МЕДІА-ЦЕНТР 
 
НОВИНИ 
 
АНОНСИ 
 
СТРУКТУРА АКАДЕМІЇ 
КЕРІВНИЦТВО::
ВЧЕНА РАДА::
ВІДДІЛИ::
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ::
ЦЕНТР НАУКОВИХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ::
ЦЕНТР РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ::
 
НАУКА 
Пріорітетні напрями наукових досліджень::
Наукова фінансово-економічна експертиза та впровадження результатів наукових досліджень::
АСПIРАНТУРА ТА ДОКТОРАНТУРА::
 
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ТА ДИСТАНЦІЙНА СИСТЕМИ 
 
ВИДАВНИЧА ДIЯЛЬНIСТЬ 
ЖУРНАЛ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ»::
ЗБIРНИК «НАУКОВI ПРАЦI НДФI»::
ЕЛЕКТРОННІ ВИДАННЯ::
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ::
 
ІНФОРМАЦІЯ 
Історія Академії::
 
КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ 
 
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ 
 
ICGFM Organizational Membership 
 
 
 
 
 
 Вiдвiдувачiв:  2928278
 
 
   

ФАХІВЦІ АКАДЕМІЇ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ЗАХОДІ, ПРИСВЯЧЕНОМУ ВІДКРИТТЮ ІНКУБАЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ СТАРТАПІВ FINTECH MASTER

На доручення керівництва Академії завідувач відділу координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, д. е. н., професор Олександр Любіч та пров. н. с., к. е. н. Анатолій Дробязко взяли участь у засіданні, на якому ГО «1991 Open Data Incubator» та компанія Masterсard за підтримки Національного банку України представили інкубаційну програму для технологічних стартапів — Fintech Master. Захід відбувся 6 вересня 2017 року в приміщенні бізнес-центру «Леонардо» (м. Київ).

Про Mastercard

Mastercard (NYSE: MA), www.mastercard.com – міжнародна компанія, що спеціалізується на платіжних рішеннях і технологіях. Компанія управляє найшвидшою у світі платіжною мережею, що об’єднує споживачів, фінансові установи, торговельні підприємства, державні організації та представників приватного сектору в більше ніж 210 країнах і територіях. Продукти Mastercard роблять щоденну комерційну діяльність, таку як покупки, подорожі, ведення бізнесу та управління фінансами, більш простою, безпечною й ефективною для кожного.

Про 1991 Open Data Incubator

Інкубатор «1991 Open Data Incubator» (http://1991.vc) — це некомерційний інкубатор, який розвиває стартапи, котрі вирішують національні виклики в країнах Східної Європи. Замовниками і партнерами інкубатора є державні установи, бізнес та інституції громадянського суспільства.

Так, «1991 Open Data Incubator» є партнером за такими проектами:

• для об’єднаних територіальних громад міст Івано-Франківськ та Дніпро у рамках програми USAID «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE);

• Національного конкурсу стартапів на основі відкритих даних Open Data Challenge.

«Україна знову в епіцентрі реформ, зараз вже фінансової революції, у якій стартапи будуть формувати успіх банків та фінансових установ. Кооперація між фінансовими корпораціями, держсектором та інкубатором 1991 створить умови для появлт на українському ринку рішень, які здатні дати відповідь на ці національні виклики», — зазначив Денис Гурський, співзасновник 1991 Open Data Incubator.

Національний банк України підтримує впровадження сучасних технологій поширення та оброблення неконфіденційної інформації, і працює в напрямі її розкриття, у тому числі у форматі відкритих даних. Про це розповів Директор департаменту статистики Національного банку України Юрій Половньов під час виступу на заході, присвяченому відкриттю інкубаційної програми для технологічних стартапів Fintech Master. Він, зокрема, зазначив: "Ми вже відкрили доступ до значного масиву даних в машиночитаному форматі, що суттєво спрощує обробку даних, а також у майбутньому плануємо максимально використовувати цей підхід, відкриваючи нові набори даних для наших користувачів із метою підвищення прозорості діяльності НБУ, роботи банківської системи та поширення інформації про стан економіки в цілому".

На знімках (зліва направо): Д. Гурський; В. Платонова, генеральний директор представництва Mastercard Europe в Україні, Молдові, Грузії, Туркменістані, Таджикистані, Киргизстані та Узбекистані; Ю. Половньов

Так, за словами Ю. Половньова, тільки у другому півріччі 2016 року було відкрито для користувачів більше ніж 100 тис. показників, і ця робота триває у 2017 році. На сайті Національного банку можна знайти інформацію про показники фінансової звітності банків, основні показники їхньої діяльності, відкриті дані щодо платіжного балансу, цін, економічної активності, ринку праці, державних фінансів. До кінця року також планується розпочати публікацію даних про баланси банків та класи боржників на щомісячній основі, а також інформацію про кредити малому та середньому бізнесу. На 2018 рік заплановано розпочати публікацію даних на щомісячній основі у розрізі банків про структуру капіталу банків та виконання ними нормативів НБУ.

За результатами бліц-опитування представників банківського сектору, проведеного Mastercard у серпні – вересні, 45 % представників фінансової індустрії підтримують відкриття неконфіденційних даних розробникам. Більша частина опитаних (58 %) зазначила, що їхній банк готовий до впровадження фінтеху, а 71 % банкірів вважають правильним відстежувати й купувати ефективні фінтех-рішення. Водночас майже 68% учасників опитування зауважили, що поки не мають досвіду співпраці зі стартапами.

На знімку (зліва направо): керівник програми Fintech Master У. Штибель та Ю. Батхін

Опитування виявило топові категорії фінтех-рішень, у розвитку яких українські банкіри вбачають найбільший потенціал: віддалений банкінг, великі дані й прогнозування, а також платежі, грошові перекази та цифрові гаманці. Серед ключових переваг співпраці зі стартапами представники фінансового сектору назвали розвиток більш релевантних послуг із використанням споживацького досвіду, залучення нових клієнтів та диверсифікацію бізнесу.

Програма Fintech Master стане платформою, що об’єднає гравців банківського ринку та стартапи, які розробляють фінтех-рішення, зокрема в таких напрямах:

• платежі, грошові перекази та цифрові гаманці;

• кредитування, фінансування, краудфандинг;

• великі дані та прогнозування;

• conversational commerce (розмовна комерція);

• управління капіталом та трейдинг;

• smart city (розумне місто);

• фінансовий моніторинг та регтех;

• управління програмами лояльності.

На знімку: виступ У. Штибель

Для того щоб потрапити до інкубаційної програми, стартапи мають подати заявку на сайті Fintech Master. Відібрані журі стартапи за результатами заявок та хакатону отримають три місяці безкоштовної інкубаційної програми з урахуванням індивідуальних потреб стартапу, а також можливість працювати в офісі, із залученням експертів-наставників і наданням підтримки від Mastercard, НБУ та професіоналів фінансового ринку. За результатами програми найкращі стартапи зможуть презентувати свої кейси широкому колу представників фінансового сектору в рамках завершальної гала-події.

На знімках (зліва направо): виступи О. Любіча та А. Дробязко

На знімку: у залі засідань

На зустрічі було обговорено питання співпраці науковців Академії фінансового управління з керівниками програми Fintech Master, співробітниками Національного банку України, представниками наукової спільноти та провідних фінансових установ.

Довідково. В Україні відкрили базу даних з інформацією про кінцевих власників усіх українських компаній. Про це 17 серпня 2017 року повідомив Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман у Facebook.

«Завдяки спільній роботі Державного агентства з питань електронного урядування та Міністерства юстиції, інформація про бенефіціарів всіх українських компаній опублікована на Єдиному державному порталі відкритих даних», – написав він.

В. Гройсман наголосив, що Україна стала першою країною у світі, яка приєдналася до Глобального реєстру бенефіціарів власників – ініціативи Transparency International щодо сприяння прозорості та запобігання корупції.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

13 вересня 2017 року






ФАХІВЦІ АКАДЕМІЇ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ В ОБГОВОРЕННІ ПРОЕКТУ ОСНОВНИХ ЗАСАД ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НА 2018 РІК ТА СЕРЕДНЬОСТРОКОВУ ПЕРСПЕКТИВУ

На доручення керівництва Академії завідувач відділу координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, д. е. н., професор Олександр Любіч, пров. н. с., к. е. н. Анатолій Дробязко та пров. н. с., к. е. н. Геннадій Бортніков взяли участь у засіданні Вищої експертної ради при Раді НБУ. Захід відбувся 5 вересня 2017 року в приміщенні Національного банку Україні (м. Київ).

