отримують фінансування з Фонду. Відповідно до законодавства «регіон – це територія АРК, області, міст Києва та Севастополя», проте, навіть враховуючи особливе соціально-економічне значення м. Севастополя, саме використання показників його соціально-економічного розвитку на рівні з аналогічними показниками областей не забезпечить достатньої об’єктивності та прозорості будь-якій методиці розподілу коштів Фонду.

Водночас використання на практиці розробленої методики розподілу коштів ДФРР дозволить поступово згрупувати в рамках Фонду нині розрізнені джерела надання інвестиційної допомоги регіонам та територіальним громадам, і дасть змогу запобігти можливості деконцентрації та неефективного використання бюджетних коштів.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

8 лютого 2013 року





 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29
©2003