Довідково: відповідно до Конституції України основними завданнями Ради Національного банку є розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики.

Основні засади розробляються Радою Національного банку України відповідно до статті 100 Конституції України і статей 8, 9 та 24 Закону «Про Національний банк України» на підставі пропозицій Правління НБУ. При розробленні Основних засад враховуються статті 1 та 6 Закону «Про Національний банк України», Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», завдань економічної програми, що підтримується в межах угоди з Міжнародним валютним фондом про Механізм розширеного фінансування (EFF), Прогнозу економічного та соціального розвитку України на 2018–2020 роки та макроекономічного прогнозу НБУ, Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року.

Вища експертна рада при Раді НБУ напрацювала пропозиції до проекту Основних засад грошово-кредитної політики на 2018 рік та середньострокову перспективу. На зазначеному засіданні обговорено проект Основних засад грошово-кредитної політики на 2018 рік та середньострокову перспективу (далі – ОЗГКП). Також предметом розгляду були пропозиції та зауваження, які продовжують надходити в Раду НБУ. За результатами обговорення буде доопрацьовано остаточну редакцію проекту ОЗГКП.

На знімку (зліва направо): заступник Голови Національного банку України Д. Сологуб, Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України М. Нефьодов, Голова Ради Національного банку України Б. Данилишин, екс-Голова Національного банку України В. Стельмах, заступник Голови Ради Національного банку України Т. Милованов

Відкриваючи засідання, Голова Ради Національного банку України Богдан Данилишин зазначив: «Рада Національного банку України завершує системні дискусії, розпочаті в рамках підготовки Основних засад монетарної політики на наступний рік і середньострокову перспективу. Ми дуже зацікавлені отримати спільне бачення Вищої експертної ради щодо напрямів удосконалення проекту цього документа, підготовленого Правлінням Національного банку. Наступним кроком Ради стануть консультації з Урядом щодо проекту Основних засад. Переконаний, що Рада НБУ у визначений законом термін, тобто до 15 вересня, ухвалить кінцеву версію документа та спрямує її для інформування Верховної Ради України».

Основні засади враховують поточні особливості тенденцій на світових ринках, характер їхнього впливу на українську економіку, відповідну специфіку й напрями виконання НБУ його функцій, макроекономічні індикатори, можливі супутні ризики та загальні підходи щодо їх нівелювання і визначають показники діяльності Національного банку на 2018 рік та середньострокову перспективу для досягнення цілей та виконання функцій НБУ. Напрацьовані пропозиції Вищої експертної ради будуть враховані в остаточній редакції головного монетарного документа України.

На знімку (зліва направо): Б. Данилишин, В. Стельмах

На знімках (зліва направо): В. Стельмах, Ю. Єхануров (колишній Прем'єр-міністр), В. Фурман (член Ради НБУ)

На знімках (зліва направо): Л. Мостова, Р. Шпек, А. Максюта; О. Любіч, А. Дробязко

На знімках (зліва направо): А. Гулей, Я. Колесник, В. Івченко, Ю. Прозоров

Фахівцями ДННУ «Академія фінансового управління» було надано пропозиції щодо Основних засад грошово-кредитно політики, де, зокрема, визначено таке:

- Моніторинг публічної інформації центральних банків показує, що жодний центробанк країн ЄС, Японії, США, Австралії, Нової Зеландії не приймає грошово-кредитну або монетарну політику. Політику у форматі текстового документа приймають і публікують лише Казахстан (на три роки), Білорусь (на один рік), Росія (на три роки) та Україна. Центральний банк Вірменії лише визначає загальні положення грошово-кредитної політики. На наш погляд, доцільно це врахувати, і замість такого документа визначати набір рішень органу монетарної політики, а саме: цільовий рівень інфляції, облікова ставка, очікуваний обмінний курс гривні та монетарні агрегати.

- Поняття «грошово-кредитна політика» за змістом відповідає поняттю «монетарна політика» центрального банку, і додавання слова «кредитна» породжує питання про визначення ролі центрального банку в кредитуванні реального сектору економіки. Якщо виходити зі змісту такої політики, то НБУ лише опосередковано впливає на кредитну активність банків.

- Цей документ не дає чіткого бачення органу монетарної політики, яким у багатьох країнах є спеціальна Рада з монетарної політики, до складу якої входять представники не тільки центробанку, а й міністерств економічного блоку. За аналогією таку функцію могла б взяти на себе Рада з фінансової стабільності, що слід закріпити відповідним законом, а не указом Президента України.

- На сьогодні й на перспективу в засадах закріплена роль Правління, яке ухвалює рішення про монетарну політику, а в західних країнах це може бути лише Рада директорів (аналог Ради НБУ) або спеціальна Монетарна рада / Комітет (Monetary Council). Справа в тому, що центральний банк може бути зацікавлений у збереженні високої облікової ставки, оскільки це джерело його доходів. Варто нагадати, що лише за 2016 рік НБУ отримав майже 10 млрд грн доходів від кредитів банкам.

- Немає параграфа, що визначає політику центрального банку стосовно структури та розміру міжнародних резервів, у тому числі монетарного золота. У розділі 4.1 лише заявлено: «Достатній рівень міжнародних резервів слугуватиме стабілізуючим захисним механізмом фінансової системи та економіки держави для нівелювання впливу зовнішніх шоків». Центральні банки багатьох країн світу встановлюють цільові значення рівня міжнародних резервів та розміру золотих запасів. Також бажано визначити принципи, підходи до оптимальної структури міжнародних резервів, лімітування вкладень у зобов’язання суверенів.

- Відсутній окремий параграф, що визначає політику центрального банку щодо відновлення кредитування реального сектору економіки, у тому числі шляхом довгострокового рефінансування банків (ЄС, Угорщина, Британія, Данія). Також не розкрито принципи інвестиційної політики НБУ щодо вкладень в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) (на сьогодні НБУ є головним держателем державних облігацій та заставодержателем ОВДП, наданих державними банками в заставу за кредитами рефінансування). За 2016 рік доходи НБУ від портфеля ОВДП становили майже 50 млрд грн.

Зазначені та інші пропозиції було взято Радою до уваги.

Захід став майданчиком для представників законодавчої і виконавчої влади України, керівництва НБУ, відомих банкірів, науковців, банківських об’єднань для спілкування й виходу на конкретні напрями редагування тексту Засад.

На зустрічі також було обговорено питання співпраці науковців Академії фінансового управління з керівництвом Ради НБУ, представниками наукової спільноти та низкою провідних банківських об’єднань.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

12 вересня 2017 року






SCIENTISTS OF THE FINANCIAL MANAGEMENT ACADEMY STRENGTHENS THE RELATIONSHIPS BETWEEN UKRAINE AND KAZAKHSTAN

The working meeting of the management of the Academy of Financial Management and the authorized representative of the Embassy of the Republic of Kazakhstan in Ukraine took place in August, 2017, at the Academy of Financial Management (Kyiv, Druzhby Narodiv Boulevard, 38).

The meeting was attended by the President of the Academy, Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine, professor Tetiana Iefymenko; Director of SRFI SESE "Academy of Financial Management", Professor Sergey Gasanov; Head of the Department for Co-ordination of Budgetary and Monetary Policy, Professor Oleksandr Lyubich and Counsellor of the Embassy of the Republic of Kazakhstan in Ukraine Mr. Aibek Khamitov.

For several years now, Embassy staff are actively involved in events organized by the Academy. Among them, the former First Secretary of the Embassy, Mr. Tungat Abilkasimov, can be mentioned. The change in the staff of the Embassy did not affect the development of cooperation with the Academy, which was clearly demonstrated by Mr. Aibek Khamitov, who only started work in Kyiv a month ago, but found time and desire to visit the Academy.

Opening the meeting, Tetiana Iefymenko spoke about the research directions of the Academy, the link between the plans of the SRW and the current state and prospects of the Ukrainian economy.

In his turn, Aibek Khamitov noted that the Embassy supports the development of relations with the Academy and shared its own vision of the state and prospects of Kazakhstan-Ukraine bilateral relations. At the same time, he stressed: "Ukraine historically is a friendly country and a reliable partner for us, and mutual respect and equality, healthy pragmatism and responsibility lie in the basis of interstate relations. Kazakhstan and Ukraine are determined to build up and develop trade and economic cooperation. As part of the execution of the orders of our Head of State on the results of mutual visits, Road Map-5 and the Protocol of the 12th meeting of the Kazakhstan-Ukrainian Commission for Economic Cooperation, the Embassy's efforts focused on the progression of a number of major joint projects in the nuclear industry, agriculture and space, agricultural machinery and transport logistics. Thus, the business of both countries is definitely looking for new ways, today there is a revival in a number of directions. And our task is to create the most favorable conditions for the trade-economic relations of our countries to bring maximum benefits and to increase the well-being of our peoples".

S. Gasanov and O. Lyubich highlighted the participants in the experience of Kazakhstan in the development of the banking sector, emphasizing the professional interest of the academy's scientists in the following issues:

1. Creation and model of business of the state holding Baiterek, management of problem assets.

2. Strategy for the development of the banking sector and strategy of the Bank for Development of Kazakhstan.

3. Activities of the State Migration Foundation - State Fund for Development of Lending and Technical Support of SMEs.

4. State programs on work with problem loans.

5. Activities of the National Bank of Kazakhstan on the implementation of Basel II and Basel III.

During the meeting the issue of cooperation of scientists of the Academy of Financial Management with representatives of the scientific community of the Republic of Kazakhstan was also discussed.

The President of the Academy T. Iefymenko expressed his wish to continue the joint work of the Academy and the Embassy, aimed at developing inter-state economic relations, in particular through the scientific support of these processes, the exchange of best practices.

At the end of the meeting, Mr. A. Khamitov was presented with a memorable sign of the Academy and samples of the scientific product - the latest issues of the magazine "Finance of Ukraine".

In the picture (from left to right): S. Gasanov, A. Khamitov, T. Iefymenko, O. Lyubich

I.Herashchenko meets Kazakhstan’ Ambassador

Information Department of the Verkhovna Rada of Ukraine Secretariat, 07 July 2017)

Iryna Herashchenko, the First Deputy Chairperson of the Verkhovna Rada of Ukraine held a meeting with Samat Ordabaev, the Extraordinary and Plenipotentiary Ambassador of the Republic of Kazakhstan to Ukraine.

The parties discussed at the meeting a wide range of issues regarding enhancement of the bilateral and inter-parliamentary dialogue between Ukraine and Kazakhstan.

“Ukraine and Kazakhstan have a big potential for development of trade and economic relations and widening of humanitarian dialogue,” stressed I.Herashchenko.

The Extraordinary and Plenipotentiary Ambassador of the Republic of Kazakhstan to Ukraine Samat Ordabaev, in his turn, denoted importance of a wide mutual dialogue, including the inter-parliamentary level.

MEDIA-CENTER


August, 17, 2017




НАУКОВЦІ АКАДЕМІЇ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПОГЛИБЛЮЮТЬ ЗВ'ЯЗКИ МІЖ УКРАЇНОЮ І КАЗАХСТАНОМ

Робоча зустріч керівництва Академії фінансового управління та уповноваженого представника Посольства Республіки Казахстан в Україні відбулася 8 серпня 2017 року в Академії фінансового управління (м. Київ, бульвар Дружби народів, 38).

У зустрічі взяли участь президент Академії, член-кореспондент НАН України, професор Тетяна Єфименко; директор НДФІ ДННУ «Академія фінансового управління», професор Сергій Гасанов; завідувач відділу координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, професор Олександр Любіч та консул Посольства Республіки Казахстан в Україні пан Айбек Хамітов.

Уже кілька років поспіль співробітники Посольства беруть активну участь у заходах, організатором яких є Академія. Серед них можна назвати насамперед колишнього Першого секретаря Посольства пана Тунгата Абилкасимова. Зміна складу посольства не вплинула на розвиток співпраці з Академією, що яскраво продемонстрував пан Хамітов, який тільки місяць тому розпочав роботу у Києві, але знайшов час і бажання відвідати Академію.

Відкриваючи зустріч, Тетяна Єфименко розповіла про напрями досліджень Академії, зв’язок планів НДР із поточним станом та перспективами розвитку економіки України.

Айбек Хамітов, у свою чергу, зазначив, що у Посольстві підтримують розвиток відносин з Академією і поділився власним баченням стану та перспектив двосторонніх відносин Казахстан-Україна. При цьому він наголосив: «Украина исторически является для нас дружественной страной и надёжным партнёром, в основе межгосударственных отношений лежат взаимное уважение и равноправие, здоровый прагматизм и ответственность. Казахстан и Украина настроены на наращивание и развитие торгово-экономического сотрудничества. Между странами действует режим свободной торговли как в рамках СНГ (2011 г.), так и в двустороннем формате (1994г.).

В 2010 году товарооборот между нашими странами составлял более 5 млрд дол. США. К сожалению, совокупность ряда негативных факторов последних лет заметно повлияли на уровень взаимного товарооборота. При этом, объем казахстанского экспорта в Украину составил 911,2 млн дол. США (–22,4 %), импорта – 435,5 млн дол. США (–47,4%). Удельный вес Украины во внешнеторговом обороте Казахстана не превысил 2,8 %.

Вместе с тем, Украина является страной с мощным экономическим потенциалом. В настоящее время происходит существенная трансформация в экономике страны. Основными драйверами экономики по-прежнему остаются традиционные отрасли прежде всего, это агросектор, металлургический комплекс, ракето- и авиастроение.

В современных реалиях ведущие позиции в мире занимает IT-сфера. Что интересно, за последние четыре года доля IT- сферы в ВВП Украины увеличилась с 0,6 до 3,3 % (с 1,1 млрд до 2,7 млрд дол.), что сопоставимо с долей ряда ведущих отраслей экономики.

При этом, Казахстан также продолжает последовательно развиваться в данной сфере, предпринимаются меры по техническому прорыву страны, в этой связи формируются новые грани сотрудничества между нашими странами.

Нам нужны новые подходы и формы экономического сотрудничества. Исторически так сложилась, что Казахстан и Украина имеют давние кооперационные связи и по многим отраслям экономики наших стран взаимно дополняют друг друга. Все это создает основу для расширения и роста казахстанско-украинского экономического сотрудничества.

Одним из эффективных направлений представляется производственная кооперация и создание совместных предприятий в Казахстане. Это стало бы эффективным решением вопросов выхода украинской продукции не только на евразийский рынок, но и на рынки Китая, Ирана, Ближнего Востока.

Мы уже с прошлого года наблюдаем устойчивый тренд роста количества казахстанско-украинских предприятий на территории РК. Если в январе 2016 года их было 431, то на 1 февраля 2017 года – уже 632.

В рамках исполнения поручений Главы нашего государства по итогам взаимных визитов, Дорожной карты – 5 и Протокола 12-го заседания Межгосударственной комиссии по экономическому сотрудничеству усилия Посольства были сосредоточены на точечном продвижении ряда крупных совместных проектов в атомной промышленности, в сельскохозяйственной и космической сфере, в области сельхозмашиностроения и транспортной логистики.

Таким образом, бизнес обеих стран определенно ищет новые пути, сегодня есть оживление по ряду направлений. И наша задача заключается в создании максимально благоприятных условий, чтобы торгово-экономические отношения наших стран приносили максимальную выгоду и повышали благосостояние наших народов».

С. Гасанов та О. Любіч акцентували увагу присутніх на досвіді Казахстану в розвитку банківського сектору, наголосивши на фаховому інтересі науковців Академії до таких питань:

1. Створення й модель бізнесу держхолдингу Байтерек, управління проблемними активами.

2. Стратегія розвитку банківського сектору та стратегія Банку розвитку Казахстану.

3. Діяльність ДАМУ – державного фонду з розвитку кредитування та технічної підтримки МСП.

4. Державні програми щодо роботи з проблемними кредитами.

5. Діяльність Національного банку Казахстану з впровадження Базеля ІІ та Базеля ІІІ.

На зустрічі також було обговорено питання співпраці науковців Академії фінансового управління з представниками наукової спільноти Республіки Казахстан.

Президент Академії Т. Єфименко висловила побажання стосовно продовження спільної роботи Академії та Посольства, спрямованої на розбудову міждержавних економічних відносин, зокрема й через науковий супровід цих процесів, обмін найкращими практиками.

На закінчення зустрічі відбулося вручення пану Консулу пам'ятного знаку Академії і зразків наукового продукту – останніх номерів журналу "Фінанси України".

На знімку (зліва направо): С. Гасанов, А. Хамітов, Т. Єфименко, О. Любіч

Довідково

Перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко провела зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Казахстан в Україні Саматом Ісламовичем Ордабаєвим.

Під час зустрічі сторони обговорили широке коло питань щодо необхідності поглиблення двостороннього та міжпарламентського діалогу між Україною та Республікою Казахстан.

«Україна та Казахстан мають великий потенціал для розвитку торгово-економічних відносин та поглиблення гуманітарного діалогу», – наголосила І. Геращенко.

Своєю чергою, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні Самат Ісламович Ордабаєв відзначив важливість активізації українсько-казахстанського діалогу, в тому числі на рівні міжпарламентської співпраці.

Джерело:07 липня 2017, Прес-служба Апарату Верховної Ради України

Медіа-центр
Академії фінансового управління

17 серпня 2017 року





ФАХІВЦІ АКАДЕМІЇ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У РОБОТІ П’ЯТОГО ЕКОНОМІЧНОГО ФОРУМУ УКРАЇНА – КОРЕЯ «ЕКОНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В КОНТЕКСТІ ЄВРАЗІЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ»

На доручення керівництва Академії фінансового управління завідувач відділу координації бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, д. е. н., професор Олександр Любіч взяв участь у роботі П’ятого економічного форуму Україна – Корея «Економічне співробітництво в контексті євразійської інтеграції». Захід відбувся 28 липня 2017 року у приміщенні Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (м. Київ).

Організаторами форуму виступили Посольство Республіки Корея в Україні, Громадська спілка «Hi Tech Office Ukraine» та Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Підтримку та сприяння заходу також надали Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, Торгово-промислова палата України, U.S.-Ukraine Business Council.

Основна мета форуму:

• створення мережі між корейськими та українськими урядовими й діловими установами для сприяння розвиткові двостороннього економічному співробітництва;

• дослідження нових шляхів співпраці між Республікою Корея та Україною в різних сферах економіки у процесі проведення реформ в Україні.

Основні питання, розглянуті під час заходу:

- План упровадження Генерального плану економічного співробітництва між двома країнами.

- Презентація та обговорення Концепції українсько-корейського центру освіти, науки та інновацій на базі НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського».

- Стратегія розвитку «України – 2030».

- «Цифрова Україна», план співробітництва між двома країнами

- Реалізація постійної платформи для Форуму економічного співробітництва Корея – Україна

- Двостороннє економічне співробітництво між Кореєю та Україною.

- Можливості та перспективи в контексті євразійської інтеграції.

- Синергічний ефект Кореї та України в процесі розвитку вітчизняного аграрного сектору.

- Сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та підтримка глобальних і багатокультурних стартапів між Кореєю та Україною.

- Інфраструктура та логістика міжнародної економічної комунікації та розвитку.

Форум відкрив Перший віце-прем’єр і Міністр економіки України Степан Кубів. Пан Кубів відзначив роль науки та освічених фахівців – людського потенціалу як запоруки розвитку обох країн. Оцінив розвиток Республіки Корея з однією з найбільш розвинутих і технологічних економік світу як приклад для наслідування. Корея може стати надійним партнером України в багатьох галузях економіки.

Заступник глави Адміністрації Президента України Дмитро Шимків привітав співробітництво держав у космічній сфері, сфері високих технологій та військово-технічній галузі. Дмитро Шимків, до речі, сформулював основні напрями, на яких передусім варто було би зосередитися під час обговорення питань порядку денного форуму та й узагалі при плануванні шляхів поглиблення співпраці наших країн. Це аграрна галузь, високі технології, військово-технічне співробітництво та енергетика.

На знімках (зліва направо): С. Кубів, Д. Шимків

Участь у церемонії відкриття та в першій після неї дискусії за круглим столом на тему «Економічне співробітництво» також узяли заступник глави Адміністрації Президента України Дмитро Шимків Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Корея в Україні Лі Янг Гу, колишній Прем'єр-міністр Корейської Республіки Чон Унчхан, Голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку Олександр Данченко, народний депутат України Сергій Ларін, Президент компанії «Грант Торнтон Україна» Олександр Чалий та інші.

Посол Республіки Корея в Україні Лі Янг Гу (Mr. Lee Yang Goo) повідомив про корейський лозунг, який він сповідує: думати масштабно, цілитися високо, а діяти – швидко.

Про один із конкретних напрямів поглиблення співпраці розповів на церемонії відкриття ректор НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського» академік НАН України Михайло Згуровський. «Ми маємо певний, дуже позитивний досвід співпраці з Республікою Корея. Вже вісім років на базі нашого університету ефективно працює Українсько-Корейський ІТ-центр, – сказав він. – Але за ініціативою посла Республіки Корея пана Лі Янг Гу ми нині розширюємо діяльність Центру і з вересня цього року розпочинаємо створення Українсько-Корейського центру в галузі освіти, науки та інновацій. Цей центр має стати містком між двома країнами для розширення двосторонньої співпраці».

На знімках (зліва направо): Лі Янг Гу, М. Згуровський, О. Данченко

У дискусії за круглим столом щодо економічного співробітництва взяв участь колишній прем’єр-міністр Республіки Корея д-р Ун-Чан Чунг (Dr. Un-Chan Chung). Президент Корейської економічної асоціації доктор Чунг Мо Ку (Dr. Chung Mo Koo) повідомив, що Республіка Корея є головним бенефеціаром глобалізації. Досягненням глобалізації є зростання добробуту людей. Корея готова інвестувати у виробництво продукції для експорту в ЄС.

Значний інтерес у присутніх викликали виступи Володимира Ставнюка – голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, Вадима Бодаева – директора українського представництва міжнародної інвестиційної компанії SIGMABLEYZER, Ростислава Замлинського – першого заступника голови Львівської облдержадміністрації, Андрія Демчука – директора Департаменту залучення інвестицій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Андрія Бірюкова – виконавчого директора ГС «Hi Tech Office Ukraine».

На знімках (зліва направо): В. Ставнюк, В. Бодаев, Р. Замлинський, А. Демчук

На знімку (крайній зливу): А. Бірюков

Слід відзначити яскраву доповідь J. Chan на тему “Стійкий розвиток та Smart City”, в якій він розповів про досвід упровадження власних розробок у роботу мерії Лондона.

На знімках (зліва направо): О. Любіч, О. Данченко, J. Chan (крайній справу)

Ключові для співпраці сфери обговорювалися на сесіях, назви яких промовляли самі за себе: «Торгівля та інвестиції», «Сільськогосподарське співробітництво», «ІКТ, співробітництво в секторі високих технологій». Слід наголосити, що теми, котрі обговорювали їх учасники, є важливими для обох країн. Участь у всіх обговореннях брали як представники органів державного управління і бізнесу, так і представники – співробітники корейських і українських університетів.

На наш погляд, надзвичайно цікавою була третя панель-сесія, присвячена питанням розвитку співпраці в галузі ІКТ, одним із визнаних світових лідерів у якій є Республіка Корея.

Фаховий інтерес становлять окремі слайди з матеріалів форуму, які наведено далі.

На знімку: під час форуму

Загалом учені з Республіки Корея на сесіях із питань торгівлі та інвестицій, сільськогосподарського співробітництва та у сфері високих технологій поділилися глибоким макроекономічним аналізом можливостей України у світовому економічному просторі.

Корейські фахівці продемонстрували серйозний науковий підхід до обґрунтувань перспектив співпраці між Україною та Республікою Корея. Вони акцентували увагу присутніх та тому, що цифровізація надає реальні можливості для зростання економіки держави. Учасники заходу підкреслили пріоритетність подальшого цифрового розвитку України, а також домовилися активно співпрацювати з метою вироблення нових інституційних можливостей для розвитку вітчизняної цифрової економіки.

Захід став майданчиком для представників законодавчої і виконавчої влади України, дипломатичного корпусу, а також бізнесменів українського та корейського ринків для спілкування й виходу на конкретні проекти.

На зустрічі також було обговорено питання співпраці науковців Академії фінансового управління з керівництвом ГС “Hi Tech Office Ukraine”, представниками наукової спільноти та низкою провідних ІТ-компаній.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

04 серпня 2017 року






НАБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ПРАВА ЄС У СФЕРІ АКЦИЗНИХ ПОДАТКІВ ТА ОПОДАТКУВАННЯ ЕНЕРГОНОСІЇВ. ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА В ПОЛІ НАПРУГИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ОПОДАТКУВАННЯ ЕНЕРГОНОСІЇВ ТА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ.

Вчені Академії фінансового управління – д. е. н., професор Алла Соколовська, Світлана Сороко, к. е. н., заслужений економіст України, Любов Козоріз та Ірина Кругляк – взяли участь у семінарі, присвяченому проблематиці справляння акцизного податку з електроенергії.

У заході, що відбувався 11–13 липня 2017 року в Міністерстві фінансів України за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ), у рамках проекту «Розбудова адміністративних потужностей у сфері державних фінансів України», окрім фахівців ДННУ “Академія фінансового управління” також брали участь фахівці Міністерства та Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України.

Спираючись на попередні семінари, експерти Міністерства фінансів та Федеральної митниці Німеччини Фрідріх Зеєвальд і Денісом Неррінг, продовжили представляти європейських правових норм в сфері оподаткування електроенергії та енергоносіїв і їх відповідна імплементація в національне право відповідно до Директив ЄС, зокрема, звільнення від оподаткування електроенергії з відновлюваних джерел і малих електрогенеруючих установок, розмежування звільнення від оподаткування і податкових пільг відповідно до німецького законодавства, зокрема законів «Про податок на енергоносії» та «Про когенерацію».

У межах цього заходу, експерт Деніс Неррінг детально розкрив тему розбудови когенерації в Німеччині. Окремо, перед розглядом зазначеної тематики, експерт звернув увагу на численні технічні аспекти, пов’язані з особливостями виникнення та відмінності когенераційної енергії від конденсаційної, оскільки, згідно з німецьким законодавством, державна підтримка надається лише енергії, отриманій унаслідок когенерації.

У контексті розгляду вказаної теми було зроблено історичний екскурс щодо законодавчого становлення та розвитку когенерації в Німеччині.

До 1998 року в загальному обсязі виробленої електроенергії частка енергії, отриманої на основі когенерації, становила 11–12 %.

З 1998 по 2000 рік через лібералізацію ринку електроенергії зменшувалися когенераційні потужності, щороку протягом цього періоду виводились із експлуатації когенераційні установки (КУ) на 200 МВт. Законодавці, помітивши таку негативну тенденцію, почали робити певні кроки, щоб виправити ситуацію. Так, із метою захисту працюючих установок із когенерації було прийнято закон «Про захист когенерації». Згідно з ним оператори мережі були зобов'язані забирати електроенергію в загальну мережу й сплачувати виробникові когенерації певну доплату за кожний 1 КВт · год.

У 2002 році було також ухвалено закон «Про розбудову когенерації», мета якого, крім збереження когенераційних потужностей, полягала в їх модернізації, а також захисті клімату й екології довкілля. Порівняно з 1998 роком, який був визнаний базовим (референтним), на 2005 рік мало бути досягнуто сумарне заощадження викидів СО2 в 10 млн тонн, а до 2010 року – на рівні 23 млн тонн.

Одночасно держава сприяла будівництву нових КУ до 2 МВт, за умови що ця електроенергія віддаватиметься в загальну мережу.

У 2009 році до цього закону було внесено зміни, відповідно до яких частка когенерації мала досягати 20–25 % у загальній системі електрогенерації. Крім того, передбачалося сприяння високоефективним установкам когенерації, які можуть заощадити мінімум 10 % первинної енергії, ніж у роздільний спосіб, незважаючи на їхню потужність. Загальна сума такого сприяння визначалася на рівні 750 млн євро.

У 2012 році розмір частки когенерації залишився на такому ж рівні (20–25 % у загальній електрогенерації), але додатково було визначено цільовий показник – 133 ТВт на рік. Також передбачалося сприяння переобладнанню наявних КУ з метою акумулювання тепла та мереж холоду.

Деніс Неррінг пояснив природу забезпечення надмірного державного сприяння на той час, охарактеризувавши цей процес як «бермудський трикутник», оскільки трьома законами (ініціаторами яких стали три відомства) визначались три різні механізми сприяння одному процесові – виробництву електроенергії. Тому в наступній редакції закону 2016 року зміни стосувались визначення державної допомоги, оскільки вона набула ознак суттєвої надмірності. У законі було прописано, що установки когенерації, які працюють на основі відновлюваних джерел електроенергії (ВДЕ), не підпадають під дію цього закону. Таким чином вдалося сповільнити процес надмірної допомоги. Відтепер був вибір: або використання преференції за «зеленим» тарифом, або отримання відшкодування за електроенергію, вироблену за допомогою КУ (когенераційний тариф). Але водночас вони не є взаємовиключними, оскільки передбачено механізм вирахування. Наприклад, із когенераційного тарифу здійснюється відрахування на суму наданого звільнення від податку на електроенергію (кВт · год), який необхідно було би сплатити.

Крім того, експерт розкрив основні види державного сприяння когенерації. Так, згідно із законодавством встановлено, що власник когенераційної установки потужністю більше ніж 100 МВт повинен подбати про реалізацію енергії, не віддаючи її в мережу, але за умови дотримання певних вимог можна віддавати в мережу електроенергію та отримувати за неї когенераційний тариф.

Цей вид сприяння поділяється на дві групи залежно від типу (потужності) установок:

• перша група – до 1 Мвт понад 50 Мвт;

• друга група – понад 1 Мвт до 50 Мвт.

Для цих двох груп існують різні інструменти сприяння: для першої зафіксовано когенераційний тариф, а для другої – виписано визначення рівня сприяння у формі конкурсної основи.

Для першої групи фіксований когенераційний тариф застосовується в разі дотримання таких критеріїв:

• введена в тривалу експлуатацію до 31 грудня 2022 року;

• як енергоносії можна використовувати тільки відходи, біомасу, відпрацьоване тепло, паливні речовини у газоподібній чи рідкій формі (не можна використовувати кам'яне та буре вугілля);

• когенераційна установка повинна мати ознаки високої ефективності;

• слід отримати дозвіл від органу державної влади на експлуатацію КУ.

Розмір фіксованого когенераційного тарифу залежить від того, що далі відбувається з цією енергією та яка електрична потужність КУ (чим більша, тим менший розмір такого тарифу).

Строк сплати когенераційного тарифу гарантується так само як і «зелений» тариф, але до розрахунку береться фактично вироблена КУ електроенергія, замість потенційно можливої і відповідно реалізованої, а саме до 50 кВт – 60 тис. год повної експлуатації, від 50 кВт і більше – 30 тис. год повної експлуатації.

12 липня, експерти привітали аудиторію з набранням чинності Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, після того як 11 липня 2017 року Рада ЄС ухвалила остаточне рішення про укладення зазначеної Угоди від імені Європейського Союзу.

У зв'язку з цим, експерт Фрідріх Зеєвальд неодноразово наголошував на необхідності, вже починаючи з цього моменту (на Україну покладається обов’язок), дотримання норм європейського законодавства шляхом його імплементації та адаптації в українське правове поле.

З огляду на цю подію вже на початку розгляду теми: «Державна допомога в полі напруги національного законодавства в сфері оподаткування енергоносіїв та електроенергії» Фрідріх Зеєвальд зазначив, що Україні необхідно за доволі короткий термін (згідно з Угодою – три роки) здійснити величезну роботу в цьому напрямі, щоб національне законодавство відповідало та узгоджувалось із європейськими нормами.

Одночасно Фрідріх Зеєвальд зосередив увагу на тому, як відбувається перевірка Європейської комісії (ЄК) на предмет правомірності надання державної допомоги. Було наведено процедурний приклад: до Міністерства фінансів Німеччини від ЄК надійшов запит, що у зв’язку з перевіркою правомірності надання державної допомоги з когенерації потрібно надіслати перелік осіб (юридичні/фізичні), котрі мають право на таку підтримку та сума якої становить більше 200 тис. євро на рік. У відповідь Німеччина надіслала електронну таблицю, де цей перелік складався з більше ніж 5000 сторінок. На наступному етапі вибірково було обрано 10–15 підприємств, щодо яких потрібно було надати ЄК повну детальну інформацію, включаючи офіційне листування таких підприємств і контролюючого органу. Після того як ці дані було передано ЄК, їх було ретельно вивчено й зроблено висновки, що в цьому випадку надання державної допомоги з когенерації будо правомірним.

Крім того паном Фрідріхом було представлено модель трирівневого тесту державної допомоги, спрямованого на визначення, чи є державна допомога селективною. Пояснення щодо його функціонування здійснювалося на прикладі звільнення від податку на електроенергію з ВДЕ. Алгоритм має такий вигляд:

1. Визначається референтна система відносин (у цьому випадку – податкове законодавство), в якій буде оцінюватись селективність, для того щоб інтерналізувати ефект з перенесенням витрат на кінцевого споживача. Так виробництво електроенергії, яке забруднює навколишнє середовище (вугільні, газові або атомні електростанції), має бути дорожчим порівняно з ВДЕ.

2. Захід державної допомоги, а саме звільнення від податку на електроенергію з ВДЕ, є селективним «до заперечення цього факту» або «на перший погляд». Окрім того, варто встановити, чи впливає цей захід на торгівлю між країнами – членами ЄС (склалася така ситуація, що через перевиробництво електроенергії в Німеччині доводиться її збувати в Італію, Бельгію, Францію), що безпосередньо негативно впливає на ціну, попит та пропозиції інших країн, що призводить до дисбалансу в торговельних відносинах між країнами-членами. Водночас він має чітко відповідати меті Паризької угоди в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

3. Чи є цей захід виправданим? Використовується аргументація першого пункту. Захід є селективним, він є кращим порівняно із забрудненням навколишнього середовища.

Отже, за результатами триденних курсів слухачі ознайомилися з особливостями державної допомоги у сфері електроенергетики Німеччини, а також детальніше вивчили особливості взаємовідносин між країнами ЄС і наддержавними органами, зокрема розглянули механізми контролю з боку Європейської комісії.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

20 липня 2017 року






РЕФОРМУВАННЯ АКЦИЗУ З ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ РИНКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ТА ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ З ЄС: ОБГОВОРЕННЯ В МІНІСТЕРСТВІ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Вчені Академії фінансового управління – д.е.н., професор Алла Соколовська, к.е.н., с.н.с. Людмила Олейнікова, заслужений економіст України Світлана Сороко, к.е.н. Тетяна Кощук, к.е.н. Любов Козоріз, к.е.н. Ірина Точиліна та Ірина Кругляк – взяли участь у семінарі, присвяченому проблематиці справляння акцизного податку з електроенергії.

У заході,що проходив 20–22 червня 2017 р. у Міністерстві фінансів України за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) взяли участь фахівці Комітету Верховної Ради України з питань податкової і митної політики, Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, Міністерства палива та енергетики України, ДННУ “Академія фінансового управління”, Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України.

Руслан Лазаренко, представник GIZ, у вітальному слові наголосив на важливості проведення чергового семінару з питань адаптації національного законодавства щодо справляння акцизного податку з електроенергії до директив ЄС (Директива Ради 2008/118/ЄС від 16 грудня 2008 р. щодо загальних умов справляння акцизів, Директива Ради 2003/96/ЄС від 27 жовтня 2003 р. про реструктуризацію системи Співтовариства щодо оподаткування енергопродуктів та електроенергії), оскільки це передбачено Угодою про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Крім того, для нашої держави надзвичайно актуальним є вивчення досвіду Німеччини щодо реформування акцизу в умовах лібералізації ринку електроенергії та активного розвитку електрогенерації з відновлюваних джерел, стосовно чого експерти GIZ надають Україні необхідну консультативну підтримку.

Фахівці з питань законодавчого регламентування й організації справляння акцизного податку Інґрід Дінкельман-Вендле та Деніс Неррінг (Німеччина) окреслили підходи до гармонізації акцизного оподаткування електричної енергії в Європейському Союзі, згідно зі згаданими директивами ЄС. Положення цих директив мають бути імплементовані в національне податкове законодавство України (відповідно до Додатка ХХVIII Угоди про асоціацію).

Було розглянуто проблемні аспекти застосування в Німеччині звільнень від сплати акцизного податку щодо виробництва електроенергії з відновлюваних джерел та когенерації, які мають надаватися обов’язково або можуть відповідно до вимог Директиви Ради 2003/96/ЄС. Особливе зацікавлення аудиторії викликали питання уникнення надлишкового державного сприяння (при комбінуванні кількох його видів) розвиткові «зеленої» електроенергетики та когенерації з урахуванням положень законодавства ЄС у сфері надання державної допомоги.

У Німеччині практика застосування акцизу на електроенергію є доволі тривалою – податок був запроваджений ще в 1999 р. із початком екологічної податкової реформи та модифікувався в процесі лібералізації ринку електроенергії. Це особливо актуально для України з огляду на нещодавні законодавчі зміни щодо реформування вітчизняного енергетичного сектору, зокрема, набрання чинності Законом України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії України». Жвава дискусія виникла навколо проблем, пов’язаних із побудовою конкурентного ринку електроенергії в нашій державі.

Експерти зауважили, що й понині в Німеччині існують деякі неузгодженості національного законодавства із реаліями функціонування ринку електроенергії, що пов’язано з особливостями його розвитку. Раніше 4 основні складові енергозабезпечення (виробництво – транспортування – продаж – надання для споживання електроенергії) знаходились в одних руках. Територія Німеччини була поділена на зони забезпечення електроенергії між чотирма постачальниками, кожен з яких фактично був монополістом. Держава лише здійснювала нагляд за економічною обґрунтованістю ціни, електроенергії, та за нормою закладеного в ній прибутку.

Сьогодні в енергозабезпеченні Німеччини залишилася тільки одна природна монополія – розподільчі мережі. Ціна для кінцевого споживача встановлюється в конкурентних умовах. Функціонує інтернет-ресурс, де постачальники пропонують свої тарифи на електроенергію, а споживач, коли зазначає свій поштовий індекс, отримує вибірку пропозицій постачальників в межах своєї території. Таке конкурентне ціноутворення сприяло появі різних моделей встановлення ціни на електроенергію для кінцевого споживача (зокрема, створенню схем, за яких при більшому споживанні ціна стає нижчою).

Інґрід Дінкельман-Вендле та Деніс Неррінг також розглянули особливості формування ціни на електроенергію на біржі, де її можуть купувати як постачальники (дилери), так і промислові підприємства. При цьому у сонячну та вітряну погоду (за умов неконтрольованого зростання пропозиції «зеленої» електроенергії) відбувається доволі значне зниження біржових цін на цей підакцизний товар через його перевиробництво (за одних із найвищих у Європі тарифів для кінцевих споживачів).

У нашій державі ставка акцизу на електроенергію прив’язана до її ціни, а не до обсягу споживання, як це регламентовано Директивою Ради 2003/96/ЄС. Цей факт, а також ризики, що виникають у зв’язку із лібералізацією ринку електроенергії для доходної частини бюджету, вимагають внесення відповідних змін до вітчизняного податкового законодавства.

Утім, нині в Німеччині близько 80 % електроенергії продовжують генерувати 4 великі концерни. На прикладі одного з них (RWE) експерти розповіли про розвиток виробництва та постачання електроенергії в країні. Лібералізація ринку електроенергії, перехід до конкурентних відносин, стрімке зростання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел, створення умов, коли оператори «зелених» генеруючих установок самостійно забезпечують першочерговий збут своєї продукції (за перевиробництва електроенергії вугільні електростанції змушені зменшувати обсяги виробництва), політичне рішення про відмову у доволі короткі стоки від атомної енергетики суттєво ускладнили ведення бізнесу німецьких енергетичних гігантів. У 2013 р. RWE, вперше з часів Другої світової війни, отримав збитки, його акції порівняно з 2008 р. втричі впали в ціні. Зменшення виплат дивідендів на акції RWE, якими володіють також громади, мало значний негативний вплив на доходи муніципальних бюджетів. Окремі громади втрачали сотні тисяч євро доходів. І лише стратегія ребрендінгу зі створенням дочірніх підприємств з розподілом активів на добрі і погані дає можливість RWE відновити його економічну значимість за рахунок перспективних видів діяльності.

Попри те, що ринок електроенергії Німеччини до лібералізації та його сучасний аналог в Україні мають багато відмінностей, вивчення досвіду цієї країни може допомогти нашій державі у пошуку найкращої стратегії переходу до конкурентних умов в енергетичній сфері.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

26 червня 2017 року






УЧАСТЬ ПРЕЗИДЕНТА АКАДЕМІЇ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ У ПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ СТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ЇЇ ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ

21 червня 2017 року президент Академії фінансового управління Т. І. Єфименко виступила з доповіддю на презентації проекту Концепції створення державної системи захисту критичної інфраструктури України та результатів її експертної оцінки (головувала академік НАН України Е. М. Лібанова), що відбулася в Інституті демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України.

У заході взяли участь представники НАН України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту законодавства Верховної Ради України, Служби безпеки України.

Доповідь Т. І. Єфименко було присвячено ресурсному забезпеченню критичної інфраструктури (КІ) держави.

Визначено головні умови фінансової безпеки:

• Національний суверенітет, керованість та контроль за виробничими ресурсами.

• Стійкість економіки до зовнішніх та внутрішніх загроз дестабілізації.

• Координація регуляторних реформ, адаптивна спроможність економічних агентів до змін.

• Уникнення інформаційної асиметрії.

• Міждержавне регулювання процесів концентрації та централізації капіталу, діяльності мультинаціональних компаній і фінансових посередників.

• Соціальна справедливість.

Наголошено на потребі в запровадженні публічно-приватного партнерства (ППП), що має забезпечити досягнення таких результатів:

‒ консолідацію капітальних бюджетних видатків у проектах КІ;

‒ зменшення навантаження на бюджет;

‒ поліпшення ефективності системи державної допомоги

‒ створення механізмів залучення ресурсів фінансових інститутів розвитку (державні венчурні та лізингові компанії, інноваційні фонди, фонди і агентства регіонального розвитку тощо) до проектів КІ;

‒ поліпшення умов виходу держави та вітчизняного бізнесу на міжнародні ринки капіталу;

‒ підвищення ефективності використання потенціалу нефінансових інститутів розвитку (технопарки, промислові парки, бізнес-інкубатори, особливі економічні зони, наукові центри, центри трансферу технологій, субконтрактації, розвитку дизайну, енергозбереження та ін.) в інноваційній сфері;

‒ активізацію участі органів місцевого самоврядування у проектах розвитку;

‒ формування нових громадських об’єднань у сфері контролю діяльності державних та місцевих органів влади;

‒ розподіл ризиків між державними і приватними партнерами в межах проектів КІ і ефективніше управління розподіленими ризиками.

Запропоновано інноваційні механізми фінансування критичної інфраструктури держави. Ідеться про реалізацію процедури Плану безпеки операторів, що охоплюватиме:

• ідентифікацію важливих активів;

• аналіз ризиків на підставі сценаріїв загроз, уразливості кожного активу, потенційного впливу тощо.

• ідентифікацію, вибір і встановлення пріоритетів контрзаходів та процедур:

— постійні заходи безпеки, які визначають необхідні інвестиції в безпеку і засоби, які можуть використовуватись у будь-який час;

— технічні заходи (спостереження, контроль доступу до засобів захисту і профілактики);

— організаційні заходи (оповіщення та управління кризовими ситуаціями);

— заходи контролю і перевірки, обмін інформацією, підвищення рівня інформованості та підготовки кадрів;

— безпеку інформаційних систем;

— поетапні заходи безпеки (можуть бути активовані відповідно до різних рівнів ризику і небезпеки).

Доповідь президента Академії викликала велику зацікавленість присутніх науковців, експертів, представників органів державної влади й управління і засвідчила необхідність подальших досліджень фахової спільноти, у тому числі вчених Академії фінансового управління, у зазначеному напрямі з метою протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам, що мають комплексний характер, забезпечення невразливості, незалежності інтересів особистості, суспільства і держави.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

27 червня 2017 року






РЕФОРМУВАННЯ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ В УКРАЇНІ З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ЄС: ОБГОВОРЕННЯ З НІМЕЦЬКИМИ ЕКСПЕРТАМИ

Вчені Академії фінансового управління взяли участь у семінарі, присвяченому проблематиці справляння акцизного податку з електроенергії з урахуванням вимог директив ЄС із питань оподаткування та законодавства ЄС у сфері надання державної допомоги. Захід відбувався 30 травня – 1 червня 2017 р. у Міністерстві фінансів України за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) у рамках проекту “Підтримка реформи управління державними фінансами”.

Руслан Лазаренко, представник GIZ, привітав учасників семінару, акцентувавши увагу на необхідності приведення норм Податкового кодексу України стосовно справляння акцизного податку у відповідність із не лише з директивами ЄС з питань оподаткування, а й із законодавством Євросоюзу щодо надання державної допомоги (у рамках імплементації нашою країною Угоди про асоціацію з ЄС). Оскільки існують істотні відмінності у вітчизняній і європейській практиці акцизного оподаткування електроенергії, важко переоцінити значимість консультативної підтримки експертів, котрі здійснюють адаптацію національного законодавства Німеччини до гармонізованих та інших норм ЄС у цій сфері.

На знімку: під час семінару

На початку семінару фахівці з питань законодавчого регламентування й організації справляння акцизного податку Інґрід Дінкельман-Вендле, Фрідріх Зеєвальд і Деніс Неррінг (Німеччина) надали відповідь на запит Міністерства фінансів України щодо вимог директив ЄС із маркування тютюнових виробів і застосування акцизних марок для цих підакцизних товарів. Згідно з Директивою Ради 2014/40/ЄС від 03.04.2014, до 20 травня 2019 р. країни Євросоюзу мають виконати нові вимоги до розміщення на пачці сигарет ілюстрацій і написів про шкідливість паління для здоров’я людей (зокрема, ця інформація має охоплювати площу щонайменше 75 % пачки, починаючи з верхнього канту титульного боку, і не повинна закриватися акцизною маркою). Утім, це не означає, що потрібно відмовитися від паперової акцизної марки на користь так званої електронної (як про це заявляють тютюнові компанії, котрі працюють в Україні). Виконати нові вимоги до маркування тютюнових виробів можна, розмістивши паперову акцизну марку на бокових стінках пачки цигарок (марка просто видозміниться – стане вужчою і довшою). Крім того, Німеччина не планує застосовувати електронну акцизну марку, оскільки це унеможливить з’ясування інформації про сплату акцизу без доволі дорогих спеціальних пристроїв для зчитування закодованої інформації.

Перейшовши до розгляду теми семінару, експерти ознайомили присутніх з історією розвитку відновлюваної енергетики в Німеччині та роллю держави у підтримці цієї галузі: розробленням законодавчої бази щодо доступу індивідуальних виробників «зеленої» електроенергії до розподільчих мереж; фінансовим сприянням процесів «озеленення» виробництва електроенергії (зокрема, через надання пільг з акцизного податку і здешевлених кредитів); механізмом розрахунку «зеленого тарифу» (включається до ціни електроенергії) та його виплати власникам електрогенеруючих установок для забезпечення беззбиткового виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. Всі заходи державної підтримки є комплексними та спрямованими на досягнення чітко визначеного цільового показника: щонайменше 30 % генерованої в країні електроенергії має бути отримано з відновлюваних джерел.

Водночас, аналізуючи динаміку виробництва «зеленої» електроенергії в Німеччині, починаючи з 90-х років ХХ ст., експерти семінару висловили думку, що розвиток галузі дещо вийшов з-під контролю держави та подальша політика підтримки електрогенерації з відновлюваних джерел має бути більш поміркованою. Надзвичайно позитивним є те, що в Німеччині більше ніж за 20 років обсяги викидів вуглецю скоротилися на 156 млн тонн (для порівняння: у Китаї обсяги таких викидів протягом того самого періоду зросли на 8 трлн тонн). Проте такий успіх Німеччини в вирішенні екологічної проблеми пов'язаний з низкою негативних економічних ефектів і технічних труднощів у розвитку галузі електроенергетики. Зокрема, у сонячну та вітряну погоду відбуваються доволі значне зниження біржових цін на електроенергію через її перевиробництво (за одних із найвищих у Європі тарифів на цей продукт для кінцевих споживачів), а також критичне перенавантаження електромереж. Розробляються навіть технології «знищення» надлишку електроенергії. Однак велика частина німецьких громадян хочуть, незважаючи ні на що, отримувати саме «зелену» електроенергію.

Інґрід Дінкельман-Вендле, Фрідріх Зеєвальд та Деніс Неррінг розкрили особливості застосування в Німеччині звільнень від сплати акцизного податку щодо виробництва електроенергії з відновлюваних джерел, які мають або можуть надаватися відповідно до вимог Директиви Ради 2003/96/ЄС від 27.10.2003 р. Особливе зацікавлення аудиторії викликали питання уникнення надлишкового державного сприяння (при комбінуванні кількох його видів) енергозбереженню загалом і розвиткові «зеленої» електроенергетики зокрема з урахуванням положень законодавства ЄС у сфері надання державної допомоги.

Експерти звернули увагу учасників семінару на статті 107 і 108 Договору про функціонування ЄС, які створюють підґрунтя для інших нормативно-правових актів Євросоюзу стосовно державної допомоги. Важливим є те, що правові норми ЄС у сфері надання державної допомоги, які стають дедалі жорсткішими, мають накладатися на національне законодавство щодо справляння акцизів. Це стосується не лише країн ЄС, а й України (згідно зі статтею 267 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони). Під час семінару було окреслено засади надання державної допомоги в ЄС (однією з ключових вимог до неї є мінімальне викривлення конкурентних умов), її форми та сфери (галузі) надання, особливості держдопомоги, яка потребує і не потребує погодження з Європейською комісією. В останньому випадку Єврокомісію тільки інформують про застосування держдопомоги (наприклад, у формі податкової пільги) щодо того чи іншого об’єкта. При цьому пільгою з акцизного податку (державною допомогою) вважають лише ту преференцію, щодо якої відповідною директивою ЄС не передбачено обов’язкового звільнення від оподаткування або іншої пільги, а йдеться лише про можливість пільгового оподаткування (у разі, якщо країна вважає це доцільним).

На знімку: під час семінару

Перед Німеччиною й іншими країнами ЄС сьогодні гостро постало питання внесення змін до національного податкового законодавства у зв’язку з необхідністю врахування у ньому нових вимог Євросоюзу у сфері надання державної допомоги. Ці вимоги прописані у Регламенті Ради (ЄС) від 17.06. 2014 № 651/2014 і Керівництві щодо його застосування на 2014–2020 рр. (2014/С200/01). На відміну від попереднього Регламенту (2008 р.), у новому документі встановлено жорсткіші вимоги. Інґрід Дінкельман-Вендле, Фрідріх Зеєвальд і Деніс Неррінг навели яскравий приклад, що може відбуватися в разі недотримання правових норм ЄС із надання державної допомоги. Уже був прецедент, коли Німеччина зволікала з ухваленням змін до національного законодавства стосовно скасування пільги з акцизу на нафтопродукти для садівництва. Чиновники проігнорували навіть приписи Єврокомісії з цього приводу. В результаті Європейський суд ухвалив рішення про необхідність повернення німецькими садівниками до бюджету величезних обсягів наданих їм пільг з акцизного податку зі штрафними санкціями, розрахованими методом складного процента, за кілька років (попри те, що садівники діяли в межах чинного законодавства Німеччини). Після таких виплат більшість зазначених суб’єктів господарювання збанкрутувала.

У семінарі взяли участь фахівці Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, ДННУ “Академія фінансового управління”, Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

06 червня 2017 року






УЧАСТЬ УЧЕНИХ АКАДЕМІЇ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ У КРУГЛОМУ СТОЛІ «ФІНАНСУВАННЯ НА ОСНОВІ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ УНІВЕРСИТЕТІВ. ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ»

2 червня 2017 року президент Академії фінансового управління, член-кореспондент НАН України, д. е. н., професор Т. І. Єфименко та провідні науковці Академії – д. е. н., професор Л. Г. Ловінська, к. е. н. Л. Г. Олейнікова та к. е. н., доцент Н. І. Сушко взяли участь у круглому столі «Фінансування на основі показників ефективності університетів. Виклики для України».

На круглому столі професор Франк Цігелем, керуючий директор некомерційного Центру розвитку вищої освіти, керівник міжнародної програми підготовки магістрів Erasmus Mundus у сфері наукових досліджень й інновацій вищої освіти в Університеті м. Оснабрюка (Німеччина) представив презентацію «Фінансування на основі показників ефективності університетів у європейських країнах: найкращі практики».

Перший заступник Міністра освіти і науки України В. В. Ковтунець презентував проект законодавства щодо фінансування освіти на основі показників ефективності. У підготовці проекту активну участь брали вчені Академії фінансового управління, котрі запропонували розділи, присвячені управлінню змінами та навчанню персоналу такого управління на основі найкращого досвіду Міжнародного консорціуму з питань управління державними фінансами (ICGFM).

Медіа-центр
Академії фінансового управління

02 червня 2017 року






УЧАСТЬ УЧЕНИХ АКАДЕМІЇ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ В НАРАДІ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТА ПРОВІДНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ З ПИТАНЬ ПІДГОТОВКИ ФОРМУЛИ РОЗПОДІЛУ БЮДЖЕТНИХ АСИГНУВАНЬ

1 червня 2017 року президент Академії фінансового управління, член-кореспондент НАН України, д. е. н., професор Т. І. Єфименко та провідні науковці Академії – д. е. н., професор Л. Г. Ловінська, к. е. н. Л. Г. Олейнікова та к. е. н., доцент Н. І. Сушко взяли участь у нараді керівництва Міністерства освіти і науки України, провідних вищих навчальних закладів м. Києва під головуванням Першого заступника Міністра В. В. Ковтунця, присвяченій питанням нових механізмів середньострокового бюджетного планування в галузі освіти й підходів щодо формульного розподілу бюджетних асигнувань між закладами освіти.

Головуючий ознайомив присутніх із чинною методикою формульного розподілу фінансування між навчальними закладами у Польщі.

В обговоренні міжнародної практики розподілу фінансування Латвії, Румунії, Польщі та інших європейських країн брали участь керівники структурних підрозділів Міністерства освіти і науки України, керівництво Академії фінансового управління та вищих навчальних закладів.

Значну увагу було приділено ймовірним ризикам у зв’язку з нестабільною економічною ситуацією в Україні та питанням якісних показників результатів діяльності закладів освіти і науки, що можуть використовуватись як мотивуючий компонент при розподілі фінансування.

Під час обговорення нових підходів до методики розподілу фінансування освітньої галузі Т. І. Єфименко зазначила, що запровадження нової філософії розрахунків має відбуватися еволюційним шляхом. Напрацювання мають ґрунтуватися на відповідній статистичній базі, що дасть змогу забезпечити транспарентність розрахунків, зрівняння варіативних результатів та вибір оптимального рішення стосовно розподілу фінансування. Крім того, запропоновано базові обсяги витрат закладати в Бюджетну резолюцію у відсотках до показників ВВП країни, оскільки абсолютні обсяги фінансування можуть бути непорівнюваними щодо їхньої спроможності забезпечення діяльності установ.

Присутні дійшли консенсусу в питанні необхідності розроблення відповідної статистичної бази показників для здійснення пілотних обрахунків розподілу фінансування та визначення формули розподілу.

Медіа-центр
Академії фінансового управління

01 червня 2017 року





 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29
©2003